27 травня 2013 року м. Київ К-5821/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Херсоні
на постанову Господарського суду Херсонської області від 21.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009
у справі №11/147-АП-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Херсонської області від 21.03.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0005622301/0 від 11.10.2007 в астині визначення ДПІ у м.Херсоні ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» 364067 грн. штрафу з податку на додану вартість. В решіт позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2007, за наслідками якої складено акт від 23.09.2007 №2683/23-4/00131771.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2007 №0005622301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 364067 грн.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що висновки відповідача про недотримання позивачем вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту у травні 2005 року у сумі 3000 грн. на підставі податкової накладної, виданої ПП «Ореол» без дотримання вимог підпункту 7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим визначення податкового зобов'язання на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.
Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій знайшло своє підтвердження і встановлене під час перевірки подання позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом їх збільшення: за січень, лютий, березень, квітень, липень, листопад, грудень 2005 року, лютий серпень 2006 року, усього на загальну суму 725134 грн. При цьому в порушення пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок на додану вартість» штраф в розмірі 5% від суми недоплати позивачем не сплачено.
Незважаючи на підтвердження виявлених під час перевірки порушень правил оподаткування податком на додану вартість, суди дійшли висновку про незастосування штрафних (фінансових) санкцій передбачених пунктом 17.2, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не застосовуються.
Ухвалами господарського суду у справах про банкрутство позивача було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 07.10.2004 по 03.06.2005 з 06.06.2006 по 28.09.2007, а з 01.10.2007 відкрито провадження у справі про банкрутство ВАТ «Херсонська ТЕЦ» №6/247-Б-07.
Однак, зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Положення ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію і застосовуються у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обмеження на виконання цих податкових зобов'язань не поширюються.
Даний висновок кореспондується зі змісту ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З огляду на викладене, застосування податковим органом штрафних санкцій в сумі 1500 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є правомірним, оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3000 грн. здійснено за травень 2005 року, тобто зазначене зобов'язання виникло після введеного ухвалою господарського суду від 07.10.2004 мораторію.
Щодо штрафу передбаченого пунктом 17.2 статті 17 цього Закону, то він самостійно нараховується платником податків та є обов'язковою умовою для подання уточнюючого розрахунку у зв'язку з самостійним виявленням помилок.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірне нарахування відповідачем штрафних санкцій за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на суми збільшених зобов'язань з податку на додану вартість визначених в уточнених розрахунках, безвідносно до зазначених судами мотивів. Нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснюється у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, у даному випадку донарахування податкового зобов'язання податковим органом не здійснювалось.
Відповідно до ст.225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Херсонської області від 21.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 змінити.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні №0005622301/0 від 11.10.2007 скасувати в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 326310,30 грн.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук