29 травня 2013 року м.Київ В/800/2059/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Голяшкін О.В., Заяць В.С., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.,
перевіривши заяву Південної митниці про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року у справі №2а/1570/2198/2011 (К/800/10052/13, К/800/11330/13, К/800/13680/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» до Південної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м.Одеси про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, -
Південна митниця звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року у даній справі на підставі п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року по справі №К-40575/10, від 30 червня 2011 року по справі №К-40782/10, від 01 березня 2012 року по справі №К-40571/10, від 07 лютого 2013 року по справі №К/9991/65477/11, від 19 лютого 2013 року по справі №К/9991/43019/12.
Відповідно до положень п.1 ст.237 КАС України заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року, про перегляд якої йдеться у заяві, залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, якою скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року, прийнято у справі нове рішення про задоволення позову, визнано протиправною бездіяльність митниці щодо повернення сплачених товариством мита в розмірі 739695,35 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7685801 грн., визнано протиправним та скасовано рішення митниці про визначення митної вартості товарів №№ 500000043/2009/003393/2, 500000043/2009/003394/2, 500000043/2009/003395/2 від 29 вересня 2009 року, а також стягнуто з Державного бюджету України через Головне казначейство Державної казначейської служби на користь товариства суми надмірно сплаченого мита в розмірі 739695,35 грн. та податку на додану вартість у розмірі 7685801 грн.; закрито провадження у справі в частині решти позовних вимог у зв'язку з відмовою від позову.
Задовольняючи позовні вимоги товариства, суд апеляційної інстанції, з чим погодився суд касаційної інстанції, виходив із безпідставності застосування митницею третього та шостого методів визначення митної вартості ввезених позивачем товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного методу, неспростування митницею належними та допустимими доказами доводів позивача про те, що митне оформлення товару з визначення митної вартості за третім та шостим методами було здійснено на вимогу митного органу, тобто було наслідком неправомірних дій митниці.
Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року у справі №К-40575/10, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог підприємства щодо відсутності протиправних дій чи бездіяльності митниці при митному оформленні спірного товару, оскільки митне оформлення товару та визначення визначив митної вартості за третім методом відповідально до ст.266 Митного кодексу України здійснювалося безпосередньо позивачем, митницею рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні товару не приймалося.
Також, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у справі №К-40571/10, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2012 року, встановлено, що митницею рішення про визначення митної вартості не приймалося, митна вартість та метод її визначення самостійно вказано позивачем, що підтверджується відмітками в ВМД, що в свою чергу свідчить про відсутність порушення прав, свобод та інтересів зі сторони відповідача.
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2011 року по справі №К-40782/10, при скасуванні рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову про визнання бездіяльності митниці незаконною та зобов'язання вчинити певні дій, апеляційний суд, з чим погодився суд касаційної інстанції, виходив із безпідставності висновків суду першої інстанції дійшов щодо встановлення факту усної відмови митниці в офіційному порядку прийняти декларації та погодити митну вартість товарів або надати картку відмови, оскільки така відмова не ґрунтується на встановленому законодавством порядку декларування та митного оформлення товарів, а також суперечить матеріалам справи, в яких відсутні будь-які дії, що підтверджують факт відмови митного органу в прийнятті митних декларацій.
Відповідно до ухвал Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2013 року у справі №К/9991/65477/11 та від 19 лютого 2013 року у справі №К/9991/43019/12, на які також посилається заявник, суди при відмові в позові виходили із ненадання позивачами витребуваних митним органом документів на підтвердження визначеної митної вартості та правомірності визначення митної вартості товарів митницею із застосуванням резервного методу.
Отже, зі змісту наведених рішень касаційних судів вбачається, що фактичні обставини у вказаних справах є різними, тому відсутні підстави вважати, що судами касаційної інстанції зроблені протилежні висновки щодо позовних вимог внаслідок неоднакового застосування одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України відсутні.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в допуску до провадження заяви Південної митниці про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О.В.Голяшкін
В.С.Заяць
Т.Г.Стрелець
Л.Я.Гончар
М.П.Гордійчук