іменем України
30.05.2013 Справа № 5006/21/28-63/2012
за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМет», м.Донецьк.
Ціна позову 34720 грн.
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - Старченко В.В., довіреність №Н-01/1817 від 11.07.2012;
від відповідача - не з'явився.
Державне підприємство «Донецька залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМет» (далі - відповідач) про стягнення 34720 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.02.2012, 07.02.2012, 08.02.2012, 09.02.2012 зі станції Кальміус Донецької залізниці відповідач, згідно накладних №53614111, №53614418, №53654679, №53654836, №53654745, №53697389, №53730982, №53730925 у вагонах №65292484, №65293763, №60676764, №63337422, №67395624, №67669085, №65286221, №66242223 відправив вантаж - шлаки металургійні, на станцію Шпичкино Донецької залізниці. На станції призначення було виявлено, що відправником було невірно зазначена назва вантажу у залізничних документах, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 34720 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
06.02.2012, 07.02.2012, 08.02.2012, 09.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрМет» (вантажовідправник) зі станції Кальміус на станцію Шпичкино, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (вантажоодержувач) за залізничними накладними №53614111, №53614418, №53654679, №53654836, №53654745, №53697389, №53730982, №53730925 у вагонах №65292484, №65293763, №60676764, №63337422, №67395624, №67669085, №65286221, №66242223, вантаж - шлаки металургійні для переплавки.
На станції призначення було виявлено, що фактично був навантажений брухт чорних металів.
Факт неправильного зазначення назви вантажу засвідчено комерційними актами №AQ663340 від 11.02.2012, №AQ663339 від 11.02.2012, №AQ663341 від 11.02.2012, №AQ663342 від 11.02.2012, №AQ663343 від 11.02.2012, №AQ663346 від 14.02.2012, №AQ663345 від 14.02.2012, №AQ663344 від 14.02.2012, актами загальної форми №124 від 10.02.2012, №126 від 11.02.2012, №139 від 13.02.2012, №133 від 13.02.2012 яки були складені на станції Шпичкино, в яких зазначено, що вагони находяться на путях станції в очікуванні підтвердження вантажу, за документом значиться шлак металургійний, фактично навантажений брухт чорних металів. Затримані до підтвердження вантажу. На станцію відправлення надіслані телеграфні повідомлення №5 від 10.02.2012 та №7 від 13.02.2012 (І том -а.с.171,173,175,177,179,181,182,184,188-190).
13.02.2012 на станцію Шпичкино, надійшли 2 телеграфних повідомлення, де зазначено, що у вагонах №65293763, №65292484, №63337422, №67395624, яки прибули за відправками №53614418, №53614111, №53654836, №53614745, №53654579 та у вагонах №67669085, №66242223, №65286221, яки прибули за відправками №53697389, №53730925, №53730982 фактично навантажений брухт вид 3/510 (а.с.183,187).
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України (далі - Статут), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.11.2007р. №01-8/917 зазначив, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Позивачем, за неправильно зазначену у залізничних накладних №53614111, №53614418, №53654679, №53654836, №53654745, №53697389, №53730982, №53730925 назву вантажу, нарахований штраф відповідачу в розмірі 34720 грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статуту.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, то суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати за кожен вагон.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і, відтак, такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» від 23.05.2012 року № 01-06/704/2012, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК України, то розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.
29.11.2012, 22.01.2013 та 04.03.2013 Донецьким апеляційним господарським судом у справі були скасовані ухвали про повернення позовної заяви від 14.08.2012, 14.12.2012 та 04.02.2013 відповідно.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМет» (83008, м. Донецьк, вул. Умова, 1, код ЄДРПОУ 32757375) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, б.68, код ЄДРПОУ 25967157) 6944 грн. штрафу та 3256 грн. витрат з оплати судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 04 червень 2013 року.
Суддя О.В. Говорун