83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
29.05.2013 Справа № 905/2242/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"
до Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради
простягнення 3 584,49 грн.
за участю представників:
від позивачаКалитвянська С.О. - представник за довіреністю
від відповідачаГаврилюк Н.В. - представник за довіреністю
Рішення прийняте 29.05.2013, оскільки 16.05.2013 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради
пені у розмірі 2 987,08 грн., у тому числі:
- нарахованої з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 876,92 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у квітні 2012 року;
- нарахованої з 07.12.2012 по 19.12.2012 у розмірі 1 943,34 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у листопаді 2012 року;
- нарахованої з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 40,87 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у квітні 2012 року;
- нарахованої з 07.12.2012 по 13.12.2012 у розмірі 125,95 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у листопаді 2012 року;
3% річних у розмірі 597,41 грн., у тому числі:
- нарахованих з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 175,28 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у квітні 2012 року;
- нарахованих з 07.12.2012 по 19.12.2012 у розмірі 388,67 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у листопаді 2012 року;
- нарахованих з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 8,17 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у квітні 2012 року;
- нарахованих з 07.12.2012 по 13.12.2012 у розмірі 25,19 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у листопаді 2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 3768 від 15.10.2003, а також договору про постачання електричної енергії № 3768 від 01.10.2012 щодо своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії у квітні, листопаді 2012 року.
16.04.2013 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив зменшити розмір стягуваної неустойки на 50%.
Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, заявлені позовні вимоги не заперечив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області
15.10.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (постачальник електричної енергії), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", та Комунальним підприємством по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 3768.
Згідно з п. 1.1 вказаного договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 9.5 договору № 3768 від 01.03.2003 останній набирає чинності з дати його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії договору було неодноразово продовжено на наступні календарні роки і на тих самих умовах, які були ним передбачені.
01.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 3768 (далі - Договір).
Відповідно до п. 9.5 Договору останній набирає чинності з дати його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2012 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.
Розділом 10 Договору встановлено, що з моменту набрання чинності даним договором договір між постачальником та споживачем від 15.10.2003 № 3768 про постачання електричної енергії втрачає чинність в частині зобов'язань постачальника продавати електричну енергію споживачу. В частині розрахунків за продану електричну енергію, перетікання реактивної електроенергії, господарсько-правовій відповідальності, а також в частині відповідальності за порушення грошових зобов'язань, екологічної складової (за наявності), попередній договір втрачає чинність після здійснення в повному обсязі всіх розрахунків за ним.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що постачання електроенергії у квітні 2012 року здійснювалось на умовах договору № 3768 від 15.10.2003, а постачання електроенергії у листопаді 2012 року здійснювалось на умовах договору № 3768 від 01.10.2012.
За умовами Договору № 3768 від 01.10.2012 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 7171,94 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товарної продукції. Згідно з п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та № 5 "Порядок розрахунків".
Аналогічні умови містить договір № 3768 від 15.10.2003 (відповідно пункти 2.1.1 та 2.2.2).
На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Договору оформлюється в тому числі "Акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)" (п.7.7 Договору).
Розрахунковий період встановлено споживачу з 00-00 годин 25 числа попереднього місяця до 24-00 годин 24 числа поточного місяця (п. 1 Додатку №5 до Договору).
Відповідно до складеного сторонами акту приймання-передавання товарної продукції за договором № 3768 від 01.03.2003, постачальник поставив споживачу електричну енергію у наступному обсязі:
- у квітні 2012 року: активна електрична енергія - 507 130 кВт/год, реактивна електрична енергія - 353 190 кВАр/год, генерація реактивної електроенергії - 24 873 кВАр/год.
Відповідно до складеного сторонами акту приймання-передавання товарної продукції за договором № 3768 від 01.10.2012, постачальник поставив споживачу електричну енергію у наступному обсязі:
- у листопаді 2012 року: активна електрична енергія - 1 132 567 кВт/год, реактивна електрична енергія - 671 859 кВАр/год, генерація реактивної електроенергії - 33 735 кВАр/год.
Вказані акти підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін без заперечень.
Відповідачем не заперечується факт споживання ним зазначеної кількості активної та реактивної електричної енергії у вказані періоди.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договорами № 3768 від 01.03.2003 та № 3768 від 01.10.2012 виконав належним чином, поставив відповідачу електричну енергію у квітні та листопаді 2012 року і виставив відповідні рахунки для здійснення оплати, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом приймання-передачі та рахунками за електроенергію, які було отримано представником відповідача.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 9 Додатку № 5 до Договору для проведення остаточного розрахунку споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені Договором. У разі неявки споживача (уповноваженого представника споживача) для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ, здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.
Судом встановлено, що:
- рахунки № 11/3768 від 26.04.2012 за спожиту активну електроенергію на суму 563 922,45 грн. та № 11/3768 від 26.04.2012 за спожиту реактивну електроенергію на суму 24 931,47 грн. отримано відповідачем 26.04.2012, строк оплати - до 07.05.2012;
- рахунки № 11/3768 від 29.11.2012 за спожиту активну електроенергію на суму 1 286 641,43 грн. та № 11/3768 від 29.11.2012 за спожиту реактивну електроенергію на суму 43 901,90 грн. отримано відповідачем 29.11.2012, строк оплати - до 06.12.2012;
Отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на рахунках.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, позивач просить стягнути з відповідача:
пеню у розмірі 2 987,08 грн., у тому числі:
- нараховану з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 876,92 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у квітні 2012 року;
- нараховану з 07.12.2012 по 19.12.2012 у розмірі 1 943,34 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у листопаді 2012 року;
- нараховану з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 40,87 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у квітні 2012 року;
- нараховану з 07.12.2012 по 13.12.2012 у розмірі 125,95 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у листопаді 2012 року;
3% річних у розмірі 597,41 грн., у тому числі:
- нарахованих з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 175,28 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у квітні 2012 року;
- нарахованих з 07.12.2012 по 19.12.2012 у розмірі 388,67 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої активної електроенергії у листопаді 2012 року;
- нарахованих з 08.05.2012 по 11.05.2012 у розмірі 8,17 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у квітні 2012 року;
- нарахованих з 07.12.2012 по 13.12.2012 у розмірі 25,19 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії у листопаді 2012 року.
Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної оплати відповідачем послуг з електропостачання за вказані періоди.
Відповідачем не заперечується факт прострочення оплати вартості спожитої у вищезазначені періоди електроенергії.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати виставлених позивачем рахунків за договором № 3768 від 01.03.2003, а також за договором № 3768 від 01.10.2012, відповідачем суду не надано.
Щодо посилання відповідача на важке фінансово-економічне становище, то суд відзначає, що відсутність коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторонами в п. 4.2.1 договору № 3768 від 15.10.2003 погоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Також, пунктом 4.2.1 Договору № 3768 від 01.10.2012 визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 "Порядок розрахунків" до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі, обумовленому Додатком №5 "Порядок розрахунків" до Договору за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3 % річних з простроченої суми.
Згідно з абз. 4 п. 9 Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору № 3768 від 01.10.2012, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 "Порядок розрахунків" до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Оскільки визначений сторонами у договорі № 3768 від 01.03.2003 розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахунок пені проводиться відповідно до вимог вищезазначеної норми.
З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов'язання передбачена договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
16.04.2013 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 50% у зв'язку з важким матеріальним становищем підприємства відповідача, встановленням тарифів на послуги підприємства на рівні, нижчому за собівартість.
Позивач проти вказаного клопотання заперечив.
Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи клопотання відповідача, а також враховуючи здійснення відповідачем повної оплати поставленої електроенергії та майнові інтереси обох сторін, суд прийшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України сума пені підлягає зменшенню на 20% до 2 389,66 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
В п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому, судовий збір в частині вимог про стягнення пені покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Ушева, 1, ідентифікаційний код 30500344, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, проспект Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) пеню у розмірі 2 389 (дві тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн. 41 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складення повного рішення 03.06.2013.
Суддя М.В. Сажнева