Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
27 травня 2013 року Справа № 814/1272/13-а
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О. А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу
за позовомВознесенська ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, пров.Бр.Іпатових 6, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500;
до третя особа на боці позивача третя особа на боці відповідача Комунального підприємства "Водопостачання м.Вознесенська", вул.Щорса 2, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500; Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр-т Леніна 141-В, м.Миколаїв, 54055; Вознесенська Міська Рада, площа Центральна 1, м.Вознесенськ, 56500;
простягнення боргу в сумі 47975,95грн.;
Вознесенська ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства "Водопостачання м.Вознесенська" про стягнення податкового боргу в сумі 47975,95грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 20.03.2013р. КП "Водопостачання м.Вознесенська" не сплатило заборгованість у сумі 47 975грн. перед державою за кредитом, залученим державою (договір №28010-02/97 від 13.08.2010р.) (а.с.3-18).
Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи суд, - встановив:
Комунальне підприємство «Водопостачання м.Вознесенська» (відповідач) зареєстроване Вознесенською міською радою Миколаївської області як юридична особа та перебуває на податковому обліку у Вознесенській ОДПІ Миколаївської області як платник податків та зборів.
Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області від 22.02.13р. №06-08/2/293-1684 та подання ГУ ДКС у Миколаївській області, відповідач має прострочену заборгованість у сумі 47975грн. 90коп. перед державним бюджетом за субкредитною угодою, отриманою у рамках проектів, що фінансуються Міжнародним банком реконструкції та розвитку - договір №28010-02/97 від 13.08.10р. (а.с.7-18).
Пунктом 2 ст.50 Бюджетного кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами з бюджету.
07 вересня 2012 року позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу №17 та зазначено суму податкових зобов'язань в розмірі 47975.90грн. (а.с.48).
Судом встановлено, що дійсно, 13.08.2010 року між Міністерством фінансів України (Субкредитор), Міністерством з питань житлово-комунального господарства України (Міністерство) та Комунальним підприємством "Водопостачання м.Вознесенська" (Субпозичальник) було укладено тристоронній договір про субкредитування №28010-02/97.
Зазначений договір про субкредитування був укладений у відповідності до п.3.1. рішення сесії Вознесенської міської ради №16 від 29.07.09р. (а.с.30), але реалізація цього проекту не відбулася через незадовільний фінансовий стан Субпозичальника - відповідача, що підтверджено аудиторським звітом незалежної аудиторської фірми "Контакт-Аудит" від 21.06.11р. (а.с.31-34).
20.01.2012 року на сесії Вознесенської міської ради - Гаранта відповідача (а.с.49-52) - було прийняте рішенням №26 про скасування свого попереднього рішення №16 від 29.07.09р. "Про підтримку участі Комунального підприємства "Водопостачання м.Вознесенська" у реалізації "відкритого компонента" спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку та надання гарантії". На підставі цього в листі №31-12230-05-10/6846 від 20.03.12р. (а.с.36) Міністерство Фінансів України повідомило відповідача та Вознесенську міську раду про розірвання Договору про субкредитування №28010-02/97 від 13.08.10р. (а.с.37).
У зв'язку із цим суд зазначає, що Постановою КМУ від 02.03.11р. №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії. Згідно п.3 ст.2 цієї постанови, боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, а згідно п.6, ст.2 - кредит - сума коштів, надана боржнику за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, на умовах кредитної (субкредитної) угоди.
Судом встановлено (і це не спростовано позивачем), що після підписання кредитної угоди будь - які кредитні кошти відповідачу не направлялись. Зазначене також підтверджено банківським витягом (а.с.72).
Фактично позивач намагається стягнути з комунального підприємства (відповідача) комісійну винагороду банку за сам факт підписання Договору про субкредитування, а не за надання кредиту, як передбачено самим договором.
Відповідно до п.2.1., 3.1 Договору: "Субкредитор рекредитує Субпозичальнику частину коштів Позики (далі - Субкредит) у сумі, що не перевищу 240896,43дол. США та включає одноразову комісію (6002,24дол. США). Субпозичальник отримує Субкредит шляхом вибірки коштів у межах суми, визначеної пунктом 2.1 цього Договору".
Таким чином, умовами Договору не передбачено зобов'язань Субкредитора (відповідача) щодо невибраної, не отриманої суми Субкредиту, який включає в себе одноразову комісію.
Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено суду наявність у відповідача перед бюджетом податкового боргу.
При цьому суд бере до уваги Постанову Верховного суду України від 01 червня 2010 року де було вказано, що вирішуючи питання про стягнення фінансових санкцій на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, згідно ст.2 КАС України, суд повинен перевірити, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси особи у разі задоволення адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, та чи прийняте вказане рішення з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в разі задоволення позову Вознесенської ОДПІ будуть суттєво порушені майнові права комунального підприємства, яке знаходиться в скрутному фінансовому стані (а.с.31-34, 38-47).
За таких обставин позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
В задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.