Головуючий в 1 інстанції: Халаджи О.В. Доповідач: Мальований Ю.М.
Категорія 24
Іменем України
15 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді: Біляєвої О.М.,
суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Саєнко В.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про перерахунок грошових коштів, нарахованих за використану електричну енергію, -
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2013 року у позовних вимогах ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про перерахунок грошових коштів, нарахованих за використану електричну енергію відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, через порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким зобов'язати відповідача виконати перерахунок з 50% знижкою сплачених ним грошових коштів за використану електричну енергію і зайву сплачену суму зарахувати на його особистий рахунок в рахунок подальшого споживання електроенергії та надавати в подальшому послугу з 50% знижкою без встановлення ліміту та розміру користування електроенергією. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що він звільнився з органів МВС України за вислугою років і має право на 50% знижку по оплаті спожитої електричної енергії. Встановлення ліміту у розмірі 75кВт/год. при нарахуванні оплати за спожиту електроенергію зумовлено тим, що орган, на який державою покладено обов'язок щодо відшкодування витрат за надані пільги не призводить виплату у повному обсязі через відсутність коштів у бюджеті. Однак, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Представник відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Чмірьова Л.С. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про слухання справи у його відсутність.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд ухвалює відхилити апеляційну скаргу з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером МВС України за вислугою років та має пільги по оплаті комунальних послуг за Законом України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 № 203/98-В.
Відповідно до довідки № 14/17263 від 29 березня 2003 року ОСОБА_1 на підставі ЗУ «Про статус ветеранів військової служби та їх соціального захисту» від 24 березня 1998 року має право на оплату жилої площі та усіх видів комунальних послуг, палива, електроенергії у розмірі 50% встановлених тарифів (а.с.12).
21 жовтня 2010 року між сторонами було укладено договір про користування електричною енергією (а.с.6).
07 квітня 2004 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір на користування електричною енергією, відповідно до умов якого енергопостачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію у необхідних тому об'ємах у відповідності із потужністю 1,5 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати отриману електроенергію за обумовленими тарифами у строки, передбачені договором № 23/200/18 від 07 квітня 2004 року (а.с.4-11).
22 січня 2004 року позивач взятий на облік УПСЗН Красноармійської міської ради як особа, що має пільгу 50% по оплаті житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови КМУ від 29 січня 2003 року №117 «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (а.с.56).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» здійснює розрахунок оплати за вжиту електричну енергію, а повноважень на надання пільг не має. Пільги позивачу надаються з державного бюджету через УПСЗН, яке перераховує відповідачу кошти відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1996 року № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадян, які мають пільги щодо їх оплати».
Цей висновок суду є правильним і підтвердженим дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.
В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України їм дана належна правова оцінка.
Згідно ст.17 Закону України "Про електроенергетику", збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електроенергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок коштів, встановлених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії (пункт 1).
Відповідно до пункту 3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних підрозділів місцевих адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких входять питання праці та соціального захисту населення .
Згідно з пунктом 4 Порядку, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення проводиться Державною казначейської службою згідно помісячного розпису асигнувань місцевого бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій.
Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів пропорційно обсягам субвенцій, передбачених у державному бюджеті.
Відповідно до пункту 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми і акти звірок розрахунків за надані послуги з підприємствами, що надають послуги, і направляють їх фінансовим органам райдержадміністрацій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" встановлено, що з 01.08.1996 року пільги надаються в межах норми: 75 кВт/год на сім'ю з одного-двох осіб на місяць, у тому числі, якщо обидва члени сім'ї мають право на знижку і додатково 15 кВт/год на кожного іншого члена сім'ї, але не більше 150 кВт на місяць.
Частиною 4 ст. 22 Закону України від 20.12.1990 №565-ХН "Про міліцію" передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг.
Частиною 7 даної статті передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком зберігається право на пільги, передбачені цим Законом.
Згідно підпункту "А" пункту 68 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", 50-процентна знижка по оплаті електроенергії працівникам міліції надавалася в межах норм, встановлених законодавством.
За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком право на зазначену пільгу зберігалося за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Однак рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 68 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Проте з цим погодитися неможливо, оскільки положення ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» слід застосовувати в сукупності з нормами інших законів.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги встановлюються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування. До їх числа належить, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам.
Цей закон був прийнятим пізніше у часі стосовно Закону України «Про міліцію», тому певна суперечність в положеннях у цих законів повинна бути розв'язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм - надання переваги нормі, яку прийнято пізніше.
Згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Ця постаново не передбачає виключень щодо категорій пільговиків.
У розрахунках субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг враховуються кошти на надання пільг з урахуванням встановлених норм цільового споживання.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг та здійснюють розрахунки с постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо вартості наданих пільгових послуг, у тому числі і пільг працівникам міліції.
Беручи до уваги наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги не ґрунтуються на законі.
Таким чином, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Судді: