Головуючий в 1 інстанції: Нікішин Ю.В. Доповідач: Мальований Ю.М.
Категорія 26
15 травня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Біляєвої О.М.,
суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Саєнко В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 17 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Совєтському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 17 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Совєтському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди, яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, через порушення судом норм матеріального права і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що вперше втрату професійної працездатності йому було встановлено у 2003 році, що підтверджується довідкою МСЕК від 08 липня 2003 року. Відповідачем було підтверджено, що щомісячні регресні виплати були нараховані позивачу лише у 2003 році, тобто з моменту первинної втрати працездатності у результаті професійного захворювання.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача Глєбову Н.В., яка заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості з 19 вересня 1963 року по 12 листопада 2002 року, звідки був звільнений у зв'язку з виходом на пенсію.
З листа відповіді МСЕК від 19 січня 2004 року вбачається, що 20 червня 1974 року позивач вперше був оглянутий обласним проф. МСЕК, та йому було встановлено діагноз захворювання: коніотуберкульоз, силікатози 1 ст., змішана форма, вогнищеві 1-но сегменті обох легенів у фазі ущільнення, ДН 1 ступеню.
08 липня 2003 позивач був оглянутий повторно, МСЕК м. Донецька, діагноз: коніотуберкульоз, антракосилікатоз, вузликова форма, вогнищевий туберкульоз правої легені у фазі ущільнення, емфізема легенів, легенева недостатність 1 ст. Захворювання професійне, рішенням комісії встановлено 25 % втрати проф. працездатності з відміткою первинно (а.с. 33).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди був покладений на відповідача з 01 квітня 2001 року, в той час як професійне захворювання позивачу первинно було встановлено у 1974 році.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального права і підстав для його скасування не встановлено.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 3, 5 постанови N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Зміна ступеня втрати професійної працездатності не може бути підставою для повторного відшкодування моральної шкоди.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 20 липня 1974 року, коли він був визнаний інвалідом 3 групи у зв'язку з профзахворюванням (а.с. 32 зворот).
Визнання особи інвалідом свідчить про стійку втрату працездатності.
Помилково зазначене у довідці МСЕК від 08 липня 2003 року про первинний огляд позивача на правильність висновків суду не впливає.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Керуючись статтею 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 17 грудня 2012 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді