Головуючий в 1 інстанції Старовецький В.І. Доповідач Мальований Ю.М.
Категорія 31
22 травня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Біляєвої О.М.,
суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Саєнко В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання у Калінінському районі м. Горлівки подало апеляційну скаргу на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання у Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.
В апеляційній скарзі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання у Калінінському районі м. Горлівки просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що обов'язок відшкодування моральної шкоди в даному випадку покладено на підприємство. Моральна шкода потерпілому відшкодовується особою, що її завдала, якщо вона не доведе, що моральна шкода спричинена не з її вини. Крім того, позивач знав про шкідливі фактори роботи, її наслідки, та дію на організм, однак продовжував працювати, розуміючи, до чого може призвести його трудова діяльність. Відповідачем було нараховано та виплачено позивачу одноразову допомогу в сумі 5 760 грн. та 58 031 грн. 20 коп., що компенсує завдану йому моральну шкоду. В апеляційній скарзі також зазначено, що матеріали справи не містять жодного доказу перенесеного позивачем стресу або депресії.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача Нікітюк О.М., яка наполягала на доводах апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання у Калінінському районі м. Горлівки не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював на підземних роботах повний робочий день.
27 липня 2000 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав трудове каліцтво та втрату професійної працездатності, що підтверджується актом про нещасний випадок.
Відповідно до довідки МСЕК від 05 квітня 2001 року позивачу вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом.
Згідно з довідкою МСЕК від 25 вересня 2006 року у позивача повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом та встановлено 3 групу інвалідності.
В зв'язку з цим право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло починаючи з 05 квітня 2001 року.
У відповідності до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частина 1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року в редакції від 21 листопада 2002 року передбачає, що "відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року в редакції від 24.10. 2003 року і Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.
Із позовної заяви, пояснень позивача вбачається, що моральні та фізичні страждання він зазнав у зв'язку із трудовим каліцтвом в результаті якого втратив працездатність.
Згідно з підп. „е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, потерпілому від нещасного випадку компенсується моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди.
Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом (1105-14) обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).
Крім того, ч. 3 ст. 34 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання у Калінінському районі м. Горлівки, суд першої інстанції врахував ступінь втрати професійної працездатності, наслідки професійних захворювань, характер негативних наслідків, і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди в межах, передбачених ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка діяла на час прийняття рішення МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 9,10), довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (а.с. 12,13). Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням її здоров'я та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.
ушкодженням здоров'я, -
Керуючись статтею 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки - відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 квітня 2013 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді