01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.03.2009 № 05-5-26/13138
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Автотранспортного митного господарства Державної митної службиУкраїни: не зв'явився
від Комунальної корпорації «Київавтодор»: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України
на ухвалу господарського суду м.Києва від 02.12.2008
у справі № 05-5-26/13138
за позовом Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України
до Комунальної корпорації "Київавтодор"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 83840,64 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2008 позовну заявуАвтотранспортного митного господарства Державної митної служби України до Комунальної корпорації «Київавтодор» про стягнення 83840,64грн. повернуто без розгляду на підставі пунктів 1, 2,4,10 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).
Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на відсутності доказів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала позовну заяву від імені позивача, оскільки поняття «подавати» та «підписувати» чітко розмежовуються частиною першою статті 54 ГПК України; відсутності у позовній заяві коду ЄДРПОУ відповідача, який є невід'ємною частиною найменування особи; відсутності доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки у наданих суду платіжних дорученнях №813 від 08.09.2008 та №814 від 08.09.2008 в рядку «призначення платежу» не зазначено назву організації відповідача, а платіжне доручення №814 від 08.09.2008 також не підписано уповноваженою посадовою особою кредитної установи, при цьому судом зазначено «оформити як держ.. мито».
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою господарського суду міста Києва, Автотранспортне митне господарство Державної митної служби України звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2008, позовну заяву направити до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ухвалу було винесено з порушенням норм процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, оскільки Автотранспортним митним господарством Державної митної служби України при зверненні до суду з позовною заявою було дотримано вимоги чинного законодавства. Зокрема, скаржником зазначено, що відповідно до довіреності №28/2-120 від 21.04.2008 представнику Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України надано право підписувати від імені довірителя заяви до суду, подавати та отримувати будь-які документи, ставити підписи та здійснювати всі інші дії в державних органах. Надані суду платіжні доручення №813 від 08.09.2008 та №814 від 08.09.2008 є належними доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки оформлені відповідно до вимог Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15 та порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258. Крім того, скаржник посилається на помилкове твердження суду, що ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності є невід'ємною частиною його повного найменування, оскільки наявність ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності є засвідченням факту державної реєстрації цього суб'єкту.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2009 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2009.
В судове засідання 10.03.2009 представники учасників судового процесу не з'явилися.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представників учасників судового процесу.
З наданого суду письмового пояснення Комунальної корпорації «Київавтодор», щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, вбачається, що останнє вважає ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2009 прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства України та просить суд апеляційну скаргу повернути скаржнику без розгляду по суті, апеляційну скаргу розглянути без участі представника Комунальної корпорації «Київавтодор».
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала підлягає скасуванню, а позовна заява разом з доданими до неї матеріалами направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті, з наступних підстав:
Відповідно до приписів пункту 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно статті 54 ГПК України позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Як вбачається зі змісту позовної заяви її підписано представником Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України Татунець В.В., який діяв на підставі довіреності №28/2-120 від 21.04.2008. Зі змісту зазначеної довіреності вбачається, що представнику надано повноваження подавати та отримувати будь-які документи довірителя, ставити підписи та здійснювати всі інші дії в державних органах, пов'язані з виконанням цієї довіреності; підписувати від імені довірителя заяви в суд.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає порушень заявником вимог статті 54 ГПК України, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 статті 63 ГПК України.
Відповідно до 2 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначено, що в позовній заяві не вказано код ЄДРПОУ відповідача, який є невід'ємною частиною його найменування. Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним твердженням місцевого господарського суду з наступних підстав.
Статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів та установ) та назву.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» державний реєстратор вносить до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.
Таким чином, наявність ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності - є засвідченням факту державної реєстрації. Оскільки перелік відсутності відомостей щодо сторін, зазначений у пункті 2 статті 63 ГПК України, є вичерпним, відсутність у позовній заяві відомостей про ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності (відповідача), не може бути підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 статті 63 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 та 10 статті 63 ГРК України підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду є неподання доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15 (далі-Інструкція) при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету _____крб.(грн..)_____ (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення, а саме містить підписи посадових осіб (члена правління та головного бухгалтера кредитної установи) та має відбиток печатки кредитної установи.
Як вбачається з позовних матеріалів, звертаючись до господарського суду з позовом, на підтвердження факту сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, заявником до позовної заяви було додано платіжне доручення №813 від 08.09.2008, яке оформлено відповідно до вищезазначених вимог, а твердження суду про те, що незазначення в платіжному дорученні №813 від 08.09.2008 в рядку «призначення платежу» назви організації відповідача є порушенням вимог щодо оформлення платіжного документа при зверненні до суду є помилковим.
Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїнивід21.12.2005 №1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
Додане до позовної заяви платіжне доручення №814 від 08.09.2008 на підтвердження сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підписане уповноваженою посадовою особою кредитної установи (підпис банку у нижньому правому кутку платіжного доручення №814 від 08.09.2008).
Таким чином, посилання місцевого господарського суду на те, що надане суду платіжне доручення на підтвердження сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення не підписане уповноваженою посадовою особові кредитної установи не підтверджується матеріалами справи, а вимога «оформити як держ. мито» не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково було зроблено висновок щодо порушення заявником вимог чинного законодавства щодо надання доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Крім того, слід зазначити, що оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до державного бюджету України, то господарський суд, у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування коштів до державного бюджету, має право витребувати від заявника відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому кошти перераховано.
За таких обставин, колегія вважає, що позовну заяву було подано з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для повернення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України задовольнити повністю, а ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2008 скасувати.
2. Матеріали позовної заяви (№05-5-26/13138) повернути до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
11.03.09 (відправлено)