Справа № 2610/1848/2012
Провадження №1/761/208/2013
іменем України
29 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Козятник Л.Г.
за участю секретарів Павко К.М., Лело Г.Є.,
Артюхіної М.А., Медицької У.І.
прокурорів Попова А.О., Бондара М.В.,
Голуба Є.В., Шаповалова Є.О.
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України;
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України;
органами досудового слідства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні злочину за наступних обставин.
Так, 08 грудня 2011 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_10, перебуваючи біля станції метро «Харківська» в м. Києві, вступили в злочинну змову направлену на відкрите викрадення чужого майна.
ОСОБА_10, заздалегідь знаючи, що у ОСОБА_5 при собі мають знаходитися гроші або інші цінні речі, запропонував ОСОБА_9 відкрито викрасти майно ОСОБА_5 При цьому, для реалізації свого злочинного умислу вони розробили злочинний план, згідно якого, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, побачивши як ОСОБА_5 виходить з двору будинку, повинні були його наздогнати та силою заволодіти його майном. Після цього, в цей же день, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на автомобілі останнього поїхали на місце вчинення злочину, де ОСОБА_10 показав ОСОБА_9 двір будинку АДРЕСА_3, звідки повинен був виходити потерпілий ОСОБА_5, де ще раз обговорили всі деталі плану вчинення злочину, подивилися на наявність камер відео спостереження, а також спланували шляхи відходу. Для вчинення вказаного злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 домовилися зустрітися 10 грудня 2011 року, о 13 год. 00 хв., біля «ВТБ банку», що на вул. Пушкінській № 26 в м. Києві.
10 грудня 2011 року, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зустрілися біля «ВТБ банку», що на вул. Пушкінській № 26 в м. Києві, де ще раз обговорили деталі плану вчинення злочину та направилися чекати ОСОБА_5 до будинку АДРЕСА_3
Приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_10, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, побачили ОСОБА_5, який вийшов з двору вказаного будинку та у якого на плечі висіла сумка.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, діючи сумісно та узгоджено, відповідно до раніше розподілених ролей, швидкою ходою підійшли до ОСОБА_5 біля будинку АДРЕСА_3 та, застосувавши згідно попередньої домовленості відносно нього насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилося в тому, що ОСОБА_9 завдав ОСОБА_5 своєю рукою один удар в праву частину голови, в результаті якого останній упав на землю, після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 почали наносити удари ногами в тулуб та в голову ОСОБА_5, який лежав на землі животом донизу та утримав в руках свою сумку.
Після чого, з метою подолання опору ОСОБА_5 та викрадення його сумки, ОСОБА_9 схопив його за плече, а ОСОБА_10, діючи сумісно та узгоджено з ОСОБА_9 завдав ще кілька ударів ногами у голову ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді синців у надбрівній ділянці справа, з переходом у лобну ділянку, на волосистій частині лобно-скроневої ділянки справа - конфігурацією, схожої до підошви; на задній поверхні лівого плечового суглобу; на передній поверхні грудної клітки зліва в проекції 9-10 ребер по середнє-ключичній лінії; саден на передній поверхні лівого колінного суглобу (зі слідами ковзу), шо згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3/і від 17 січня 2012 року відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило скороминущі наслідки тривалістю не більше як 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Після чого, ОСОБА_9 перевернув ОСОБА_5 на спину, а ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_9 згідно заздалегідь розробленого плану, вирвав з рук ОСОБА_5 сумку фірми «Пума», яка не представляє матеріальної цінності для ОСОБА_5, в якій знаходились: грошові кошти в сумі 90000 грн.; паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_5, який не представляє матеріальної цінності; ідентифікаційний код, який не представляє матеріальної цінності; кредитні картки «Універсал Банк», «Швед Банк», «Пумб Банк», які не представляють матеріальної цінності.
А всього, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відкрито, повторно, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, викрали приватне майно ОСОБА_5, на загальну суму 90000 грн., що є значною шкодою, після чого, ОСОБА_10 з місця вчинення злочину з викраденим зник, а ОСОБА_9 був затриманий працівниками міліції.
Такі дії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, що завдало значної шкоди потерпілому.
Судом поставлено на обговорення питання про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на додаткове розслідування у зв'язку з порушенням органами досудового слідства вимог ст. ст. 22, 64 КПК України 1960 року, а саме, під час досудового слідства не були досліджені всі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи, що не може бути усунуто в судовому засіданні.
Прокурор заперечив щодо направлення справи на додаткове розслідування, оскільки досудове слідство у ній проведено повно й об'єктивно.
Представник потерпілого вважав, що відсутні підстави для повернення даної справи на додаткове розслідування, при цьому зазначив, що підсудний ОСОБА_10 визнав, що викрадено було грошей в сумі 47000 грн., крім того, факт вчинення підсудними злочину підтверджується матеріалами справи, а свідок ОСОБА_11 підтвердив у судовому засіданні наявність у потерпілого ОСОБА_5 грошей в сумі 90000 грн.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважали за необхідне направити справу на додаткове розслідування, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності в потерпілого ОСОБА_5 грошей в сумі 90000 грн.
Підсудний ОСОБА_10 просив повернути справу на додаткове розслідування, оскільки дійсно не встановлено розмір заподіяної потерпілому шкоди.
Підсуний ОСОБА_9 заперечив щодо повернення справи на додаткове розслідування, оскільки їх винуватість доведено матеріалами справи, а з приводу відсутності документів на підтвердження розміру заподіяної шкоди, то, дійсно не було розслідувано даних обставин, однак з плином часу це не можливо зробити.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його проведення всупереч вимогам ст. ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 22 КПК України 1960 року визначено, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 64 КПК України 1960 року, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Виходячи із вказаних норм процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто, з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.
Пред'явлене особі обвинувачення, згідно зі ст. 132 КПК України 1960 року, має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. [а] ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно з якою, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Разом з тим, дані, що містяться в матеріалах справи свідчать про те, що органами досудового слідства допущені неповнота, яку не може бути усунуто в судовому засіданні, оскільки під час досудового слідства належним чином не з'ясовані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, органами досудового слідства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у відкритому заволодінні грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 в сумі 90000 грн.
Як на підтвердження наявності у потерпілого ОСОБА_5 вказаної суми грошових коштів, органом досудового слідства до матеріалів справи долучено звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за четвертий квартал 2011 року.
Підсудний ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання, якими не заперечував факту відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 10 грудня 2011 року спільно із підсудним ОСОБА_10, при цьому стверджував, що йому не відомо, яка сума грошових коштів знаходилася в сумці потерпілого, оскільки з нею побіг підсудний ОСОБА_10, а його було одразу затримано на місці злочину.
Підсудний ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання, якими не заперечував факту відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_5 10 грудня 2011 року спільно із підсудним ОСОБА_9, однак категорично не погодився із сумою викрадених у потерпілого грошових коштів, яку інкриміновано органами досудового слідства. Стверджував, що у сумці потерпілого знаходилося, приблизно 47000 - 47500 грн.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 дав показання, згідно з якими, 10 грудня 2011 року він перебував зі своїм другом ОСОБА_11 на роботі в офісі за адресою: АДРЕСА_3. Пробувши певний час в офісі, вони із ОСОБА_11 вирішили іти додому. Першим із офісу вийшов ОСОБА_11, а потім вийшов він. Коли він знаходився на вулиці, то до нього підбігли підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10, при цьому, ОСОБА_9 завдав йому удар рукою в голову, внаслідок чого він упав, а потім підсудні стали завдавати йому удари ногами в голову та тулуб, після чого, заволоділи його сумкою, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 90000 грн. Наявність у нього такої суми грошей може підтвердити ОСОБА_11 та кур'єр. Зазначив, що вказану суму грошей він привіз в офіс із дому, оскільки повинен був їхати на закупку товару.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання, згідно з якими, 10 грудня 2011 року він знаходився в офісі за адресою: АДРЕСА_3 оскільки потерпілий ОСОБА_5 попросив його допомогти по роботі. У цей день в офіс приходили три кур'єри та здавали грошову виручку потерпілому ОСОБА_5, який, після цього, в офісі перерахував гроші та поклав у свою сумку. Яка саме була сума грошей у потерпілого, йому не відомо.
З наведеного вбачається, що досліджені судом докази містять суперечності стосовно суми грошових коштів, викрадених у потерпілого ОСОБА_5
Таким чином, в ході досудового слідства у даній справі в порушення вимог ст. 64 КПК України не було встановлено розмір шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_5 внаслідок вчиненого стосовно нього злочину, що свідчить про неповноту досудового слідства.
У зв'язку з тим, що з'ясування вказаних обставин потребує проведення відповідних процесуальних дій, а виклик та допит нових свідків, витребування документів, давання судових доручень в порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України 1960 року, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускається лише за клопотанням сторін, при цьому, в ході судового розгляду зазначених клопотань від учасників процесу не надходило, встановлена судом неповнота досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, а також того, що процесуальні можливості органів досудового слідства для встановлення вищенаведених та передбачених у ст. 64 КПК України обставин не вичерпані, проте вони відсутні у суду, виходячи із завдань судової влади, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягає направленню на додаткове розслідування, в ході якого необхідно встановити усі обставини інкримінованого останнім злочину, що мають істотне значення у справі, зокрема, перевірити показання потерпілого ОСОБА_5 про те, що у викраденій в нього сумці знаходилися гроші в сумі 90000 грн., шляхом документального підтвердження наявності в останнього такої суми грошей; встановити та допитати кур'єрів, які в офісі здавали потерпілому грошову виручку; провести інші необхідні оперативно-розшукові та слідчі дії, спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи; встановити наявність чи відсутність конкретного суспільно-небезпечного діяння в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10, пред'явивши їм обвинувачення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, давши правильну юридичну оцінку їх діям.
На підставі викладеного та керуючись ст. 281 КПК України 1960 року, п. 11 розділу XI «Перехідних положень КПК України», суд
кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кожного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, повернути прокурору Шевченківського району м. Києва на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без зміни - у вигляді взяття під варту.
На постанову протягом 7 (семи) діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя