Справа № 122/12261/13- ц
Провадження по справі 2/122/554/13
"20" травня 2013 р.
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Масалигіної Н.С.
за участю секретаря - Курського І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,
04.01.2013 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до чинного законодавства України, був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк», був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених договорів відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1101/0807/71/350 від 07.08.2007 року, що було укладено між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа Банк». Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 88 000,00 доларів США. У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості: за кредитом - 63 211,15 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 505 246,72 грн.; по відсотках - 2 370,85 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 18 950,19 грн.; штраф - 13,95 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 111,50 грн. Через систематичне порушення боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору ОСОБА_1 була нарахована неустойка. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду і просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07.08.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні по підставах викладених у позовній заяві.
Відповідач та представник відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що після пред'явлення банком вимог про погашення суми заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 було сплачено 5000 доларів США, що підтверджують розрахунки надані представником банку на запит суду. Через що вони вважають, що на момент звернення позивача до суду в нього було відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право (а.с.131-132).
Вислухавши пояснення сторін на обґрунтування своїх вимог та заперечень, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено і сторони проти цього не заперечують, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до чинного законодавства України, був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 рок, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк», був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених договорів відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1101/0807/71/350 від 07.08.2007 року, що було укладено між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа Банк» (а.с.5).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тож, на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належить ПАТ Альфа Банк».
Визначально 07.08.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та фізична особа ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1101/0807/71/350. Відповідно до умов кредитного договору, бак зобов'язується надати боржнику кредит у сумі 88 000,00 доларів США, а боржник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах передбачених кредитним договором та додатковою угодою №1 до нього (а.с.8-9).
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 08.08.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та фізична-особа - ОСОБА_1, уклали іпотечний договір з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку наступне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 88 000,00 доларів США. У зв'язку зі неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка складає із заборгованості: за кредитом - 63 211,15 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 505 246,72 грн.; по відсотках - 2 370,85 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 18 950,19 грн.; штраф - 13,95 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 111,50 грн. Через систематичне порушення боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору ОСОБА_1 була нарахована неустойка.
У зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду та просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07.08.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2.
Згідно до ст.ст.526,554,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту ст. 1 Закона України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
Підставами для задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення на останній, є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Стаття 12 Закону України «Про іпотеку» роз'яснює правові наслідки порушення обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
У відповідності до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за договором кредиту та вартості іпотечного майна, а також всім доказам по справі, оскільки така міра є крайнім заходом при вирішення спорів про стягнення заборгованості.
Разом з цим відповідно до ч.3 ст.13 ЦК України не допускається зловживання правом.
Частиною 4 ст.212 ЦК України передбачено, що якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
Так п.3.9 кредитного договору від 07.08.2007 року встановлено, що при порушенні умов, передбачених п.5.1.8 цього договору, та/або у випадках, в яких чинним законодавством України (в тому числі у випадках, передбачених ЗУ «Про іпотеку») передбачено право дострокової вимоги виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, та/або якщо позичальник порушує строки платежів, встановлених п.3.1 цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору.
Вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним направляється позичальникові у порядку, передбаченому п.3.10 цього договору.
Пунктом 3.10 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення умов п.п.3.8 та/або п.3.9 та/або п.6.1.2 цього договору, що укладається між банком та позичальником у відповідності до п.2.1 цього договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена у повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку (а.с.6 на звороті).
Аналогічні вимоги містить п.п.9.1, 9.2 договору про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору від 07.08.2007 року (а.с.15).
За вих.№84214-102 б/б від 20.11.2012 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про усунення порушень, вимога про добровільне виселення, у якому зазначалось, що станом на 10.10.2012 року загальна сума заборгованості відповідачки перед банком становить 65 595,95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 524308,41 грн. Також додатково зазначено, що у разі, невиконання цієї вимоги, банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ЗУ «Про іпотеку». На виконання вимог викладених у листі, відповідачу було надано 30 днів, що також було передбачено сторонами умовами кредитного договору (а.с.38).
Згідно до реєстру №164 від 21.11.2012 року рекомендованих поштових відправлень, що пересилаються в межах України та списку №5510 вищезазначена вимога була надіслана ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39-40).
Між тим, встановивши тридцяти денний строк для погашення виниклої заборгованості, представником банку вже 30.11.2012 року була складна позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 04.12.2012 року сплачений судовий збір за подачу позовної заяви до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим, тобто одразу була розпочата процедура примусового звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.1,4).
Як зазначила відповідач у судовому засіданні вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом була отримана нею 01.12.2012 року, і вже 05.12.2012 року нею був направлений лист до банку, про те, що вона зобов'язується добровільно погасити прострочену заборгованість у розмірі 2139 доларів США на протязі 30 днів з моменту отримання повідомлення, що нею було зроблено своєчасно і підтверджується наданими квитанціями про внесення грошових коштів, та не оспорюється представником позивача (а.с.100-103).
Крім того, пояснюючи утворену заборгованість за кредитним договором, відповідач утверджувала, що саме з несвоєчасного її повідомлення банком про існування договорів купівлі продажу прав вимог, в тому числі і за її кредитним договором, рахунків, на які необхідно було сплачувати належні платежі, нею було допущено заборгованість, розмір якої на її думку не співмірний із тією відповідальністю, на застосуванні якої наполягає позивач. Вказане повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема листом позивача від 03.08.2012 року, на який їй було роз'яснено про неможливість представлення запитуваної інформації через проведення інвентаризації договорів, отриманих від ПАТ «Дельта Банк» (а.с.95-97).
Аналіз фактичних обставин справи дозволяє судові зробити висновок про недобросовісне сприяння настанню обставин порушення відповідачкою строків погашення кредиту, і враховуючи її своєчасне проведення дії щодо усунення відповідного порушення, суд вважає, що право позивача ще не було порушено, оскільки наданий ним у попередженні строк для усунення порушень не сплинув, а тому звернення Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» із цією позовною заявою до суду є передчасним.
Оскільки на час розгляду справи прострочена заборгованість за кредитом відсутня, а отже, відсутні невиконання зобов'язання, термін виконання яких настав, і відсутнє істотне порушення відповідачем умов Договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст.11, 13, 212,525, 526, 530, 536, 589 1054 ЦК України, ст.ст. 1,12,33 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 294 ЦПК України, суд
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: