26 лютого 2009 р.
№ 46/77-08(11/161-07)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Муравйова О.В.
розглянула
касаційну скаргу
приватної виробничо-комерційної фірми "ЛАНА" (далі -Фірма)
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду
від
10.12.08
у справі
№ 46/77-08 (11/161-07)
господарського суду
Харківської області
за позовом
Фірми
до
Харківської міської ради (далі -Міськрада),
закритого акціонерного товариства "Титан" з виробництва підйомно-транспортного устаткування
(далі -Товариство),
товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування"
(далі -Завод)
про
визнання права власності
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Ярова Л.І. (за дов. б/н від 31.03.08);
- відповідачів:
Міськради:
не з'явились;
Товариства:
не з'явились;
Заводу:
не з'явились.
Ухвалою від 13.02.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Фірми було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.09.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.02.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.02.09 представники відповідачів не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.02.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, за участі представника Фірми.
У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.02.09 для розгляду справ, призначених до розгляду на 26.02.09 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В, судді -Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
Про вказані обставини представника Фірми повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.02.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 18.10.07 господарського суду Харківської області (суддя Черленяк М.І.) позов задоволено.
За Фірмою визнано право власності на нежитлові самочинно побудовані будинки, а саме: двоповерховий деревообробний цех літ. "П-2" загальною площею 1 417,5 м2, склад пиломатеріалів Літ. "С-1" загальною площею 260,2 м2, склад будматеріалів літ. "У-1" загальною площею 51,1 м2, склад готової продукції, дільниця зборки меблів (двоповерховий) літ. "О-2" загальною площею 1 758,3 м2, гаражі Літ. "Ш-1" загальною площею 320,8 м2, склад літ. "Ф-1" загальною площею 29,3 м2 дільниця по обробці скла літ. "Р-1" загальною площею 178,5 м2, цех первинної обробки деревини літ. "Т-1" загальною площею 318,4 м2, дільницю техобслуговування та ремонту літ. "Х-1" загальною площею 195,4 м2, розташовані за адресою: м.Харків, Жовтневий район, пр.Ілліча 118А; нежитлову будівлю (майстерню) -двоповерхову літ. "С-2" загальною площею 1 299,9 м2 та нежитлову будівлю двоповерхова літ. "А-2" загальною площею 197,4 м2, розташовані за адресою: м.Харків, Жовтневий район, вул.Червоножовтнева, 7.
Постановою від 28.02.08 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства задоволено частково.
Рішення від 18.10.07 господарського суду Харківської області скасовано, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи рішенням від 03.11.08 господарського суду Харківської області (колегія суддів у складі: головуючого -Тихого П.В., суддів -Бринцева О.В., Жельне С.Ч.) позов Фірми задоволено частково.
За Фірмою визнано право власності на нежитлові самочинно побудовані нежитлові будівлі, а саме: двоповерховий деревообробний цех літ. "П-2", загальною площею 1 417,5 м2; склад пиломатеріалів літ. "С-1", загальною площею 260,2 м2; склад будматеріалів літ. "У-1", загальною площею 51,1 м2; двоповерховий склад готової продукції дільниці зборки меблів літ. "О-2", загальною площею 1 758,3 м2; гаражі літ. "Ш-1", загальною площею 320,8 м2; склад літ. "Ф-1", загальною площею 29,3 м2; дільницю по обробці скла літ. "Р-1", загальною площею 178,5 м2; цех первинної обробки деревини літ. "Т-1", загальною площею 318,4 м2; дільницю технічного обслуговування та ремонту літ. "Х-1", загальною площею 195,4 м2, що розташовані за адресою: м.Харків, пр.Ілліча 118А.
Позовні вимоги Фірми про визнання права власності на самочинно збудовану двоповерхову майстерню літ. "С-2", загальною площею 1 299,9 м2 та двоповерхову нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 197,4 м2, що розташовані за адресою: м.Харків, вул.Червоножовтнева, 7А -залишено без розгляду.
Рішення місцевого суду, прийняте під час нового розгляду справи, мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, що самочинно збудовані спірні будівлі знаходяться саме за адресою м.Харків, пр.Ілліча, 118А на ділянці, межі якої встановлено в натурі, та яка згідно рішення Міськради надана Фірмі в оренду.
Постановою від 10.12.08 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заводу задоволено.
Рішення від 03.11.08 господарського суду Харківської області в частині визнання за Фірмою права власності на визначені самочинно побудовані нежитлові будівлі, скасовано, та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У іншій частині зазначене рішення залишено без змін.
При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень ст. 376 Цивільного кодексу України, вважаючи, що матеріалами справи не доведено факту будівництва спірних об'єктів саме Фірмою. Разом з тим, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що дійсною адресою місцерозташування спірних будівель є м.Харків, пр.Ілліча, 118 (без "А"), проте власниками майнового комплексу, що знаходиться за вказаною адресою є відповідачі.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, Фірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить зазначену постанову скасувати, та залишити в силі рішення від 03.11.08 господарського суду Харківської області.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 346 Цивільного кодексу України, ст. 116 Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.02.09 від Міськради, Товариства та Заводу письмові відзиви на касаційну скаргу не надійшли, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, кооператив "Лана" по виробництву товарів народного споживання та побутовому обслуговуванню населення було створено наказом житлово-експлуатаційного об'єднання № 71-4 від 03.05.88 на виконання рішення Жовтневого райвиконкому м.Харкова № 75 від 27.05.88 з метою повного задоволення потреб населення в товарах та послугах. Відповідно до Статуту Фірми, вона є правонаступником кооперативу "Лана" (далі -Кооператив).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Жовтневої районної ради № 181-5 від 05.12.89 "Про відкріплення кооперативу "Лана" від ЖЕО Жовтневого району" Кооператив було відкріплено від ЖЕО та закріплено за заводом підйомно-транспортного устаткування ім.В.І.Леніна (далі -Завод ім.В.І.Леніна). Пунктом 3 цього рішення директора заводу було зобов'язано виділити Кооперативу приміщення, обладнання та інше майно для виробничо-господарської діяльності та визначити орендну плату.
Також, судами встановлено, що рішенням виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 316-2 від 14.11.90 "Про будівництво тимчасового складу" Кооперативу було дозволено проектування у 1990 році та будівництво у 1990-1991 роках тимчасового складу на території Заводу ім.Леніна, а 29.11.90 Кооперативу було видано архітектурно-планіровочне завдання на проектування складу.
На підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що рішенням 19-ї сесії 5-го скликання Міськради від 27.02.08 № 34/08 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" Фірмі надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовно площею 1,59 га по пр.Ілліча, 118А для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд, а рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Міськради від 20.06.08 проект землеустрою було затверджено та земельну ділянку по пр.Ілліча 118А надано Фірмі в оренду строком до 01.05.2013 року для експлуатації будівель.
Разом з тим, вирішуючи спір, попередні судові інстанції встановили, що 10.12.63 виконавчим комітетом Харківської міської ради депутатів трудящих було прийняте рішення № 682-3 "Про відвід ділянки землі заводу підйомно-транспортного устаткування ім. Леніна, по пр. Ілліча, та про надання дозволу на реконструкцію заводу". Відповідно до цього рішення Заводу ім.Леніна було відведено земельну ділянку по пр.Ілліча без зазначення конкретної адреси орієнтовно площею 33,5 га, яка відповідно до рішення повинна була складатись за рахунок земель Заводу орієнтовною площею 20 га, земель заводу будівельних машин орієнтовною площею 9,5 га, без зазначення адреси земельної ділянки цього заводу, земель тарного заводу орієнтовною площею 4 га, також без зазначення адреси земельної ділянки цього заводу.
Крім того, встановлено, що цим рішенням вилучалися та передавалися Заводу ім.Леніна землі приватних домоволодінь № 7 та № 10 по вул.Ново-Московській, мешканців яких Завод повинен був відселити.
Судовими інстанціями встановлено, що власником цілісного майнового комплексу Заводу ім.Леніна за адресою: м.Харків, пр.Ілліча, 118 є організація орендарів "Титан" по виробництву підйомно-транспортного устаткування, як самостійна юридична особа. Разом з тим, відповідно до довідки Заводу від 20.06.08, Завод є правонаступником Заводу ім.Леніна.
Переглядаючи спір апеляційний суд прийшов до висновку про те, що Товариство та Завод знаходяться за адресою м.Харків, пр.Ілліча, 118, та нежитлові будівлі, що є предметом спору, також знаходяться саме за адресою м.Харків, пр.Ілліча, 118.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Оскільки згідно вимог закону право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації або його державної реєстрації.
Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, право давати дозвіл на будівництво на своїй земельній ділянці таких споруд іншим особам має власник земельної ділянки, а згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.
Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій".
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що попередні судові інстанції повинні були надати правову оцінку питанню дотримання Фірмою наведеного порядку будівництва спірного об'єкта нерухомості, зокрема, питанням наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів, та за наслідками будівництва спірних об'єктів нерухомості -документам, що засвідчують здачу таких об'єктів в експлуатацію.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Порядок набуття права власності на самочинне будівництво, передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно, за таких умов: а) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване самочинно нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; б) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Разом з тим, у випадку, коли на вимогу власника чи користувача земельної ділянки суд визнає за ними право власності на самочинно збудовану нерухомість, то особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, розмір яких може визначатись за погодженням сторін або в судовому порядку.
Правовий аналіз змісту рішень суду першої та апеляційної інстанцій свідчить, що при з'ясуванні певних фактів по справі вказані судові інстанції дійшли до взаємовиключних висновків щодо встановлення обставин справи, що унеможливлює врахування судом касаційної інстанції певних висновків щодо фактичних обставин справи. Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні вимоги та заперечення на них фактично стосуються оцінки доказів, а не питань застосування судами норм права, а касаційна інстанція позбавлена можливості встановити дійсні обставини справи.
Судами не надано належної правової оцінки питанню того, ким та на якій правовій підставі були збудовані спірні об'єкти, чи приймались вони до експлуатації, та чи було укладено договір оренди на виконання рішення 23-ї сесії 5-го скликання Міськради від 20.06.08, оскільки згідно ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі посвідчується саме договором, зареєстрованим відповідно до закону, а не рішенням, яке, фактично, є лише підставою для укладення такого договору. Окремо попередні судові інстанції мали надати правову оцінку питанню дійсності зазначеного рішення Міськради та правових наслідків, що мали місце у зв'язку з таким рішенням.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій мали надати правову оцінку питанню дійсного місцезнаходження спірних об'єктів. При цьому, щодо питання визначення адреси, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно п.п. 10 п. б ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності, делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. Крім того, ст. 37 вказаного Закону визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження, як підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "ЛАНА" задовольнити частково.
Рішення від 03.11.08 господарського суду Харківської області та постанову від 10.12.08 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 46/77-08 (11/161-07) господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
О.Муравйов