04 березня 2009 р.
№ 20/3923
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Виробничо-комерційної фірми "Украгропродукт"
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду
від
11.12.2008р.
у справі
№20/3923
Господарського суду
Хмельницької області
за позовом
Виробничо-комерційної фірми "Украгропродукт"
до
Шепетівської районної державної адміністрації
про
визнання права на оренду земельної ділянки та зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки
за участю представників
- позивача:
не з'явився
- відповідача:
Євтушенка А.С. (доручення №1/04-14-475/2009 від 02.03.2009р.), -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право на оренду земельної ділянки площею 1, 83 га, яка знаходиться в с. Плесна, Шепетівського району по вул. Шепетівська, 2а та зобов'язати відповідача поновити договір оренди земельної ділянки від 16.12.2003 року №76 на неї, на той самий строк і на тих самих умовах, мотивуючи свої вимоги тим, що на даній земельній ділянці розташоване нерухоме майно позивача та тим, що після закінчення договору оренди земельної ділянки, позивач продовжує нею користуватись.
Оскарженою постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Черпака Ю.К., суддів Веденяпіна О.А., Іоннікової І.А.) залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2008р. (суддя Гладій С.В.), яким у вказаному позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст.377, 764, 792 Цивільного кодексу України, ст.33 Закону України "Про оренду землі".
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04 серпня 1998 року між Закритим акціонерним товариством "Торгцентр" (продавець) і позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а покупець купив будівельні споруди і обладнання, розташовані на земельній ділянці загальною площею 3, 2 га за адресою: Шепетівський район, с.Плесна.
16 грудня 2003 року між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено, та зареєстровано в книзі державної реєстрації договорів, договір оренди земельної ділянки площею 1, 83 га, що знаходиться на території Плесенської сільської ради, для здійснення фірмою комерційної діяльності.
Відповідно до пункту 6.3 розділу 6 договору підставою припинення дії даного договору є закінчення його строку.
Розділом 2 договору визначено, що земельна ділянка надана в користування позивачу на умовах оренди строком на 3 роки з моменту підписання договору, тобто до 16 грудня 2006 року.
У зв'язку з закінченням строку дії договору позивач звернувся з заявою до Шепетівської райдержадміністрації, в якій просив поновити договір оренди земельної ділянки від 16.12.2003р. №76 на той самий строк і на тих самих умовах.
Листом від 20.05.2008р. за №12/04-27-876/2008 Шепетівська райдержадміністрація повідомила позивача, що у зв'язку з тим, що на земельній ділянці, розташованій на території Плесенської сільської ради, за позивачем зареєстровано право власності на 73/100 частин комплексу загальною площею 1 676, 6 м2, з метою подальшої передачі її в оренду підприємству запропоновано звернутись до райдержадміністрації з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.
У зв'язку із наведеним позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди землі припинив свою дію 16.12.2006 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а необхідною умовою укладення (поновлення, продовження) договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, тому покладення обов'язку на цей орган щодо поновлення такого договору за відсутності позитивного рішення райдержадміністрації з цього питання є порушенням його компетенції, передбаченої Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеві державні адміністрації".
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі та в межах своєї компетенції.
Згідно ст.ст.6, 21 п.2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання розпорядження землями державної власності (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується головою місцевої державної адміністрації шляхом видання розпорядження, яке є обов'язковим для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Таким чином суд касаційної інстанції відзначає, що земельна ділянка є окремо визначеними законодавством об'єктом правовідносин.
За вказаних обставин посилання особи що подала касаційну скаргу, на приписи частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", приписи ст.ст.377, 764, 792 Цивільного кодексу України, щодо того, що договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, не дає правових підстав для задоволення позову із заявлених підстав, а вище наведені судом касаційної інстанції норми права в їх сукупності визначають, що такий договір може бути укладений лише за наявності відповідного розпорядження голови місцевої державної адміністрації.
За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у господарських справах від 20.05.2008р. зі справі №30/234 Господарського суду міста Києва, а тому позов із заявлених підстав задоволенню не підлягає, і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "Украгропродукт" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008р. -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало