73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
11.03.2009 Справа № 2/30-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Одеської залізниці, м.Одеса
до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон
про стягнення 81137,70 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Ніколащенко С.О., довіреність від 08.01.2009р.
від відповідача - Скорик С.Ф., довіреність від 05.01.2009р.
Владимиров О.І., довіреність від 11.02.2009р.
Козачук С.О., довіреність від 10.03.2009р.
Одеська залізниця звернулась до господарського суду з позовом до державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 81137,70 грн. за зберігання вантажу у вагонах затриманих на підходах до станції призначення Херсон-порт в серпні 2008 року. Позовні вимоги ґрунтуються на ствердженні про наявність договірних відносин між сторонами про обробку вагонів та неприйняття 54 вагонів з вантажем відповідачем, що спричинило нарахування вантжоодержувачу збору на підставі Тарифного керівництва № 1 в розмірі 1,5 грн. за 1 тону вантажу.
У судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги з посиланням на надані докази і матеріали справи та просить стягнути з ДП "Херсонський МТП" 81137,70 грн. за зберігання вантажу сірки у 54 вагонах у період з 4 по 17 серпня 2008 року, а також судові витрати по справі.
Відповідач позов не визнав, про що повідомив як у письмовому відзиві на позов, так і через своїх представників в судовому засіданні, вважаючи вказані послуги надуманими залізницею для одержання додаткових необґрунтованих прибутків та повинні відноситись до виробничих витрат по здійсненню перевезення вантажів. ДП "Херсонський МТП" також зауважує, що вантаж у 37 вагонах покинутого поїзду являється власністю компанії "Transammonia AG", з експедитором ТзОВ "ТДК-Транс", тобто ці вагони знаходились у власності вантажовласника, який вже вніс плату за оренду вагонів, тому має право їх використовувати як для перевезення своїх вантажів, так і для збереження вантажів в них.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що позов Одеської залізниці підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2004 року між Одеською залізницею та державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" укладено договір № 59Г про обробку вагонів. Відповідно до пункту 7.4. даного договору сторони узгодили, що ДП "Херсонський МТП" повинен сплачувати залізниці плати за зберігання вантажу у вагонах.
В серпні 2008 року на адресу ДП "Херсонський морський торговельний порт" з Республіки Казахстан, станція відправлення Кульсари, надійшли 54 вагона з вантажем "сірка", які були затримані на станції Херсон Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці із-за неприйняття вантажу відповідачем та неможливості накопичування вагонів на станції призначення Херсон-порт Одеської залізниці. Зазначені обставини засвідчені повідомленням № 8 вантажовласника від 04.08.2008 року, натурним листом поїзду № 3501 з 54 вагонами, наказом № 23 про дозвіл залишити на станції Херсон поїзд з 54 вагонів (сірка) для ДП ХМТП у зв'язку із неприйняттям вантажу вантажоотримувачем, журналом обліку наказів, Актом загальної форми № 1980 (додаток 6 форми ГУ-23) за 4-11.08.2008 року, накопичувальними картками зборів за роботи пов'язані з перевезенням вантажів, Актами про затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами, пам'ятками за користуванням вагонами, що надані позивачем у якості доказів.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, правочини та інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт".
Згідно ст.ст.2, 8 цього Закону умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.
Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберіганням.
Одеська залізниця, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що у серпні 2008 року на станцію Херсон надійшли 54 вагонів із сіркою, які повинен був отримати ДП "Херсонський МТП", але останній вантаж не прийняв, у зв'язку з чим ці вагони простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання. В підтвердження факту затримки вагонів складені відповідні документи, які разом з іншими доказами досліджені в судовому засіданні (а.с.7-74).
Відповідно до вимог ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами зберігання вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 866/5087 від 24.11.2000р. (далі Правила). Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Норми ст.46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладною). Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 (з наступними змінами та доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином плата за зберігання є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами. З цих підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу безпідставності стягнення плати за понаднормативне зберігання вантажу у зв'язку з відсутністю між сторонами врегульованих договором правовідносин з цього питання.
На підставі положень п.46 Статуту залізниць, пунктів 5, 8 Правил зберігання вантажів відповідач повинен сплатити залізниці плату за зберігання вантажу на станції понад встановлений термін безкоштовного зберігання. При цьому збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.
Норми ст.46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладною). Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 (з наступними змінами та доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином плата за зберігання є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
У відповідності з положеннями п. 2.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво № 1) після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами), справляється збір за кожну добу в розмірі 1,50 грн. за одну тону при зберіганні вантажів у критих складах, вагонах, контейнерах.
Пункт 2.3. розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Відповідно до вимог частини першої статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною другою статті 129 Статуту, визначено вичерпний перелік обставин, для засвідчення яких складається комерційний акт. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (частина 4 ст. 129 Статуту).
Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за № 165/3458 (далі - "Правила користування") у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, (форми "ГУ-23" - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855. Відповідно до п.3 зазначених Правил, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення з очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плата за понаднормативне зберігання вантажу є Акт загальної форми.
Відповідно до вищевикладеного, Одеська залізниця (позивач) на підтвердження факту затримки вагонів №№ 52625241, 52629102, 52620531, 52621646, 52625084, 52626819, 52624988, 52624525, 52627155, 52604790, 52629417, 52621588, 52619699, 52607090, 52621109, 52629110, 52628930, 52622321, 52626801, 52625217, 52607298, 52621208, 52629284, 52621141, 52626546, 52622339, 52627551, 52527611, 52629359, 52605391, 52622198, 52628807, 52624699, 52622867, 52624848, 52603891, 52620754, 68482017, 65524175, 67672675, 67152702, 67766220, 64918782, 63848154, 67162925, 66775347, 66208224, 67342261, 67652651, 66726779, 67683318, 66115874, 66034364, 62923776, а всього у кількості 54 одиниць, надала Акт загальної форми № 1980 (зведений) за період з 4 по 11 серпня 2008 року, що відповідає Додатку 6 (Форма ГУ-23) Правил користування вагонами і контейнерами, який із запереченнями підписаний представником ДП "Херсонський МТП". Зокрема у частині опису обставин, що викликали складання акту, цей документ містить наступні дані (мовою оригіналу): "Дані вагони були затримані на станції Херсон Одеської залізниці згідно наказу № 23 від 04.08.08р. НЗД Царенко, які перевозяться у поїзді 3501 індекс поїзду 4178-06-4179 через неможливість їх приймання вантажоотримувачем. Вантажоотримувач повідомлений 04.08.08р. в 10 год. 15 хв. Згідно статті 46 Статуту залізниць України відповідальність за зберігання вантажу у вагонах віднесена на вантажоотримувача - Херсонський морський торговельний порт".
З аналізу наданих позивачем документів вбачається, що вони складені ним в зв'язку з понаднормовим зберіганням вантажу у вагонах, в яких зазначені час початку та закінчення простою, вказані причини простою вагонів на коліях Одеської залізниці з вини одержувача. З цих підстав суд не бере до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні та його посилання на відсутність судна під завантаження, відсутність вільних площ на території порту під розвантаження сірки, обов'язок власника вантажу узгоджувати з портом строки та кількість відправлення вантажів.
Крім того, слід зазначити, що у підпункті 2.8. пункту 2 розділу 2 тарифного керівництва № 1 зазначено, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами).
Отже, понаднормова затримка вагонів сталася з причин, які залежать від вантажоотримувача - порту, тому суд прийшов до висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача, які суд задовольняє, враховуючи положення ст.ст.173, 193 ГК України, ст.ст.526, 610, 626 ЦК України, відповідно до яких суб'єкти господарювання повинні виконувати взяті на себе договірні зобов'язання належним чином та у встановлений строк.
Розрахунок нарахувань плати за зберігання вантажів у вагонах, які надав позивач, перевірений за участю сторін в судовому засіданні і визнається правильним, до стягнення підлягає сума у розмірі 81 137,70 грн.
Судові витрати по справі суд покладає на відповідача у відповідності до положень ст.49 ГПК України, оскільки з вини ДП "Херсонський МТП" спір доведено до судового розгляду.
Під час вирішення справи судом було розглянуто клопотання ДП "Херсонський МТП" про залучення в якості співвідповідачів по справі № 2/30-09 юридичних осіб: ТзОВ "ТДК-Транс" та компанії "Transammonia AG", перший з яких є експедитором, а другий є власником вагонів. Надане клопотання суд залишає без задоволення, оскільки позов заявлено на підставі договірних відносин Одеської залізниці і ДП "ХМТП", стосунки між якими врегульовані цією угодою та іншими нормативними актами. У супроводжувальних документах на вантаж вантажоотримувачем вказано саме ДП "Херсонський МТП", який в судовому засіданні надав пояснення про неможливість одночасної обробки прибувших вагонів з об'єктивних причин. Генеральний договір № 32 від 25.12.2007 року з ТзОВ "ТДК-Транс" стосується лише здійснення перевалки вантажів клієнта, що слідують через порт і відношення до перевезення вантажу клієнта не має. Посилання на належність вагонів іншій юридичній особі та телеграму Одеської залізниці № 000274/ЦМ спростовується положеннями ст.46 Статуту, правилами зберігання вантажів та Тарифним керівництвом № 1, які не передбачають винятку щодо сплати збору за зберігання вантажу у приватних вагонах, а починаючи з 25.11.2004 року відмінена дія розпорядження Укрзалізниці від 14.08.2001 року ЦЗМ-8-2850 (телеграфний нр.000274/ЦМ), що зазначено у телеграмі № 000488/ЦМ від 24.11.2004 року, яка також має наступний зміст: "Збір за зберігання вантажів у приватних вагонах, що мають вивантажуватися на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача і простоюють на коліях залізниці стягується на загальних підставах." Посилання на об'єктивні обставини спростовуються Звітом по виходу морських суден з Херсонського морського порту, згідно до якого до 11.08.2008 року під завантаженням сіркою знаходилось судно "Unlu", вантажовласник - "ТДК-Транс".
На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Херсонського морського торговельного порту, 73000 м.Херсон, проспект Ушакова, 4, код ЄДРПОУ 011225696, р/р.26002050869 в Одеській філії комерційного банку "Експрес-Банк" МФО 328801 на користь Одеська залізниця, 65023 м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, р/р.26003000001 в Одеській філії комерційного банку "Експрес-Банк" МФО 328801 - 81137,70 грн. (вісімдесят одна тисяча сто тридцять сім грн. 70 коп.) збору за зберігання вантажу у вагонах після закінчення терміну безоплатного зберігання, 811,38 грн. (вісімсот одиннадцять грн. 38 коп.) по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Рішення направити сторонам по справі.
Суддя С.В.Скобєлкін