05.03.2009 Справа№ 18/275-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. -доповідача;
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання Марунич Н.В.
За участю прокурора Кузьменко С.В., посвідчення № 57 від 10.05.2007р.
За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 24.02.2009 року:
від позивача: Акуленко Є.О. представник, довіреність №12/52-393 від 24.02.09;
від відповідача: Калмикова І.В. юрисконсульт, довіреність №01/28 від 01.01.09.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 року у справі № 18/275-08
за позовом: Прокурора м. Орджонікідзе в інтересах держави в особі Орджонікідзевської міської ради, м. Орджонікідзе
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ
про стягнення 106 718,23 грн.
У листопаді 2008 року прокурор м. Орджонікідзе в інтересах держави в особі Орджонікідзевської міської ради, м. Орджонікідзе звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ про стягнення 106 718,23 грн. збитків завданих використанням земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 року (суддя Петрова В.І.)позовні вимоги прокурора задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь Орджонікідзевської міської ради збитки в сумі 93 672, 30 грн.; на користь державного бюджету судові витрати у розмірі 936,72 грн. держмита та 103,57грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 року у справі № 18/275-08.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 року у справі № 18/275-08 підлягає скасуванню з огляду на те, що справу по суті розглянуто не було, про що свідчить відсутність посилань у рішенні суду на докази, залучені до справи, які мають вагоме значення для справи, розбіжності у посиланнях, зазначених у рішенні, та швидкість розгляду справи.
Скаржник зазначає, що рішенням суду з нього було стягнено збитки за користування земельною ділянкою в розмірі 0,57 га, але дійсно обґрунтованих доказів щодо користування такою площею надано не було. Рішенням суду встановлено те, що Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" з 01.08.2004 року по 01.06.2005 року користувались земельною ділянкою площею 4 506,0 кв.м. на підставі договору оренди земельної ділянки, але при цьому суд не взяв до уваги, що міською радою м. Орджонікідзе в односторонньому порядку даний договір оренди було достроково розірвано.
Відповідач користується лише тією земельною ділянкою, яка знаходиться під його автостанцією та має площу не більше 0,18 га. На користування якою він має законні підстави, зважаючи на те, що після придбання будівлі автостанції став правонабувачем на право користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно -автостанція, оскільки попередньому власнику будівлі автостанції належало право постійного користування земельною ділянкою, в межах якої знаходилась автостанція. Даний факт підтверджується актом постійного користування II ДП № 002757 від 03.12.1996 року, який було видано на попереднього власника.
Скаржник зазначає, що він звернувся до Орджонікідзевської міської ради із заявою за № 11/211 від 13.02.2007 року з проханням надати в оренду земельну ділянку, що межує з його автовокзалом. Орджонікідзевською міською радою 25.04.2007 року було прийнято рішення № 45, відповідно до якого Відкритому акціонерному товариству "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовано площею 0,57 га. Відповідачем був укладений договір з землевпорядною організацією на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Орджонікідзе, вул.Тикви, 10 та на 30.04.2007 року та була виготовлена зазначена проектна документація. На той час міською радою було прийнято рішення № 29 від 29.11.2007 року, яким дозвіл на складання проекту було скасовано, про що відповідача не було повідомлено.
Прокурор та позивач відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 року апеляційна скарга прийнята до розгляду, її розгляд призначено у судовому засіданні на 24.02.2009 року.
У судовому засіданні 24.02.2009 року оголошувалася перерва до 05.03.2009 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
На підставі рішення 4 сесії 24 скликання Орджонікідзевської міської ради від 21.07.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" -орендар та Орджонікідзевською міською радою -орендодавець був укладений 29.10.2004 року договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне, строкове користування для обслуговування та експлуатації будівель та споруд автостанції земельну ділянку площею 4506 кв.м. (0,4506 га), що розташована по вул. Тикви,10 в м. Орджонікідзе.
Строк дії договору встановлений по 01.06.2005 року ( п.6 договору).
Пунктом 36 договору встановлені підстави припинення договору, зокрема, закінчення його строку.
Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином з 01.06.2005 року договір оренди землі від 29.10.2004 року припинився.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 Земельного кодексу України.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 19.06.2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.
Відповідачем право користування спірною земельною ділянкою не оформлено, тобто земельна ділянка фактично використовується без правових підстав, в зв'язку з чим даний режим користування слід кваліфікувати як самовільний, що тягне за собою відповідні правові наслідки.
В силу ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25.07.2007 року № 963.
Позивачем збитки розраховані виходячи з затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який до правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, не застосовується.
Таким чином розмір заподіяної відповідачем шкоди визначений не у відповідності з вимогами чинного законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягали.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд зазначеного не врахував.
З огляду на викладене, рішення прийнято господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 року у справі № 18/275-08 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Орджонікідзевської міської ради, м. Орджонікідзе (53300, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 48, р/р 35418097001549 банк ГКДКУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ МФО 805012, ОКПО 04052212) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ (49038, м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Курчатова,10, свідоцтво про державну реєстрацію А00 408014) 468,40 грн. державного мита, сплаченого за апеляційною скаргою.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О.С. Євстигнеєв