"10" березня 2009 р.
Справа № 31/119-08-4742
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О. О.,
за участю представників:
позивача -не з'явився,
відповідача -Бозаджі Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ВАТ «Чорномортехфлот» на ухвалу господарського суду Одеської області від 30.12.2008 р. про забезпечення позову ТОВ «БАРТ» до ВАТ «Чорномортехфлот» про стягнення 15508255,07 грн. у справі № 31/119-08-4742,
06.11.2008 р. (вх. №6487) у господарському суді Одеської області ТОВ «БАРТ» (далі - позивач) пред'явлено позов до ВАТ «Чорномортехфлот» (далі - відповідач) про стягнення 15508255,07 грн.. У позові позивач також заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 15508255,07 грн., які знаходяться на його рахунках, з посиланням на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення може зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду (а.с. 2-29, т.1).
09.12.2008 р. відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких частково погодився з вимогами позивача, а саме визнав суму 11192820,13 грн. (в т.ч. 8975 524,87 грн. - боргу, 15933,51 грн. - 25% річних від простроченої суми та 1114945,16 грн. - пені). Він також зазначив, що він приймає всі міри для погашення боргу і просив не накладати арешт на його грошові кошти, оскільки це приведе до зростання збитків та стане завадою для виробничої діяльності, що може привести до його банкрутства (а.с. 53-54, т.3).
19.12.2008 р. позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу вчиняти дії з відчуження будь-яким чином, передання у користування, заклад та в якості завдатку, належного відповідачу майна, а саме п'яти суден, пославшись на те, що не виконання цих дій, тобто забезпечення позову зазначеним шляхом, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення (а.с. 70, т.3).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.2008 р. (суддя Лєсогоров В. М.) клопотання позивача про забезпечення позову задоволено частково. Суд наклав арешт на майно (до складу якого входять грошові кошти) відповідача, на яке за законодавством може бути звернене стягнення в сумі 15508255,07 грн., в решті клопотання - відмовив. Такий висновок місцевий суд, з посиланням на ст.ст. 66,67 ГПК України та роз'яснення Вищого господарського суду України, мотивував тим, що оскільки позивач вказує, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань, є підстави для обґрунтованого припущення щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду, якщо рішення буде прийнято на користь позивача (а.с. 71-72, т.3).
Не погоджуючись зі вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу, як необґрунтовану та таку, що не відповідає приписам ст. 66 ГПК України. Він також просив суд відновити йому строк на апеляційне оскарження цієї ухвали.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 р. відповідачу відновлено строк для подання вищезазначеної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2009 р. о 10:30, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
За клопотанням представника скаржника фіксування судового засідання не здійснювалося.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд скарги за його відсутністю.
Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
За згодою представника скаржника, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в ухвалі висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (в т.ч. грошові кошті), що належить відповідачеві, та шляхом заборони йому вчиняти певні дії щодо належного йому майна передбачена ст.ст. 66-67 ГПК України.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. Якщо заява про забезпечення позову подана стороною у справі, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з цією заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову місцевий суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватись господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Проте, з заяв позивача про забезпечення позову (викладених як безпосередньо у позові, так і в окремому зверненні до суду) та доданих до позову матеріалів вбачається, що він просив застосувати вказані ним заходи без будь-якого обґрунтування, в тому числі не зазначив доводів, які б підтверджували його позицію щодо неможливості виконання судового рішення у разі задоволення його позову.
Місцевий суд при винесенні оскаржуваної ухвали, на думку колегії суддів, у порушення приписів ГПК України та вищезазначених приписів, також не навів будь-яких обґрунтувань необхідності застосування цих заходів забезпечення позову та підстав, які б підтверджували, що у разі їх незастосування буде утруднене або стане неможливим виконання рішення господарського суду.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів необхідність застосування зазначених ним заходів забезпечення позову, а з матеріалів справи наявність таких підстав не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що у місцевого суду не було, передбачених ст. 66 ГПК України, правових підстав для застосування ухвалою від 30.12.2008 р. вказаних заходів забезпечення позову.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, ухвала місцевого суду від 30.12.2008 р. - скасуванню, а заяви позивача про забезпечення позову - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 66-68,99,101-106 ГПК України, колегія суддів -
1) Апеляційну скаргу ВАТ «Чорномортехфлот» -задовольнити.
2) Ухвалу господарського суду Одеської області від 30.12.2008 р. у справі №31/119-08-4742 про часткове задоволення заяв ТОВ «БАРТ» про забезпечення позову -скасувати.
3) Заяви ТОВ «БАРТ» (викладені безпосередньо у позові та в окремому зверненні до суду) про забезпечення його позову до ВАТ «Чорномортехфлот» про стягнення 15508255,07 грн. - залишити без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 10.03.2009 р.