05 березня 2009 р.
№ 37/223
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.І.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"
на
ухвалу господарського суду міста Києва від 23 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2008 року
у справі
№ 37/223
за позовом
відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"
до
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа на стороні відповідача
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про
зобов'язання підписати акти прийому-передачі природного газу
участю представників сторін:
від позивача -Козаченко Т.П.
відповідача -Жигадло І.Б.
третьої особи - Пац В.О.
У квітні 2007 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання підписати акти прийому-передачі природного газу за квітень -червень 2006 року за договором № 06/05-1883 на постачання природного газу від 19.12.2005 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23 вересня 2008 року (суддя -І.Кондратова), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий -А.Мартюк, судді -А.Лосєв, Л.Зубець), на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України провадження у справі було припинено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 23 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2008 року.
Заслухавши представників сторін, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 19 грудня 2005 року між сторонами було укладено договір №06/05-1883 на постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник -ДК "Газ України" зобов'язався передати покупцю -ВАТ "Полтавагаз" у 2006 році природний газ для нормованих втрат в обсязі до 697 919,000 тис. м3 , а покупець - прийняти та оплатити одержаний газ на умовах даної угоди.
Пунктом 3.3 вищезазначеного договору встановлено, що приймання-передача поставленого відповідачем газу оформлюється актами приймання-передачі, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.
За пунктом 3.4 цього договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два підписані та скріплені печаткою примірники акту приймання-передачі газу, які є підставою для розрахунків.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок судів щодо необхідності припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 23 вересня 2008 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2008 року не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2008 року у справі за № 37/223 -без змін.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
Б.Грек
Суддя
Л.Стратієнко