26 лютого 2009 р.
№ 5020-3/082
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"
на постанову
від 24.11.2008
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Севастополя № 5020-3/082
за позовом
Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі
Державної екологічної інспекції в м. Севастополі
до
Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"
про
відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів, в сумі 25593,75 грн.
за участю представників:
- позивача
- відповідача
- прокурора
не з'явились
не з'явились
Івченко О.А.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.10.2008 у справі № 5020-3/082 (суддя Головко В.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Фенько Т.П., суддів Заплави Л.М., Антонової І.В.), позовні вимоги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельних ресурсів у розмірі 25593,75 грн., задоволені.
Рішення та постанова у справі мотивовані приписами ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 37, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 17, 33, 42 Закону України "Про відходи", Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на не встановлення судами першої та апеляційної інстанцій наявності всіх елементів правопорушення, що виключає можливість застосування до нього цивільної відповідальності.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 05-19.03.2008 працівниками Державної екологічної інспекції в м. Севастополі проведено перевірку з питань дотримання природоохоронного законодавства Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", за наслідками якої складено акт, припис № 56 від 20.03.2008, протоколи про адміністративні правопорушення від 05.05.2008 №№ 001104, 001105, постанову про накладення адміністративного стягнення № 223/001104/04 від 12.05.2008.
Як вбачається акту перевірки, відповідачем допущені порушення статей 35, 46 Закону України "Про охорону земель", статей 17, 33 Закону України "Про відходи", що виразилось у порушенні правил складування, зберігання, транспортування, утилізації, ліквідації, використання та несанкціонованому розміщенні на ґрунті наступних видів відходів на території автотранспортної дільниці відповідача на 5-му км Балаклавського шосе: 1) відходи скла, ТПВ, макулатури, ПЕТ-пляшок - площею 2 кв.м обсягом, 0,2 куб.м; 2) ПЕТ-пляшок, скла - площею 15 кв.м, обсягом 4,5 куб.м; 3) ТПВ, скла, ПЕТ-пляшок - площею 4 кв.м, обсягом 4 куб.м, що призводить до засмічення земельних ресурсів.
Засмічення виявлено на земельній ділянці, що належить Державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-КМ № 005443, зареєстрованого 08.12.1998 за № 754.
Згідно розрахунку, здійсненого Державною екологічною інспекцією в м. Севастополі на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (в редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 за № 422/13689), розмір шкоди зумовлений забрудненням земель через порушення природоохоронного законодавства на території автотранспортної дільниці ДП "Севастопольський морський торговельний порт" складає 25593,75 грн., стягнення якої стало предметом позовних вимог у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність, з яким колегія суддів погоджується і вважає доводи касаційної скарги такими, що не спростовують цього висновку, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судами обставинами справи, що, однак, перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до п. "в" частини першої ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Стаття 33 Закону України "Про відходи" регламентує вимоги щодо зберігання та видалення відходів, згідно з якими зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Згідно пунктів "а" та "б" частини першої ст. 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів.
Стаття 43 Закону України "Про відходи" передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Пунктами 1.2 та 1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства передбачено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно положень статті 68 цього Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, обов'язки з дотримання вимог з охорони навколишнього середовища і організації роботи з запобігання її засмічення згідно з посадовою інструкцією покладені на начальника автотранспортної дільниці Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" М'якоту Сергія Васильовича, який постановою Державної екологічної інспекції в м. Севастополі від 12.05.2008 №223/001104/04 притягнений до адміністративної відповідальності в порядку статей 242-1, 284, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді накладення штрафу у сумі 136 грн., який правопорушником сплачений у повному обсязі.
Таким чином, актом перевірки від 05-19.03.2008 встановлений факт несанкціонованого розміщення відходів на ґрунті, тобто, порушення відповідачем порядку розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізації та видалення, знешкодження і захоронення відходів, регламентованого нормами Закону України "Про відходи", чим спричинена шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що за приписами ст. ст. 42, 43 Закону України "Про відходи" настання погіршення якості природних ресурсів не є обов'язковою умовою для притягнення до цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про відходи, натомість до уваги приймається сам факт порушення встановленого порядку поводження з відходами, в т.ч. їх самовільне розміщення, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Враховуючи, що статтею 35 Закону України "Про охорону земель" на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення, судова колегія вважає, що між несанкціонованим розміщенням відповідачем відходів на власній земельній ділянці і шкодою, заподіяною внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, існує прямий причинний зв'язок, що є складовою предмету доказування у даній справі.
Доведеність вини працівника відповідача, відповідального за дотримання вимог природоохоронного законодавства, матеріалами про адміністративне правопорушення, визнання вини самим правопорушником шляхом сплати штрафу, враховуючи принцип презумпції вини правопорушника і відсутність доказів невинності відповідача, зумовили ґрунтовний висновок судів попередніх інстанцій про наявність вини Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" у порушенні природоохоронного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність в його діях всіх елементів цивільного правопорушення та приймає до уваги, що відповідач в процесі розгляду справи не заперечив і не спростував за допомогою належних і допустимих доказів ні факту самовільного розміщення відходів, ані розміру шкоди.
Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 у справі № 5020-3/082 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос