ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 39/72
16.02.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест»
до 1) Закритого акціонерного товариства «Л-Капітал»
2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної
iнвентаризацiї та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»
про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Прокопенко Т.Ю.
Від відповідача 1: Шевчук А.С.
Від відповідача 2: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест»(позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства «Л-Капітал»(відповідач 1) та до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(відповідач 2) про визнання права власності на приміщення 5 поверху адміністративної будівлі в м. Києві по вул. Старокиївська, буд. 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м, про зобов'язання передати вказані приміщення 5 поверху та здійснити державну реєстрацію права власності на вказані приміщення 5 поверху за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест».
Ухвалою суду від 23.01.2009 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.02.2009 р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору підряду № 55 від 10.11.2008 р., за умовами якого відповідач 1 зобов'язався виконати будівельні роботи з ремонту приміщень 5-го поверху, позивач передав відповідачу 1 приміщення 5-го поверху за актом прийому-передачі. Відповідач 1 не виконав зобов'язання за договором підряду, в зв'язку з чим договір розірваний позивачем в односторонньому порядку. Відповідач 1 оспорює право власності позивача на приміщення 5 поверху та відмовляється повернути позивачу ці приміщення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те що позивач безпідставно розірвав договір підряду в односторонньому порядку, оскільки зобов'язання за договором не виконані в зв'язку з настання форс-мажорних обставин. Відповідач 1 вважає себе власником спірних приміщень 5-го поверху з моменту передання йому майна за актом прийому-передачі та звернувся до БТІ з заявою про реєстрацію права власності на спірні приміщення. Відповідач 1 вважає, що позивач не має право вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язанням до моменту розірвання договору.
Відповідач 2 в судове засіданні не з'явився, про час та місце слухання справи належним чином повідомлений. 10.02.2009 р., через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від в якому зазначив, що бюро здійснює реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів. Рішення суду передбачене як документ для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Просить прийняти рішення відповідно до вимог законодавства за відсутності представника бюро.
В судовому засіданні, призначеному на 16.02.2009 р., за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
06.11.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики імені Г. І. Петровського» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, загальною площею 13 365,80 кв. м., розташованого в м. Києві по вул. Старокиївська, б. 10 (літера Г). На підставі цього договору здійснено державну реєстрацію речових прав позивача на нерухоме майно розташоване в м. Києві по вул. Старокиївська, б. 10 (літера Г), реєстраційне посвідчення 025563.
Між позивачем та відповідачем 1 укладений Договір підряду № 55 від 10.11.2008 р., за умовами якого відповідач 1 зобов'язався виконати будівельні роботи з ремонту приміщень 5-го поверху адміністративної будівлі в м. Києві по вул. Старокиївська, буд. 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м.
П. 4.2. договору передбачено, що оплата підрядних робіт здійснюється позивачем шляхом набуття відповідачем 1 права власності на об'єкт нерухомого майна, що належить замовнику, а саме спірних приміщень 5-го поверху, які позивач передає відповідачу за актом приймання-передачі протягом 3 днів із дня укладення цього договору.
Актом прийому-передачі від 12.11.2008 р. позивач передав відповідачу 1 приміщення 5-го поверху.
Відповідно до п. 1.3 договору підряду відповідач 1 зобов'язався почати підрядні роботи з 11.11.2008 р. та закінчити не пізніше 15.12.2008 р.
Відповідач 1 не виконав зобов'язання за договором підряду та не приступив до виконання підрядних робіт.
Відповідно до п. 7.5 договору якщо відповідач 1 своєчасно не розпочав підрядні роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим, позивач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору шляхом направлення письмового повідомлення на адресу відповідача 1. Днем розірвання договору та припинення зобов'язань за договором вважається день одержання підрядником письмового повідомлення замовника про односторонню відмову від договору.
Листом № 258 від 15.12.2008 р. позивач повідомив відповідача 1 про односторонню відмову від договору підряду та запропонував відповідачу 1 повернути приміщення 5-го поверху шляхом підписання акту прийому-передачі. Зазначений лист отриманий відповідачем 1 під розписку 15.12.2008 р.
Листом № 167 від 25.12.2008 р. відповідач 1 повідомив позивача про те, що невиконання договору викликано форс-мажорними обставинами, а тому відповідач 1 звільняється від відповідальності. Також відповідач 1 повідомив, що він вважає себе власником приміщень 5-го поверху з моменту їх передачі за актом прийому-передачі від 12.11.2008 р. Зібрані у справі докази також свідчать, що листом № 160 від 25.12.2008 р. відповідач 1 звернувся до БТІ з заявою про реєстрацію права власності на спірні приміщення і зазначене не заперечується представником відповідача 1.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). При цьому, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначені умов договору. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Договором між позивачем та відповідачем 1 передбачено право позивача в односторонньому порядку відмовитися від договору, якщо відповідач 1 (підрядник) своєчасно не розпочав підрядні роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим. Це положення договору відповідає нормам ст. 849 ЦК України.
Відповідач 1 не надав суду доказів які б свідчили що ним розпочаті підрядні роботи.
Позивач в порядку, встановленому договором, належним чином повідомив відповідача 1 про односторонню відмову від договору підряду. Лист отриманий відповідачем 1 під розписку 15.12.2008 р.
Наведене свідчить, що з 15.12.2008 р. договір підряду є розірваним.
Посилання відповідача 1 на форс-мажорні обставини не приймаються судом, оскільки відповідачем 1 не доведений факт настання таких обставин в порядку, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пп. 4.1, 4.4, 4.5 договору підряду оплата вартості підрядних робіт здійснюється позивачем (замовником) на підставі підписаного сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт. Відповідач 1 (підрядник) набуває право власності на об'єкт із дня підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт. Об'єкт набувається у власність за вартістю, що дорівнює вартості виконаних підрядних робіт, зазначених у Акті приймання виконаних підрядних робіт.
Таким чином, Договором підряду встановлені підстави передання приміщень у власність відповідача 1, а саме на підставі Акту приймання виконаних підрядних робіт, та визначений момент набуття права власності -із дня підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт.
Враховуючи, що відповідач 1 не виконав підрядні роботи за договором, а сторони не підписували Акту приймання виконаних підрядних робіт, відповідач 1 не набув права власності на спірні приміщення. За таких обставин, посилання відповідача 1 на ту обставину, що він є власником спірних приміщень 5 поверху з моменту передання йому майна є безпідставним.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Дії відповідача 1 свідчить про те, що ним не визнається право власності позивача на спірні приміщення 5-го поверху, в зв'язку з чим позивач має право здійснювати захист свого права власності шляхом визнання такого права.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем пред'явлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 передати позивачу приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв. м.
Ч. 1 ст. 397 ЦК України встановлено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Відповідно до п.3. ст. 397 ЦК України фактичне володіння чужим майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником (ст. 398 ЦК України). Право володіння припиняється, зокрема, у разі витребування майна від володільця власником майна (ст. 399 ЦК України). Як було встановлено в ході розгляду справи по суті, спірне майно було передане відповідачу 1 позивачем на підставі договору підряду № 55 від 10.11.2008 р. Керуючись ст. 849 ЦК України, позивач відмовився від договору та вимагав у відповідача 1 повернення спірного приміщення.
Відповідно до ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 7.6 договору підряду передбачено право сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням по договору до моменту розірвання договору.
Таким чином, відповідач 1 зобов'язаний повернути позивачу спірні приміщення 5-го поверху. За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 передати позивачу приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв. м. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем пред'явлені позовні вимоги про зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної iнвентаризацiї та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»(відповідач 2) здійснити державну реєстрацію права власності на приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м за позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Із змісту положень ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України вбачається, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно із ст. 4 Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення “Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (далі -Тимчасове положення) державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Відповідно до п. 2.3 Тимчасового положення для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми.
За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію права власності на приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м за позивачем є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1.
Керуючись ст.ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест»(03057, м. Київ, пров. Польовий, 9; ідентифікаційний код 25635142) право власності на приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м.
Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Л-Капітал»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 36; ідентифікаційний код 32735854) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест»(03057, м. Київ, пров. Польовий, 9; ідентифікаційний код ЄДР 25635142) приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(01001 м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в; ідентифікаційний код 03359836) здійснити державну реєстрацію права власності на приміщення п'ятого поверху адміністративної будівлі в місті Києві по вулиці Старокиївська, будинок 10, літера Г, загальною площею 2556,20 кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест»(03057, м. Київ, пров. Польовий, 9; ідентифікаційний код 25635142).
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Л-Капітал»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 36; ідентифікаційний код 32735854), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Інвест»(03057, м. Київ, пров. Польовий, 9; ідентифікаційний код 25635142) 170,00 (сто сімдесят) грн. державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання рішення
17.02.2009 року