Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
05.02.2009
Справа №2-15/362-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничафірма «АТІ-Трейд» (91021, м. Луганськ, вул. А. Ліньова, 75 ідентифікаційний код 34721267)
До відповідача Приватного підприємства «Платан» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки/ Ж.Дерюгіної, 57б/2 ідентифікаційний код 30645832)
Про стягнення 27000,00 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Нєстєрук О.В., довіреність б/н від 07.01.2009р. у справі.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «АТІ-Трейд» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Платан» про стягнення 27000,00грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого йому товару, згідно рахунку-фактурі № СФ-00149 від 16.10.2008р.
Позивач явку представника у судове не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, отже суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
23.10.2008р. Приватному підприємству «Платан» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «АТІ-Трейд» була поставлена продукція на суму 52 843, 20 грн. Факт одержання продукції підтверджується рахунком-фактурой № СФ-00149 від 16.10.2008р., видатковою накладною № РН-00110 від 23.10.2008р. та довіреністю на представника ПП «Платан» № Па-01055 від 16.10.2008р. на одержання товару. ( а.с. 8-10).
Відповідачем була здійснена часткова оплата товару у розмірі 25843, 2грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи виписками банку від 16.11.2008р., від 07.11.2008р., від 10.11.2008р., від 13.11.2008р. (а.с. 13-18).
Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару у розмірі 27000,00 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «АТІ-Трейд» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 05.12.2008 р. (а.с.11-12).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В даному випадку вчинення правочину щодо поставки продукції підтверджується рахунком-фактурою № СФ-00149 від 16.102.2008р., видатковою накладною № РН-00110 від 23.10.2008р. та довіреністю на представника ПП «Платан» № Па-01055 від 16.10.2008р. на одержання товару. ( а.с. 8-10).
Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)
Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, Приватним підприємством «Платан» була оплачена вартість поставленого позивачем товару у розмірі 27000,00 грн.
Вказана сума була сплачена відповідачем 14.01.2009 р. - 10000,00 грн., 22.01.2009 р. - 3000 грн., 22.01.2009 р. - 14000,00 грн.
Отже судом встановлено, що сума у розмірі 10000,00 грн. була оплачена відповідачем 14.01.2009 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (15.01.2009р., згідно штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви) Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду в нього було відсутнє право вимоги на суму 10000,00 грн., оскільки вказана сума вже була сплачена відповідачем 14.01.2009 р., згідно платіжного доручення № 53(а.с. 36). Отже, в цій частині у позові слід відмовити.
Щодо суми заборгованості у розмірі 17000,00 грн., то вона була сплачена відповідачем платіжними дорученнями №122 та № 1500 від 22.01.2009 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (15.01.2009 р.)(а.с. 37-38).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягненя з відповідача заборгованості у розмірі 17000,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині стягнення заборгованості у розмірі 17000,00 грн. провадження у справі припинити.
2. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.