21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
02 березня 2009 р. Справа 7/8-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер - ПАК", с. Літки, Броварський район, Київська область.
до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" , м. Калинівка, Вінницька область.
про стягнення 22 234,44 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.
Представники
позивача : Чуб В.М. - представник, довіреність № 102 від 28.10.2008 року.
відповідача : не з'явився.
Подано позов про стягнення з ВАТ "Вінніфрут" заборгованості в сумі 22234 грн. 44 коп. за поставлений товар згідно укладеного між позивачем та відповідачем контракту № 101008 від 10 жовтня 2008 року.
Ухвалою суду від 21.01.2009 року було порушено провадження у справі № 7/8-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2009 року.
Відповідач в судове засідання призначене на 17.02.2009 року не з'явився, однак 13.02.2009 року від нього надійшло клопотання № 127 про перенесення розгляду справи в зв'язку з участю його представника в іншому судовому засіданні.
Крім цього, 13.02.2009 року відповідачем подано відзив (№ 128) на позовну заяву в якому останній позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу визнає частково, а саме в сумі 17 234,44 грн.. При цьому відповідач вказує, що на день подачі позовної заяви (14.01.2009 року) було здійснено перерахування 3 000,00 грн. і станом на 14.01.2009 року заборгованість складала 19 234,44 грн.. Також відповідач посилається на перерахування ще 2 000,00 грн. вже після подання позовної заяви.
В зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних ухвалою від 21.01.2009 року документів, неявкою відповідача та подання ним клопотання розгляд справи було відкладено на 02.03.2009 року.
02.03.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача в якому останній просить суд відкласти розгляд справи, або розглянути справу без участі відповідача, оскільки його представник не зможе прийняти участь в судовому засіданні. Також, того ж дня, від відповідача надійшло письмове пояснення в якому останній вказував, що сума боргу станом на 02.03.2009 року складає 17 234,44 грн..
Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був поінформований належним чином, що вбачається із його дій по наданню до суду відзиву, клопотань та пояснень, а також те, що наявних у справі документів достатньо для вирішення спору суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній документами відповідно до вимог встановлених ст.75 ГПК України.
За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
10.10.2008 року між ТОВ "Полімер-ПАК" та ВАТ "Вінніфрут" було укладено контракт № 101008 згідно п. 1.1 якого продавець (позивач) виготовляє та продає, а покупець (відповідач) купляє товар (плівку поліетиленову т/у).
Згідно п. 2.1 даного контракту ціна за одиницю товару встановлюється продавцем і погоджується з покупцем в специфікації, яка являється невід'ємною частиною договору. Згідно підписаної сторонами специфікації № 1 від 10.10.2008 року вартість плівки т/у становить 14,90 включаючи ПДВ.
Відвантаження товару відбувається згідно письмових заявок покупця, що сторони передбачили в п. 2.2 контракту.
Відповідно до п. 5.1. контракту покупець здійснює передоплату за кожну партію товару.
Як встановлено судом, починаючи з 13.10.2008 року по 19.11.2008 року позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 148 934,44 грн., що підтверджується наявними у справі накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей оригінали, яких було оглянуто в судовому засіданні 02.03.2009 року. Так, позивачем надано суду накладну від 13.10.2008 року № 799, від 21.10.2008 року № 819, від 23.10.2008 року № 834, від 05.11.2008 року № 864, від 06.11.2008 року № 871, від 06.11.2008 року № 874, від 14.11.2008 року № 901, від 19.11.2008 року № 921 та довіреності серія ЯПО № 148413, серія ЯПО № 148430, серія ЯПО № 148450, серія ЯПО № 148475.
Дослідивши вказані первинні документи, співставивши їх з умовами контракту від 10.10.2008 року № 101008 суд прийшов до висновку про те, що поставка продукції відбувалась згідно умов даного контракту. Про наведене свідчить тотожність товару визначеному в договорі та накладних, співпадіння ціни товару зазначеному в специфікації та накладних, відвантаження продукції згідно письмових заявок відповідача тощо.
Слід вказати, що відповідач, як у відзиві так і в письмових поясненнях не заперечує факт здійснення господарських операцій поза умовами вказаного контракту.
За отриманий товар відповідач розрахувався лише на суму 131 700,00 грн., що підтверджується виписками банківських установ наданих сторонами.
Таким чином сума боргу відповідача станом на 02.03.2009 року становить 17 234,44 грн. (148934,44-131700,00).
При цьому суд погоджується з твердженням відповідача наведеними в відзиві на позовну заяву щодо неіснування боргу в розмірі 22 234,44 грн. на момент подачі позовної заяви, оскільки 25.12.2008 року та 30.12.2008 року відбулось погашення боргу на суму 3 000,00 грн., що підтверджується банківським виписками АТ-0002377 від 25.12.2008 року, АТ-0002404 від 30.12.2008 року. Також судом встановлено, що відповідачем після подачі позовної заяви сплачено 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками АТ-0000065 від 20.01.2009 року та АТ-0000077 від 22.01.2009 року.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 17 234,44 грн. враховуючи наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами контракту від 10.10.2008 року № 101008 суд дійшов висновку, що останній є договором поставки, правовідносини якого регулюються ст.712 ЦК України. Згідно ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вказувалось раніше, в п.4.1 контракту сторони встановили, що оплата за товар здійснюється відповідачем у вигляді передоплати за кожну партію товару на розрахунковий рахунок позивача.
Однак, сторони вказаної умови контракту не дотримались - судом встановлено, що відповідач всупереч вказаному пункту отримував товар не проводячи попередню оплату за нього. Тобто зобов'язання щодо оплати товару залишилось невиконаним.
Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Таким чином, у випадку якщо одна із сторін не виконала свій обов'язок, друга сторона здійснила виконання, вона залишається лише в статусі кредитора та має право вимагати виконання від іншої сторони. Крім того, за загальним правилом ця особа вправі вимагати відшкодування збитків, завданих їй несвоєчасним виконанням або невиконанням.
Таким чином непроведення розрахунків з позивачем при отриманні від нього товару свідчить про наявність у відповідача зобов'язання здійснити оплату за нього. Крім того, слід звернути увагу, що як вказує відповідач у своєму поясненні від 02.03.2009 року № 30 11.02.2009 року до нього надійшов лист-вимога від позивача про погашення боргу.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак станом на 02.03.2009 року відповідач боргу не погасив і його залишок складає 17234,44 грн. про що також зазначено в поясненні останнього від 02.03.2009 року № 30.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 17234,44 грн. фактично визнаються відповідачем (відзив на позовну заяву № 128 від 13.02.2009 року, пояснення від 02.03.2009 року № 30) та окрім цього підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 17234,44 грн. доведеною позивачем.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 21.01.2009 року та від 17.02.2009 року відповідач подав докази лише часткового погашення боргу а в частині стягнення 17234,44 грн., доказів проведення розрахунків щодо залишку боргу не надав (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 17234,44 грн. доведені позивачем, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім цього, судом встановлено, що позивач подав позовну заяву про стягнення 22234,44 грн. 16.01.2009 року, що вбачається із відбитка штемпеля поштового конверту № 0103404770407 в якому до суду надійшла позовна заява.
Оскільки станом на 16.01.2009 року борг відповідача складав 19234,44 грн., в стягненні 3 000,00 грн. боргу слід відмовити, як заявленому безпідставно.
Враховуючи той факт, що відповідач частково погасив суму боргу після подачі позовної заяви у справі загалом на 2000,00 грн. провадження в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Беручи до уваги даний припис та те, що фактично на час подання позову борг відповідача складав 19234,44 грн., а не 22234,44 грн. як було заявлено, судові витрати понесені позивачем щодо різниці даних сум підлягають віднесенню на позивача.
За письмовим клопотанням позивача 02.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.2 ст.530, ч.1 ст.538, ст.610, ч.1 ст. 625, ч.1 ст.693, ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807701, р/р - 26007001599001 в АТ "Укрінбанк" м. Київ, МФО - 300250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-ПАК", вул. Гагаріна, 2а, с. Літки, Броварський район, Київська область, 07411 - (інформація про реквізити - р/р 26008101876 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО-326182, ідентифікаційний код - 25655892) - 17234 грн. 44 коп. - боргу (сімнадцять тисяч двісті тридцять чотири грн. 44 коп.), 192 грн. 34 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (сто дев'яносто дві грн. 34 коп.) та 102 грн. 08 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто дві грн. 08 коп.).
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. В стягненні 3000,00 грн. боргу відмовити.
5. Припинити провадження в частині стягнення 2000,00 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 березня 2009 р.
віддрук.4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ТОВ "Полімер-ПАК", вул. Гагаріна, 2а, с. Літки, Броварський район, Київська область, 07411.
3 - позивачу - вул. Арсенальна, 1/14, м. Київ, 01011.
4 - відповідачу - ВАТ "Вінніфрут", вул. Фрунзе, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.