30 травня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.
секретар: Тодоряк Г.Д.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої за дорученням діє ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ нерухомого майна, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ нерухомого майна.
У позові посилається на те, що 26 травня 2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Волокською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області, актовий запис № 07.
Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначає, що шлюб між ними розірвано, про що у Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис № 103 від 11 серпня 2009 року.
Вказує, що на підставі договору дарування житлового будинку від 20 жовтня 2004 року вона і відповідач прийняли у дар у рівних частинах незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 Глибоцького району Чернівецької області, відсоток готовності складає 71 %, загальною вартістю 60 833 грн. 00 коп.
Після отримання подарунку, під час шлюбу, будівництво будинку продовжувалося, однак будинок незакінчений будівництвом і не зданий в експлуатацію.
Враховуючи наведене, просила суд:
визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку,
№ 22ц-679 головуючий по 1 інстанції Цуренко В.А.
Категорія: 46 доповідач Кулянда М.І.
який розташований по АДРЕСА_1 Чернівецькою області, вартістю 30 416 грн. 50 коп.;
визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 Чернівецькою області.
Із врахуванням збільшених позовних вимог просила суд поділити незавершений будівництвом житловий будинок у АДРЕСА_1 Глибоцького району Чернівецької області, готовність якого складає 72 %, вартістю 240 952 грн. 00 коп. згідно 1-го варіанту розподілу, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи № 499 від 06 травня 2011 року.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ нерухомого майна відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_3, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з ухваленням нового рішення, яким просить позов ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 4 вказаної статті визначено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2004 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали в дар ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як подружжю незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1
Даний договір підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.
Із відповіді Глибоцького комунального районного бюро технічної інвентаризації № 147 від 17 березня 2010 року вбачається, що право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно по Глибоцькому району Чернівецької області не зареєстровано (а.с. 222).
Таким чином, в ОСОБА_3 не виникло право власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 Чернівецькою області.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4359 га, кадастровий номер 7321080900:01:001:0142 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 17 березня 2005 року та кадастровим планом вказаної земельної ділянки.
Із акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28 травня 2013 року вбачається, що спірний незавершений будівництвом житловий будинок побудований на земельній ділянці сільськогосподарського призначення (а.с. ).
Із відповіді інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю в Чернівецькій області від 29 травня 2013 року на звернення ОСОБА_8від 28 травня 2013 року вбачається, що незавершений будівництвом житловий будинок є самочинним (а.с. ).
На адвокатський запит № 048 від 03 серпня 2010 року Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомило, що недобудований будинок АДРЕСА_1 Чернівецької області, розташований на земельній ділянці цільове призначення якої-для ведення особистого селянського господарства.
Крім того, судом встановлено, що після розірвання шлюбу, будівництво спірного будинку продовжувалося, проводились монтажні та будівельні роботи без належного дозволу, що сторонами не заперечувалося.
Статтею 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Пунктом 4 Постанови Пленуму № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Пунктом 6 вищезазначеної Постанови встановлено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають особи, які здійснили це будівництво. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, оскільки в останньої не виникло право власності на незавершений будівництвом житловий будинок. Спірний будинок є самочинним будівництвом, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належного дозволу, а тому не може бути предметом поділу.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не взяв до уваги рішення Волоківської сільської ради Глибоцького району від 10 березня 1993 року, яким надано у безстрокове користування земельну ділянку в розмірі 5000 кв.м. для перебудови житлового будинку і господарських споруд ОСОБА_8 спростовується даними державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», із яких вбачається, що спірний будинок був побудований із відступом на відстань 30 метрів від місця, де надано дозвіл на перебудову старого будинку, в сторону земельної ділянки з цільовим призначення для сільськогосподарських потреб.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував обставини, що встановлені в рішенні Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2004 року, яким визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, та ОСОБА_7 є безпідставними, так як даним рішенням не визнано право власності за ОСОБА_9 та ОСОБА_4
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої за дорученням діє ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: