Хотинський районний суд Чернівецької області
Справа № 724/336/13-к
Провадження № 1/724/18/13
04 червня 2013 року м.Хотин
Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Галичанського О.І.
при секретарі Трофа М.В.
з участю прокурора: Веклича І.В.
адвоката: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотин кримінальну справу стосовно:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта базова вища, не одруженого, приватного підприємця, 22.12.2005 року засудженого Шевченківським районним судом м. Чернівці за ст. 187 ч.1, 289 ч.3, 69, 357 ч.2, 70 КК України до трьох років і шести місяців позбавлення волі, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 172 ч.1 КК України,-
ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Хотинською райдержадміністрацією, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, та в силу цього, був наділений правом прийому на роботу.
У подальшому, 01.07.2009 ОСОБА_2, орендував склад за адресою АДРЕСА_2 та організував там пункт прийому і схову металобрухту, почав здійснювати підприємницьку діяльність у вказаній сфері.
У зв'язку з виробничою необхідністю, ОСОБА_2 вирішив залучити найману працю. Для цього, він як приватний підприємець прийняв на роботу і фактично допустив до виконання роботи наступних осіб, у зазначені періоди часу:
- ОСОБА_3, який працював з 01.06.2010 р. по 01.08. 2010 р;
- ОСОБА_4, який працював з початку вересня до кінця жовтня 2010 року;
- ОСОБА_5, який працював з початку березня до грудня 2010 року;
- ОСОБА_6, який працював з жовтня 2010 року по 15.05.2011 р;
- ОСОБА_7, який працював з червня 2010 року до середини серпня 2011 року;
- ОСОБА_8, який працював з початку жовтня 2010 року по лютий 2011 року;
- ОСОБА_9, який працював з лютого 2011 р. до 24.05.2011 р;
- ОСОБА_10, який працював з 24.02.2011 р. по 24.05.2011 р.;
- ОСОБА_11, який працював з 26.02. 2011 р. по 24.04.2011 р;
Згідно ст. 2 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Статтею 21 цього Кодексу визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін.
Окрім вищевказаного, відповідно до вимог п. 6 ст. 24 КЗпП України додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою, і відповідно до ст. 24-1 цього Кодексу в разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір, у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.
Проте, ОСОБА_2, ігноруючи вищевказані вимоги Закону, діючи умисно, знаючи про обов'язковість укладення трудових договорів, після прийняття на роботу всіх перерахованих осіб, і фактичного допущення їх до виконання робіт, за весь період їх працевлаштування не уклав з ними трудові договори, де були б обумовлені їхні умови праці та відпочинку, розмір та порядок виплати їм заробітної плати, чим порушив їхнє право на належні безпечні та здорові умови праці.
Крім того, згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про охорону праці» усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Однак, ОСОБА_2 всупереч вказаним вимогам Закону, протягом вищевказаного періоду не застрахував від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання вищезазначених працівників, тим самим повторно порушив їхнє право на належні, безпечні та здорові умови праці.
Крім цього, відповідно до ст. 79 КЗпП України, щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Однак, в порушення вимог цієї статті ОСОБА_2 діючи умисно, не надавав працівникам, які мали на це право, відповідні відпустки.
Також, згідно з ст. 107 КЗпП України робота у святковий час і не робочий день оплачується у подвійному розмірі, а згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором.
Однак, ОСОБА_2, грубо ігноруючи вимоги законодавства про оплату праці, умисно та безпідставно погіршив умови праці підлеглим працівникам, а саме, незважаючи на те, що вони працювали у святкові та вихідні дні, він не організував оплату їм заробітної плати за роботу в ці дні в подвійному розмірі.
Також, наймані працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які працю вали охоронцями, по змінах, в режимі одна доба праці, а дві - відпочинку, включаючи суботу, неділю і святкові дні та відпрацьовували по 240 год. на місяць, і таким чином вони перепрацьовували встановлену ст.50 КЗпП України норму тривалості ро бочого часу (40 годин на тиждень). За перепрацьовані години (робота у понадурочний час) підприємець ОСОБА_2 оплату не проводив, чим порушено вимоги ст. 106 КЗпП України.
Крім того, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» встановлено мінімальний розмір заробітної плати: з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня - 884 грн., з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн., з 1 грудня - 922 грн. Також, у відповідності до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» встановлено мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня 2011 року - 941 грн., з 1 квітня 2011 року - 960 грн.
Однак, ОСОБА_2 грубо ігноруючи вимоги законодавства про оплату праці, умисно та безпідставно погіршив умови праці найманих працівників, не забезпечив за час роботи у нього працівникам ОСОБА_3 (працював з 01.06.2010 по 01.08.2010), ОСОБА_4 (працював з початку вересня до кінця жовтня 2010 року), ОСОБА_5 (працював з початку березня до грудня 2010 року), ОСОБА_6 (працював з жовтня 2010 року до 15.05.2011), ОСОБА_7 (працював з червня до середини серпня 2011 року), ОСОБА_8 (працював з початку жовтня 2010 року по лютий 2011 року), ОСОБА_10 (працював з 24.02. по 24.05.2011), ОСОБА_11 (працював з 26.02. по 24.04.2011) нарахування мінімального розміру заробітної плати встановленого законодавством на вказаний період часу, чим порушив ст.ст. 94-95 КЗпП України.
Також, встановлено, що ОСОБА_2 взагалі не виплатив заробітню плату наступним працівникам:
- ОСОБА_7 - за період роботи останнього з початку червня до серпня 2010 року, заподіявши йому матеріальних збитків на суму 3200 грн.,
- ОСОБА_4 - за період роботи останнього у жовтні місяці 2010 року, заподіявши йому матеріальних збитків на суму 1000 грн.;
- ОСОБА_3 - за період роботи останнього в липні 2010 року, заподіявши йому матеріальних збитків на суму 1000 грн,
- ОСОБА_8 - за період роботи останнього в грудні 2010 року - січні 2011 року, заподіявши йому матеріальних збитків на суму 1850 грн..
- ОСОБА_5 - за період всього часу роботи останнього з березня до грудня 2010 року, систематично не доплачуючи оговорену заробітню платню, заподіявши йому матеріальних збитків на суму 3200 грн..
Крім того, в середині серпня 2009 року, ОСОБА_2, перебуваючи на території організованого ним пункту прийому, схову та збуту металобрухту за адресою: АДРЕСА_2, умисно, незаконно, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під виглядом придбання металобрухту прийняв від ОСОБА_12 металобрухт вагою 11140 кг., вартістю 11140 грн.. З метою введення в оману ОСОБА_12 та створення видимості гарантії повернення коштів ОСОБА_2 виписав йому накладну про прийняття ним вказаної кількості металобрухту на зазначену суму. Однак, у подальшому повернути кошти за прийнятий металобрухт ОСОБА_2 відмовився, зустрічей з ОСОБА_12 уникав, металобрухтом належним останньому, розпорядився на свій власний розсуд, завдавши йому матеріальної шкоди на суму 11140 грн..
Також 15.09.2010 ОСОБА_2, перебуваючи на території організованого ним пункту прийому схову та збуту металобрухту за адресою: АДРЕСА_2, умисно, незаконно, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під виглядом придбання металобрухту прийняв від директора Хотинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №2 ОСОБА_13 списаний транспортний засіб «УАЗ-396201», 1987 р.в., вагою 730 кг., вартістю 876 грн. З метою введення в оману ОСОБА_13 та створення видимості гарантування повернення коштів, ОСОБА_2 виписав йому накладну про прийняття ним вказаної кількості металобрухту для представлення у бухгалтерію, та пообіцяв перерахувати кошти на рахунок закладу. Однак, у подальшому перераховувати кошти за прийнятий металобрухт ОСОБА_2 відмовився, зустрічей з ОСОБА_13 уникав, металобрухтом належним Хотинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату №2, розпорядився на свій власний розсуд, завдавши вказаній установі матеріальної шкоди на суму 876 грн.
Крім того, у вересні 2010 року ОСОБА_2, перебуваючи на території організованого ним пункту прийому схову та збуту металобрухту за адресою: АДРЕСА_2, умисно, незаконно, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під виглядом придбання металобрухту прийняв від механіка відділу освіти Хотинської райдержадміністрації ОСОБА_14 списаний транспортний засіб «ГАЗ-51», вагою 568 кг., вартістю 445,31 грн. У подальшому, заволодівши металобрухтом, належним відділу освіти Хотинської РДА, на вимогу представників установи повернути кошти, з метою введення в оману ОСОБА_14 та створення видимості гарантування повернення коштів, ОСОБА_2 25.11.2010 виписав йому накладну про прийняття ним вказаної кількості металобрухту для представлення у бухгалтерію та пообіцяв перерахувати кошти на рахунок установи. Однак, у подальшому перераховувати кошти за прийнятий металобрухт ОСОБА_2 відмовився, зустрічей з ОСОБА_14 уникав, металобрухтом належним відділу освіти Хотинської РДА, розпорядився на свій власний розсуд, завдавши вказаній установі матеріальної шкоди на суму 445,31 грн.
15.01.2011 ОСОБА_2, перебуваючи на території організованого ним пункту прийому, схову та збуту металобрухту за адресою: АДРЕСА_2, умисно, незаконно, з метою шахрайського заволодіння чужим майном уклав із ОСОБА_15 усний договір купівлі-продажу 10 складометрів дров на загальну суму 1600 грн. У подальшому при доставці ОСОБА_15 обіцяної кількості деревини ОСОБА_2 з метою шахрайського заволодіння чужим майном відмовився її оплатити, пообіцявши сплатити за неї пізніше. Однак, у подальшому сплачувати кошти за придбану деревину ОСОБА_2 відмовився, зустрічей із ОСОБА_15 уникав, деревиною розпорядився на свій власний розсуд, завдавши останньому матеріальної шкоди на суму 1600 грн.
Також 01.04.2011 ОСОБА_2, перебуваючи на території організованого ним пункту прийому схову та збуту металобрухту за адресою: АДРЕСА_2, умисно, незаконно, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під виглядом придбання металобрухту прийняв від ОСОБА_16 металобрухт вагою 850 кг., вартістю 1484 грн., та ввівши останнього в оману, повідомив, що кошти за металобрухт сплатить пізніше. Однак, у подальшому повернути кошти за прийнятий металобрухт ОСОБА_2 відмовився, зустрічей з ОСОБА_16 уникав, металобрухтом належним останньому, розпорядився на свій власний розсуд, завдавши йому матеріальної шкоди на суму 1484 грн..
Крім того, 25.04.2011 ОСОБА_2, перебуваючи на території організованого ним пункту прийому схову та збуту металобрухту за адресою: АДРЕСА_2, умисно, незаконно, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під виглядом придбання металобрухту прийняв від ОСОБА_17 металобрухт вагою 1500 кг., вартістю 2550 грн., та з метою заволодіння його коштами та введення його в оману сплатив за вказаний металобрухт кошти в сумі 1000 грн., повідомивши, що решту суми за металобрухт сплатить пізніше. Однак, у подальшому повернути кошти за прийнятий металобрухт ОСОБА_2 відмовився, зустрічей із ОСОБА_17 уникав, металобрухтом належним останньому, розпорядився на свій власний розсуд, завдавши йому матеріальної шкоди на суму 1550 грн.
09.05.2011 ОСОБА_2, перебуваючи на території організованого ним пункту прийому схову та збуту металобрухту за адресою: АДРЕСА_2, умисно, незаконно, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під виглядом придбання металобрухту прийняв від ОСОБА_18 металобрухт вагою 335 кг., вартістю 466 грн.. З метою введення в оману ОСОБА_18 та створення видимості гарантії повернення коштів ОСОБА_2 виписав йому накладну про прийняття ним вказаної кількості металобрухту на зазначену суму та дав кошти в сумі 20 грн. Однак, у подальшому повернути кошти за прийнятий металобрухт ОСОБА_2 відмовився, зустрічей із ОСОБА_18 уникав, металобрухтом належним останньому, розпорядився на свій власний розсуд, завдавши йому матеріальної шкоди на суму 446 грн.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 172 ч.1 КК України. У вчиненні злочину, передбаченому ст. 190 ч.2 КК України підсудний ОСОБА_2 винним себе не визнав і пояснив, що в червні 2009 року він уклав угоду з представниками ТзОВ «Укрметал - Чернівці», відповідно до якої він як працівник товариства мав дозвіл на організацію прийому і заготівлі металобрухту на території Хотинського району. Для цього він орендував територію бувшого паливного складу, що в АДРЕСА_2. Крім того, була укладена угода про відповідальне зберігання брухту. Від товариства отримав копії ліцензії та бланки накладних для внутрішніх перевезень. Після цього він почав діяльність по заготівлі брухту металу у жителів району. На власній вантажній машині відвантажував прийнятий брухт в основному ТзОВ «Укрметал - Чернівці», але були випадки коли возив брухт в м. Кам'янець - Подільський. Вважає, що діяв законно як структурний підрозділ ТзОВ «Укрметал - Чернівці». Його діяльність по заготівлі металобрухту неодноразово перевіряли правоохоронні органи. Однак ніяких порушень не було виявлено. Вважає, що працював легально. Дійсно допустив порушення законодавства про працю, коли не оформляв належним чином найманих на роботу працівників.
Не визнає своєї вини за ст. 190 ч. 2 КК України, оскільки він приймав металобрухт від населення і за цей прийнятий металобрухт він мав розраховуватись коштами ТзОВ «Укрметал-Чернівці». Ці кошти товариство обіцяло перераховувати на його рахунок, але такого не відбувалось і тому він при наявності можливостей розраховувався з тими, хто здавав йому металобрухт власним коштом.
Визнає факт того, що приймаючи від населення металобрухт він своєчасно не розраховувався, на даний час з усіма потерпілими розрахувався.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 підтвердив той факт, що був найнятий на роботу ОСОБА_2 сторожем на склад, який розташовано в АДРЕСА_2. Він там пропрацював 10 днів. При цьому ОСОБА_2 з ним трудової угоди не укладав. Претензій до підсудного не має.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні також пояснив, що був найнятий ОСОБА_2 на роботу охоронцем і при цьому трудової угоди між ними укладено не було. Працював у ОСОБА_2 3 місяці. Претензій до нього не має.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 прийняв його на роботу охоронцем на склад по АДРЕСА_2 без укладання трудової угоди. Заборгованність по заробітній платі ОСОБА_2 сплатив йому тільки після того, як стосовно нього (ОСОБА_2) було порушено кримінальну справу.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він також працював на складі у ОСОБА_2, де різав метал. Він працював неофіційно, тобто трудової угоди з ним укладено не було. ОСОБА_2 розраховувався з ним частками, коли з»являлися кошти. На даний час він претензій до підсудного не має.
ОСОБА_13- представник Хотинської школи-інтернату № 2 в судовому засіданні пояснив, що здав на склад ОСОБА_2 списаний на їхньому підприємстві транспортний засіб УАЗ за 876 гривень. За даний металобрухт ОСОБА_2 довго не розраховувався. Уникав зустрічей з ним. В подальшому, тільки після звернення до правоохоронних органів ОСОБА_2 все ж таки розрахувався. На даний час він не має до нього претензій.
Аналогічні покази в судовому засіданні дав представник відділу освіти Хотинської РДА ОСОБА_14 та пояснив, що в свій час за дорученням керівництва здав на склад ОСОБА_2.в якості металобрухту списаний на підприємстві автомобіль на суму 445 гривень. ОСОБА_2 довго не розраховувався з підприємством, вигадував різноманітні причини цьому. ОСОБА_2 багато разів призначав зустрічі для розрахунку і на ці зустрічі не приходив. Він довгий час його просив хоча б виписати накладну про те, що він (ОСОБА_2) прийняв металобрухт. На даний час претензій до підсудного не має.
Потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що приблизно 2 роки тому назад він за усною домовленістю привіз ОСОБА_2 дрова, за які той обіцяв заплатити 1600 гривень. Проте, за дані дрова ОСОБА_2 не розрахувався з ним по теперішній час. Згодом між ним та ОСОБА_2 виникли інші домовленості щодо розрахунку за ці дрова, тому на даний час він претензій до ОСОБА_2 не має.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що також працював на складі у ОСОБА_2, де приймали металобрухт. Трудової угоди з ним укладено не було. Він відпрацював 1 добу і більше до ОСОБА_2 на роботу не виходив
Аналогічні свідчення в підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України вбачаються і в оголошених в судовому засіданні показах потерпілих: ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 37), ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 243), ОСОБА_7 (т. 1 а.с.237-238), ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 31-32), ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 23).
Показаннями потерпілих ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 243), ОСОБА_7 (т. 1 а.с.237-238) ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 31-32) і ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 23), оголошеними в судовому засіданні також підтверджується вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченому ст. 190 ч. 2 КК України, зокрема в тих частинах, які стосуються свідчень щодо непоодиноких звернень до ОСОБА_2 осіб, які здали йому металобрухт і за що він з ними не розрахувався.
Також в судовому засіданні було оголошено показання потерпілих ОСОБА_12 (т. 2 а.с.164-165), ОСОБА_20 (т. 3 а.с. 17), ОСОБА_17 (т. 3 а.с. 32), ОСОБА_18 (т. 3 а.с. 46).
Так, ОСОБА_12 пояснював, що у 2009 році побачив оголошення про прийняття металобрухту по АДРЕСА_2. Він здав металобрухт на суму 11140 гривень. Після розвантаження привезеного ним металобрухту ОСОБА_2 пообіцяв, що віддасть йому кошти в сумі 11140 гривень, як тільки вони до нього надійдуть. Тоді ж він виписав йому накладну із зазначенням суми і ваги металобрухту. З того моменту ОСОБА_12 коштів за металобрухт не отримав, проте заявляти цивільний позов до підсудного відмовився.
ОСОБА_20 зокрема пояснював, що здав металобрухт особисто ОСОБА_2 на суму 1484 гривні. Після цього ОСОБА_2 пояснив, що йому треба їхати за грошма і зник. Грошей не виплатив, уникав зустрічей, обіцяв розрахуватись згодом, а потім взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки.
Аналогічними по змісту були покази ОСОБА_17 і ОСОБА_18
Окрім показів даних і оголошених в судовому засіданні, вина ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 172 ч. 1, 190 ч. 2 КК України також підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи:
- Актом перевірки від 11 лютого 2010 року (т.1 а.с. 70) та протоколом огляду місця події (т.1 а.с. 71-74) встановлено факти прийому ОСОБА_2 від населення металобрухту та його зберігання на території бувшого паливного складу, що по вул. Лісовій, 1 в м. Хотині Чернівецької області.
Факт діяльності підсудного, пов'язаної з операціями по прийомці від населення металобрухту підтверджується копіями оголошень про прийом металобрухту (т.1 а.с. 106-107), протоколом огляду речових доказів від 01.06. 11 р. ( т. 1 а.с. 127-140 ), (т.1 а.с. 184-194, 198).
-договором оренди, відповідно до якого 01.07.2009 року підсудний орендував приміщення, розташовані в АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 76-79);
-ліцензією ТОВ «Укр-Метал Чернівці» (т. 1 а.с. 80);
-свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ «Укр-Метал Чернівці» (т. 1 а.с.81);
-аналогічним свідоцтвом щодо ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 84);
-трудовою угодою від 02.07.2009 між ТОВ «Укр-Метал Чернівці» та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 85);
-договором відповідального зберігання металобрухту по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 86);
-актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 87);
-оголошенням про купівлю металобрухту ( т. 1 а.с. 107);
-заявами на ім.»я ОСОБА_2 про прийняття на роботу на посаду охоронця, різноробочого (т. 1 а.с. 141-149);
-накладною № 001341 від 25.11.2010 року про прийняття від ОСОБА_14 металобрухту на суму 454 грн. 40 коп. (т.1 а.с. 160);
-накладною б/н про отримання від ОСОБА_12 металобрухту на суму 11140 грн. (т. 1 а.с. 164);
-накладною № 10363 (т. 1 а.с. 165);
-актом перевірки інспекцією праці у Чернівецькій області (т. 2 а.с. 43-46);
-накладною про прийняття від ОСОБА_18 металобрухту на суму 466 грн. (т. 3 а.с. 52).
Дослідивши матеріали справи в сукупності з отриманими в судовому засіданні поясненнями як підсудного, так і потерпілих разом із свідком, суд вважає, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 172 КК України - інше грубе порушення законодавства про працю, оскільки він допустив грубі порушення законодавства України про працю, приймаючи людей на роботу без обов»язкового оформлення про це належних документів, тощо. За ч.2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, дії ОСОБА_2 також кваліфіковано вірно, оскільки підсудний повторно, зловживаючи довірою громадян до себе отримував від них металобрухт і шляхом обману, обіцяючи обов»язковий розрахунок, завідомо знаючи про відсутність коштів для оплати за прийнятий металобрухт, розрахунок не здійснював і в подальшому уникав контакту із тими, кому був винен кошти.
Призначаючи покарання підсудному, суд виходить із загальних засад призначення покарання, що установлені у ст. 65 КК України, зокрема враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, суд враховує на переважну відсутність претензій з боку потерпілих до підсудного.
Обставинами, що пом»якшують покарання підсудного є часткове визнання ним вини, часткове усунення заподіяної шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину щодо осіб, які перебували в матеріальній залежності від нього.
Як особа ОСОБА_2 характеризується посередньо, має непогашену судимість.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обрання підсудному покарання за ст. 172 ч.1 КК України у вигляді штрафу, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України при призначенні покарань за сукупністю злочинів, складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
За ст. 190 ч.2 КК України суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті. При цьому судом, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України враховується строк попереднього ув»язнення ОСОБА_2 з 24 травня 2011 року по 06 червня 2012 року і суд вважає його достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
Цивільні позови ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_17. слід залишити без розгляду у зв'язку з їхньою неявкою в судове засідання.
Залишити без розгляду цивільні позови ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, Хотинської ЗОШ - інтернат № 2, відділу освіти Хотинської РДА, ОСОБА_15, через відмови від позовів.
У справі є судові витрати, які підлягають стягненню з підсудного за проведену експертизу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України (редакція 1960 року), суд,
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України і призначити йому покарання в один рік і чотирнадцять днів позбавлення волі;
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в сумі 850 гривень в дохід держави, яке виконати самостійно.
Зарахувати попереднє ув»язнення ОСОБА_2 з 24 травня 2011 року по 06 червня 2012 року, звільнивши засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 залишити у вигляді застави. Після виконання вироку заставу скасувати.
Цивільні позови ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_17., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, Хотинської ЗОШ- інтернат № 2, відділу освіти Хотинської РДА, ОСОБА_15 залишити без розгляду.
Речові докази - документи, які знаходяться в матеріалах справи-залишити там же; документи та печатки, що зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського РВ УМВСУ в Чернівецькій області-повернути ОСОБА_2. Системний блок, який зберігається в камері схову речових доказів Шевченківського РВ УМВСУ в Чернівецькій області повернути ОСОБА_2
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Чернівецькій області 900 грн.48 коп. за проведену експертизу.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд терміном п'ятнадцять діб з часу його проголошення.
СУДДЯ: О.І.Галичанський
З оригіналом згідно .
Оригінал даного вироку знаходиться в Хотинському районному суді: кримінальна справа Справа №1/724/18/13
724/336/13-к