04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" травня 2013 р. Справа№ 910/2700/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: Чеботарьова І.Г. - представник
Від відповідача: Святюк С.П. - представник
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013
у справі № 910/2700/13 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 727412,53 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково.
Відповідно до прийнятого рішення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає стягненню 438985 грн. 20 коп. пені, 85561 грн. 16 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 10490 грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення суду прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у справі № 910/2700/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.
Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» прийнято до провадження.
В судовому засіданні, призначеному на 14.05.2013, представник сторін надали свої пояснення по суті спору.
Колегією суддів оголошено перерву в судовому засіданні до 28.05.2013 о 10:40, зобов'язано представників сторін надати додаткові матеріали по справі.
28.05.2013 представником відповідача надана копія довідки Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та копія постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1082 щодо питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ, якою затверджено Порядок відкривання поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:
31.01.2012 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 139-12-БО про закупівлю природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, введеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»), далі - газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору, продавець передає покупцеві для Житлотеплоенерго Київенерго в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 100000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях.
Згідно з пунктом 1.3. договору передбачено, що обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.
Як визначено пунктом 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 0%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3945,90 грн.
Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 388478000,00 грн., крім того ПДВ - 6112000,00 грн., разом з ПДВ - 394590000,00 грн.
У відповідності до пункту 3.1.1. договору, сторони домовилися, що ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.
Положеннями пункту 4.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як передбачено пунктом 4.3. договору, у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Згідно з пунктом 5.1. договору термін поставки газу: з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно.
Відповідно до пункту 5.2. договору, місце поставки газу: продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства.
В пункті 6.1.1. договору зазначено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.
Змістом пункту 7.3. договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 10.1. договору, він набуває чинності з дати підписання скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'яти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2012 року, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 2.1. додатку № 1 до договору передбачено, що обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу (п. 5.2. договору), з урахуванням п. 1.5.1. цього додатку.
Як зазначено у пункті 2.2. додатку № 1, обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1. цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.
Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.
Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.
Таким чином, продавець зобов'язався поставити покупцеві у 2012 році природний газ для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Як стверджує Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у своїй позовній заяві, відповідач грошове зобов'язання за договором поставки природного газу за спожитий в період з січня по липень 2012 року газ виконав з порушенням встановленого договором строку його виконання. Також позивач зазначив, що станом на момент подання позову до суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача за договором постачання природного газу відсутня.
На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-липня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 60872,03 тис. куб. м. на загальну суму 242056006,90 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:
- від 31 січня 2012 року на суму 56870563,91 грн.;
- від 29 лютого 2012 року на суму 69673841,42 грн.;
- від 31 березня 2012 року на суму 51552725,20 грн.;
- від 30 квітня 2012 року на суму 28464795,31 грн.;
- від 31 травня 2012 року на суму 11619988,92 грн.;
- від 30 червня 2012 року на суму 11756319,76 грн.;
- від 31 липня 2012 року на суму 12119772,38 грн.
На підтвердження прострочення сплати коштів за природний газ позивач надав суду бухгалтерську виписку операцій по підприємству ПАТ «Київенерго» та реєстр прийнятих платежів на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Київенерго» через АТ «Ощадбанк» за період з 30.09.2011 року по 26.09.2012 року.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою, своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ, а також вказуючи, що відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги та не дослідив обставини виникнення спірної заборгованості, а саме, що своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012 № 139-12-БО напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання», на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ.
Також Публічне акціонерне товариство «Київенерго» вказує на те, що відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Київенерго у прострочені платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній у склад правопорушення. За твердженням відповідача, мова йде про загальнодержавну проблему компенсації різниці в тарифах за рахунок бюджетних коштів, що позбавляє підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію будь-якої можливості розрахуватися за природний газ з газопостачальними підприємствами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київснерего» виходячи з наступного.
Мотивуючи своє рішення, місцевий господарський суд посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором № 139-12-БО поставки природного газу від 31.01.2012 всупереч приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин 1, 2 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України «Про теплопостачання».
Статтею 8 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 30.04.2013 у справі № 5011-69/8757-2012 та постанові від 11.12.2012 у справі № 5011-22/1511-2012.
Положеннями статті 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Кабінетом міністрів України була прийнята постанова Кабінету міністрів України від 11.06.20122 року № 517 «Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування».
Таким чином, слід звернути увагу на ту обставину, що підставою для перерахування відповідачу відповідних бюджетних коштів є наявність бюджетного фінансування цих розрахунків, з огляду на положення вищенаведених законодавчих актів, зокрема статті 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», якими встановлено джерела, підстави та спосіб відшкодування позивачу боргу.
Аналогічна позиція стосовно надання належної оцінки Закону України «Про Державний бюджет України» міститься в постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2012 у справі № 5011-35/1533-2012.
Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у простроченні платежів за газ відсутня, що в свою чергу свідчить про відсутність складу правопорушення та у відповідності до приписів статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.
Як свідчить довідка Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України, надана Публічним акціонерним товариством «Київенерго», відповідачу 13 жовтня 2009 року в філії - Головне управління по місту Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання згідно постанови КМУ від 03.12.2008 за № 1082 № 26030309201 у гривні.
Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1082 установлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики). Визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - уповноважений банк).
Як визначено пунктом 1 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах ВАТ «Державний ощадний банк України» та публічному акціонерному товариству акціонерний банк «Укргазбанк» поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку базовий норматив відрахування коштів та норматив відрахування коштів, скоригований Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» з урахуванням розрахунків підприємств теплоенергетики за природний газ, спожитий у попередніх періодах, оформлюються як реєстр нормативів відрахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів теплової енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, який подається щомісяця до 10 числа поточного місяця до Мінрегіону разом з документами, зазначеними у пункті 2 цього Порядку.
Положеннями пунктів 6, 7 Порядку визначено, що усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку. У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вбачається з тексту рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013, останнім відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми інфляційних витрат, оскільки протягом періоду прострочення сукупний індекс інфляції мав від'ємне значення, тобто судом першої інстанції брався в сукупності весь період прострочення.
З огляду на встановлені Київським апеляційним господарським судом обставини, які виключають наявність у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості перед позивачем, в даному випадку рішення Господарського суду міста Києва підлягає повному скасуванню, оскільки відмовою в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат в даному випадку виступають інші підстави, ніж ті, на які посилається суд першої інстанції.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Беручи до уваги викладені обставини, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи у відповідності з нормами чинного законодавства, які дають підстави для задоволення вимог апелянта.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 та задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 скасувати.
3. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовити повністю.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код 00131305) 7274,13 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/2700/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.