04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" травня 2013 р. Справа№ 22/453-12/405-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за дов. №91/2012/01/28-4 від 28.01.2013р.;
від відповідача: Зубенко Т.І. - керівник,
розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15»
на рішення господарського суду м. Києва
від 20.03.2013р.
у справі №22/453-12/405/2012 (суддя - Прокопенко Л.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15»
про стягнення заборгованості.
У листопаді 2011р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» про стягнення заборгованості спожиту протягом жовтня 2009р. - вересня 2011р. теплову енергію у гарячій воді у розмірі 68 808,94 грн., з яких: 57 600,29 грн. основного боргу, 8 574,21 грн. інфляційної складової боргу та 2 634,44 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2011р. позовну заяву ПАТ «Київенерго» було прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі.
08.12.2011р. ПАТ «Київенерго» подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій з огляду на часткову оплату відповідачем у жовтні 2011р. суми основного боргу у розмірі 6 871,14 грн. просило стягнути із відповідача 61 937,80 грн. заборгованості, а саме: 50 729,15 грн. основного боргу, 8 574,21 грн. інфляційної складової та 2 634,44 грн. 3% річних, а провадження у справі в частині вимог про стягнення із ЖБК «Темп-15» 6 871,14 грн. основного боргу - припинити.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8021010 від 01.06.2006р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої протягом заявленого періоду теплової енергії у гарячій воді.
Відповідач позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зауважив, що розраховані позивачем обсяги споживання теплової енергії у гарячій воді не відповідають фактичним обсягам її споживання і є значно завищеними, у зв'язку з чим заявлена ПАТ «Київенерго» до стягнення заборгованість є необгрунтованою. Разом з тим, відповідач вважав, що за своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, а не відносини щодо купівлі-продажу теплової енергії, адже ЖБК «Темп-15» теплову енергію, як товарну продукцію, у позивача не купує, а лише забезпечує мешканців житлового будинку тепловою енергією у вигляді гарячої води на потреби гарячого водопостачання.
Згідно наданого відповідачем контррозрахунку, у ЖБК «Темп-15» наявна переплата у розмірі 25 244,29 грн. за спожиту мешканцями житлового будинку теплову енергію у гарячій воді протягом спірного періоду.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.2013р. у справі №22/453-12/405-2012 (суддя - Прокопенко Л.В.) позов задоволено частково, визначено до стягнення з ЖБК «Темп-15» на користь ПАТ «Київенерго» 50 729,15 грн. основної заборгованості, 6 998,31 грн. збитків від інфляції, 2 634,44 грн. 3% річних. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.
На підставі положень Закону України «Про теплопостачання» місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір на постачання теплової енергії є договором купівлі-продажу теплової енергії і правовідносини, що склалися між сторонами, не підпадають під сферу регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Судом першої інстанції встановлено відсутність у житловому будинку приладів обліку споживання теплової енергії, у зв'язку з чим суд погодився із правомірністю нарахування позивачем обсягів спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії розрахунковим способом з урахуванням навантажень, визначених у Додатку №1 до Договору, визначених на підставі відповідного звертання-доручення ЖБК «Темп-15».
Таким чином, перевіривши виконаний позивачем розрахунок вартості спожитої відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії у гарячій воді згідно діючих протягом цього періоду тарифів, господарський суд визнав обгрунтованими та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 50 729,15 грн. основного боргу.
Перевіривши обгрунтованість клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення із відповідача 6 871,14 грн. основного боргу, який був сплачений ЖБК «Темп-15» ще у жовтні 2011р., тобто до порушення провадження у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про його відхилення, адже фактичні обставини справи свідчили про те, що спір між сторонами у цій частині вимог був відсутній станом на день звернення ПАТ «Київенерго» з даним позовом до суду, тому наявні підстави для відмови у задоволенні цих вимог.
Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову, оскільки виконаний ПАТ «Київенерго» розрахунок інфляційних втрат всупереч вимог діючого законодавства України був здійснений без урахування від'ємних індексів інфляції протягом спірного періоду.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі.
У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню. Так, за оцінкою скаржника, місцевий господарський суд невірно застосував положення Законів України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», не дослідив належним чином фактичні обставини справи та не надав належної правової оцінки юридичній природні правовідносин, що виникли між сторонами.
Крім того, на думку апелянта, при новому розгляді справи судом першої інстанції не були враховані вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 20.08.2012р. у даній справі, які в силу ст.111-12 ГПК України є обов'язковими для господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. №22/453-12/405-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 14.05.2013р.
У судовому засіданні 14.05.2013р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 28.05.2013р.
27.05.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткоі письмові пояснення по суті спору, в яких він вказував на неправомірність прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі та необхідність його скасування. За оцінкою відповідача, господарський суд неправомірно взяв до уваги подані позивачем розрахунки заборгованості у відсутність в матеріалах справи розрахунків позивача щодо обсягів фактичного споживання теплової енергії ЖБК «Темп-15» протягом заявленого періоду. Водночас, відповідач не погодився із висновком місцевого господарського суду щодо правової природи укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді.
У судовому засіданні 28.05.2013р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позову ПАТ «Київенерго» у повному обсязі.
Натомість, представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив відхилити апеляційну скаргу ЖБК «Темп-15», а прийняте судом першої інстанції рішення від 20.03.2013р. у даній справі залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що в житловому будинку, який обслуговує відповідач, відсутні засоби обліку гарячої води, у зв'язку з чим нарахування вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії здійснювалося розрахунковим способом у порядку, погодженому сторонами у пункті 8 Додатку №2 до Договору, з урахуванням теплових навантажень, визначених ЖБК «Темп-15» у його звертанні-дорученні від 01.05.2001р.
При цьому, позивач вказував, що у разі зміни обсягів теплових навантажень відповідач не був позбавлений права звернутися до ПАТ «Київенерго» із пропозицією про внесення до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді відповідних змін. Однак, із такими заявами ЖБК «Темп-15» до позивача не зверталося, тому при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення заборгованості позивач застосовував кількісні показники теплової енергії, наведені у цьому Договорі та додатках до нього.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2001р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація, позивач), та Житлово-будівельним кооперативом «Темп-15» (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8021010 (далі - Договір), за умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язувався виробити та поставити теплову енергію відповідачу, як споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001р.
За змістом п.4.3 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Оскільки докази припинення дії Договору відсутні, висновок суду першої інстанції про його чинність протягом спірного періоду є вірним.
Обгрунтовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, відповідач вказував на невірно надану судом оцінку правової природи укладеного між сторонами Договору та правовідносин, що склалися між сторонами у зв'язку із виконанням цього правочину.
Утім, судова колегія не може погодитися із такими доводами скаржника.
В силу ч.1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Судовою колегією враховано, що об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природний газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
Частиною другою ст.714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Особливості договірних відносин постачання енергетичних та інших ресурсів визначаються спеціальними законами, зокрема, відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюються Законом України «Про теплопостачання».
Згідно ч.4 ст.19 вказаного Закону, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
При цьому, у розумінні ст.1 цього Закону теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Балансоутримувачем, в силу абзацу 4 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору (абзац 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до (п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення є комунальними послугами, їх виконавцем може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є їх надання.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем), і фізичною та юридичною особою (споживачем), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р.
Відповідно до вказаних Правил централізоване постачання холодної води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Послуга з центрального опалення, яка спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартир, згідно з Правилами також надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Отже, в контексті наведених нормативних актів виконавцем послуги з централізованого постання холодної води та централізованого опалення може бути балансоутримувач, оскільки внутрішньобудинкові системи гарячого водопостачання та теплопостачання перебувають у нього у використанні.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., регулюють правовідносини між відповідачем, як балансоутримувачем житлового будинку, та мешканцями цього будинку, як безпосередніми споживачами, і не поширюються на правовідносини, які виникають між відповідачем та енергопостачальною організацією, а тому укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу і не потребує приведення у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2012р. у справі 6/52.
В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Переглядаючи справу у повному обсязі, судовою колегією було встановлено, що прилади обліку теплової енергії у житловому будинку по вул. Деміївській, 47 в м. Києві відсутні, у зв'язу з чим розрахунок вартості спожитої протягом спірного періоду теплової енергії здійснювався позивачем розрахунковим способом у встановленому п.8 Додатку №2 до Договору порядку.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду щодо обгрунтованості заявлених ПАТ «Київенерго» вимог про стягнення із ЖБК «Темп-15» основного боргу у розмірі 50 729,15 грн., скаржник вказував на ту обставину, що виконаний позивачем розрахунок здійснений без урахування фактичних обсягів споживання відповідачем теплової енергії протягом заявленого періоду. На думку апелянта, енергопостачальна організація безпідставно застосовувала кількісні показники теплонавантаження, виходячи з максимальних показників, зазначених в укладеному між сторонами Договорі, в той час як обсяги фактичного споживання теплової енергії у гарячій воді протягом заявленого періоду були значно меншими.
Утім, судова колегія не може погодитися із такими запереченнями скаржника, адже, з огляду на відсутність у житловому будинку засобів обліку теплової енергії, дії позивача щодо визначення вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії розрахунковим способом на підставі показників теплових навантажень, заявлених споживачем у його звертанні-дорученні від 01.05.2001р. та відображених у Додатку №1, відповідають умовам укладеного між сторонами Договору і не суперечать діючому законодавству України.
Крім того, у п.4 Додатку №1 до Договору сторони передбачили, що зміни заявленого споживання теплової енергії за ініціативою споживача оформлюються як додаток до цього Договору за місяць до початку відповідного кварталу.
Однак, доказів внесення змін до Договору в частині заявлених споживачем обсягів споживання теплової енергії матеріали справи не містять.
З огляду на встановлене, заперечення скаржника щодо невірно визначеного позивачем обсягу спожитої у спірному періоді теплової енергії підлягають відхиленню.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок суми основного боргу у розмірі 50 729,15 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог) за спожиту відповідачем протягом жовтня 2009р. - вересня 2011р. теплову енергію з урахуванням чинних протягом вказаного періоду тарифів, судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, тому рішення місцевого господарського суду про задоволення позову у цій частині вимог слід залишити без змін.
Водночас, судова колегія погоджується із вірним висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ «Київенерго» про припинення провадження у справі в частині первісно заявлених вимог про стягнення із відповідача 6 871,14 грн. основного боргу, адже, як вбачається із матеріалів справи вказані грошові кошти були сплачені відповідачем ще у жовтні 2011р., тобто до порушення провадження у даній справі.
Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у постанові Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи свідчили про відсутність спору між сторонами щодо стягнення основного боргу у розмірі 6 871,14 грн. на момент звернення позивача до суду та порушення провадження у даній справі. Відтак, господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши виконаний судом першої інстанції перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних, які підлягали до стягнення із відповідача за прострочення виконання останнім своїх грошових зобов'язань, судова колегія погоджується із судовим рішенням про часткове задоволення позову у цій частині вимог та стягнення із ЖБК «Темп-15» на користь ПАТ «Київенерго» 6 998,31 грн. інфляційних втрат та 2 634,44 грн. 3% річних.
Таким чином, доводи апелянта не спростовують встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» на рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2013р. у справі №22/453-12/405-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2013р. у справі №22/453-12/405-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №22/453-12/405-2012 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Гончаров С.А.
Іоннікова І.А.