04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" травня 2013 р. Справа№ 910/561/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Ільєнок Т.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі Гончарук І.В.
за участю представників:
від позивача: Марковська В.В. - за довіреністю
від відповідача: Мартова Т.В. - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. (дата складання рішення 27.02.2013р)
по справі №910/561/13 (суддя Шаптала Є.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"
про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 60 357,28 грн.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 60 357,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на користування електричною енергією №263, о/р 3309263 від 16.05.2000р. по оплаті за спожиту електричну енергію, внаслідок чого за період з 11.01.2012р. по 06.11.2012р. виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2012р. становила 60 357,28 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у справі №910/561/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 60 357,28 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013р. у справі №910/561/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" прийнято до апеляційного провадження та призначено її до розгляду на 15.04.2013р.
12.04.2013р. позивачем через відділ документального забезпечення суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. - без змін.
У судовому засіданні 15.04.2013р. була оголошена перерва до 20.05.2013р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б.
У судове засідання 20.05.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. - без змін.
Згідно ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до положень ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2000р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (електропостачальна організація) та Житловою ремонтно - експлуатаційною дільницею № 7 Дарницької дистанції цивільних споруд Південно - Західної залізниці (споживач) був укладений договір №263, о/р 3309263 на користування електричною енергією.
Згідно п.1 договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а відповідач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.
Відповідно до п.2.1, п.4.1. договору позивач зобов'язався відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу у визначених у переліку межах кВА (кВт) (приєднаної) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними йому договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності (додаток №1), а відповідач зобов'язався оплачувати використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами договору.
Згідно з п.4.2 договору відповідач зобов'язався для визначення величин використаної електроенергії знімати та надавати за установленою формою до електропостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субабонентів (додатки №3.1, №3.2, №3.3) згідно з календарним графіком (додаток №4) за формою згідно з додатком №9.
Пунктом 6 договору передбачено, що розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюється за тарифами згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку (додатки №3.1, №3.2, №3.3). Якщо розрахункові прилади обліку встановлені не на межі балансової приналежності електромереж кількість врахованої ними електроенергії збільшується (зменшується) - на величину втрат електромереж. Величина втрат визначається у відсотках згідно з додатком №3.1, №3.2, №3.3 до договору.
Відповідно до п.1 додатку №13а до договору відповідач зобов'язався щомісячно 21-24 числа, згідно з додатком №4 до договору на користування електроенергією направляти представника в Лівобережний РКМ РВЕ (підрозділ електропостачальної організації) для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів.
Згідно з п.2 додатку №13а до договору, оплата платіжних документів здійснюється відповідачем самостійно, в 3-х денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.
Пунктом 13 договору встановлено, що договір укладається на термін до 31.12.2000р., набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.
Як вбачається з матеріалів справи у Переліку об'єктів електропостачання ЖРЕД-7 Дарницької дистанції цивільних споруд до договору №263, о/р 3309263 від 16.05.2000р., зазначені, зокрема, бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Російська, 42/15, м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6.
Згідно з п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Розпорядження Київської міської державної адміністрації №2180 від 15.10.2001р. "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання №1" на виконання рішення Київської міської ради від 30.11.2000р. №106/1083 "Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та інженерних мереж" та враховуючи звернення начальника Південно - Західної залізниці від 05.04.2001р. №119-Н5-537 Головне управління з питань майна Київської міської державної адміністрації повинно було забезпечити:
- прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу до комунальної власності територіальної громади Дарницького району у місті Києві відомчого житлового фонду згідно з додатком №1;
- прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу до комунальної власності територіальної громади Дарницького району у місті Києві службового житла згідно з додатком №2;
- прийняти в установленому порядку до комунальної власності територіальної громади міста Києва зовнішніх інженерних мереж згідно з додатком №3;
- передачу в управління АК «Київенерго» зовнішніх інженерних мереж згідно з додатком №3;
- прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу до комунальної власності територіальної громади Дарницького району у місті Києві об'єктів соціальної інфраструктури згідно з додатком №4.
Відповідно до додатку №3 відповідач фактично мав передати до комунальної власності територіальної громади міста та в управління позивача бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6 м. Київ, вул. Російська, 42/15.
Листом №048/644-722/1 від 19.07.2011р. позивач повідомив Комунальне підприємство "Господар" про те, що для уникнення відключення бойлерних за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15, які згідно з п.1.4 Розпорядження Київської міської державної адміністрації №2180 від 15.10.2001р. "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання №1" передані в управління Комунального підприємства "Господар", необхідно укласти договір на електропостачання зазначених об'єктів та розрахуватись за спожиту електроенергію.
У відповідь на вищезазначений лист Комунальне підприємство "Господар" повідомило листом №1649 від 03.08.2011 р. про те, що бойлерні за вищевказаними адресами знаходяться в управлінні відповідача.
09.12.2011р. телеграмою позивач повідомив Комунальне підприємство "Господар" про перевірку технічного стану вузлів обліку електричної енергії бойлерних за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15 та просив останнього направити на зазначені адреси 14.12.2011р. свого представника.
Листом №2954 від 12.12.2011р. Комунальне підприємство "Господар" повідомило позивача, що бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15 залишились на обслуговуванні попереднього балансоутримувача - Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання №1 Південно-Західної залізниці, тому для проведення перевірки технічного стану вузлів обліку електричної енергії зазначених бойлерних просило позивача звертатися з відповідним проханням до начальника будівельно-монтажного управління №1 "Південно-Західна залізниця".
Актами обстеження бойлерної за адресою: м. Київ, вул. Російська, 42/15, №0408000679 від 14.12.2011р. та №0401000182 від 10.01.2012р. встановлено, що споживання електроенергії у зазначеній бойлерній має постійний характер та здійснюється в основному трифазними електродвигунами приводів насосів гарячого та холодного водопостачання, опалення. Розрахунки за спожиту електроенергію не проводяться.
В телеграмі від 20.01.2012р. № 0006, надісланій відповідачу, позивач просив терміново надати звіт до РЕ «Лівобережний» пров. Червоногвардійський, 6 про використану енергію бойлерними по Харківському шосе, 21/6 та вул. Російська, 42/15.
Листом від 01.02.2012р. № БМУ1-27/204 Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1 Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" повідомило начальника РЕ «Лівобережний», що договір № 263 про користування електричною енергією бойлерними за вказаними адресами вважати таким, що втратив чинність, оскільки Київське БМЕУ-1 не має наміру продовжувати угоду з позивачем на користування електроенергією зазначеними бойлерними, житлові будинки, що споживають тепло від вказаних бойлерних були передані у комунальну власність.
За результатами контрольного огляду засобів обліку електроенергії споживача, встановлених у бойлерній, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Російська, 42/15, визначено обсяг спожитої електричної енергії за період з 11.01.2012р. по 06.11.2012р., що становить 165 453 кВт/г, вартість якої складає 60 357,28 грн. (з ПДВ), що підтверджується розрахунком нарахувань товарної продукції по теплопункту за адресою: м. Київ, вул. Російська, 42/15, за період з 11.01.2012р. по 06.11.2012р. згідно договору на користування електроенергією від 16.05.2000 р. №263 (о/р 3309263).
У бойлерній по вул. Харківське шосе, 21/6 електроенергія потрібна лише для забезпечення роботи приладу освітлення, який не працює, тому позивач не проводив нарахування за користування електроенергією за вказаною адресою.
Позивачем виставлено до сплати відповідачу рахунок №3309263/11/1 на суму 60 357,28 грн. за спожиту електричну енергію.
Разом з листом №030/31/3/274 від 15.11.2012р. позивач 19.11.2012р. направив відповідачу вказаний рахунок для оплати, який отриманий відповідачем 23.11.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 60 357,28 грн. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.3 ст.265 ГК України сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як свідчать матеріали справи відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії за адресою: вул. Російська, 42/15 (будівля бойлерної) згідно договору №263, о/р8309263, заборгованість відповідача за використану електричну енергію за період з 11.01.2012р. по 06.11.2012р. становить 60 357,28 грн., що підтверджується розрахунком нарахувань товарної продукції по теплопункту за адресою: м. Київ, вул. Російська, 42/15.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що житлові будинки разом з бойлерними передані до комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, на балансовому обліку відповідача будівля бойлерної, що розташована по вул. Російська, 42/15 не обліковується та не закріплена у будь-який інший спосіб.
Зазначені твердження відповідача колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в Акті приймання-передачі житлового фонду в комунальну власність від 01.11.2001р., на який посилається відповідач та згідно з яким передано до комунальної власності житловий будинок по вул. Російська, 42/15, серед об'єктів, що передаються у комунальну власність, бойлерна не зазначена.
Інших доказів, які б підтверджували передачу вказаної бойлерної до комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду, не надано.
Також відповідач стверджує про відсутність договірних відносин між сторонами, посилаючись на те, що ним позивачу був направлений лист № 28 від 23.01.2002р. щодо припинення договірних відносин. Крім того, за доводами відповідача, відсутність договірних зобов'язань підтверджується листом № 048-644-791/1 від 19.07.2011р., в якому позивач звертався до відповідача з вимогою про укладення договору на постачання електричної енергії.
Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Пунктом 13 договору передбачено, що договір укладається на термін до 31.12.2000р., набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.
З матеріалів справи вбачається, що в листі № 28 від 23.01.2002р., адресованому начальнику РВЕ «Лівобережний», відповідач, в зв'язку з передачею до комунальної власності відомчого житлового фонду, що обліковується на балансі ЖЕД -7 Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання, просив розірвати договір №263, о/р8309263.
Проте, доказів прийняття позивачем пропозиції відповідача про розірвання вказаного договору, відповідачем не надано.
При цьому, договором №263, о/р8309263 можливість його розірвання в односторонньому порядку не передбачена.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. у справі №5011-71/3947-2012 (набрало законної сили) стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість в сумі 226 101,18 грн. за попередній період (з 19.07.2008р. по 10.01.2012р.) за спожиту електричну енергію за адресою: вул. Російська, 42/15 згідно договору №263, о/р 3309263 від 16.05.2000р.
Зазначеним рішенням встановлено, що договір №263, о/р 3309263 є чинним.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Доказів того, що договір №263, о/р 3309263 припинив свою дію, оскільки закінчився строк, на який його було укладено, або його було розірвано сторонами за взаємною згодою, матеріали справи не містять.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність між сторонами договірних відносин є необґрунтованими.
Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 60 357,28 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у справі №910/561/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у справі №910/561/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/561/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Ільєнок Т.В.
Михальська Ю.Б.