79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" травня 2013 р. Справа № 5010/1197/2012-21/63
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Зварич О.В.
суддів Хабіб М.І.
Якімець Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (надалі ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія") за № 13/484 від 28.02.2013р. (вх. № 05-05/137/13 від 19.03.2013р.)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2013р.
у справі № 5010/1197/2012-21/63
за позовом: ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія"
до відповідача: Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (надалі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»)
про визнання укладеним в редакції позивача п.5.1. договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами,
за участю:
від позивача: Кузьмічова Т.В. - представник (довіреність № 20 від 30.11.2012р.); Нестеренко М.М. - представник (довіреність № 14 від 25.09.2012р.);
від відповідача: Пукіш Т.Р. - представник (довіреність № 20-01/1196 від 11.10.2012р.),
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2013р. у справі № 5010/1197/2012-21/63 (головуючий-суддя Скапровська І.М., судді: Булка В.І., Грица Ю.І.) відмовлено в позові.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством, а саме частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», згідно якої до встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики спірного тарифу, діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для даної справи, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Звертає увагу суду на те, що діяльність у сфері теплопостачання є регульованою, а отже, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється виключно на підставі тарифів, встановлених уповноваженим державним органом. За таких умов, та виходячи з вимог ст. 632 ЦК України та ст. 189 ГК України, оплата за транспортування теплової енергії повинна відбуватись виключно на підставі тарифу. З цього випливає також висновок про те, що альтернативи розрахунку з транспортування теплової енергії на підставі вільних цін, в тому числі, на підставі погодженого кошторису, чинним законодавством України заборонена. Вказує, що з отриманого протоколу розбіжностей ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" не могло погодитись із запропонованою відповідачем умовою п. 5.1 договору, а саме, з умовою щодо розрахунку вартості послуг з транспортування теплової енергії на підставі погоджених кошторисів внаслідок її незаконності. Стверджує, що висновки суду про неналежність формулювання позовної вимоги у даному переддоговірному спорі не підтверджені жодною нормою матеріального чи процесуального права, які б порушив позивач. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2013р. у справі № 5010/1197/2012-21/63 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу вважає, що місцевий господарський суд повністю дослідив обставини справи та надані сторонами докази, прийняв правомірне й обґрунтоване рішення. Покликається на те, що запропонована позивачем редакція п.5.1 договору порушує законні права та інтереси ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», оскільки залишається абсолютно неврегульованим питання з приводу тарифу на транспортування теплової енергії, який має застосовуватись до моменту набрання чинності постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку комунальних послуг, що суперечить ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг». Просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2013р. у справі № 5010/1197/2012-21/63, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 06 серпня 2012 року позивач надіслав відповідачу два примірники договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами для укладення у встановленому законодавством порядку (а.с. 9-13).
Згідно з цим договором теплотранспортуюча організація (ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія") зобов'язується надавати теплогенеруючій організації (ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») послуги з транспортування теплової енергії, що виробляється останньою, розподільчими мережами, що перебувають на балансі теплотранспортуючої організації, а теплогенеруюча організація зобов'язується оплатити надані послуги в порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Розділами 3 та 4 договору передбачені обов'язки теплогенеруючої та теплотранспортуючої організацій, відповідно.
В пункті 5.1 договору зазначено, що оплата за надані послуги з транспортування теплової енергії проводиться на підставі тарифу на транспортування, що встановлюється у відповідності до чинного законодавства. Тариф на транспортування теплової енергії при розрахунках застосовується з моменту набрання чинності постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку комунальних послуг «про встановлення тарифу на транспортування ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Розрахунки проводяться на підставі виставлених теплотранспортуючою організацією рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
В розділі 6 договору передбачена відповідальність сторін.
В договорі наявний також розділ 7 - інші умови.
У відповідь, відповідач супровідним листом № 209-2/12 від 27.08.2012р. скерував на адресу позивача підписаний примірник договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами, а також два примірники протоколу розбіжностей (а.с.14-16).
З аналізу змісту протоколу розбіжностей від 20.08.2012р. до договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами вбачається, що відповідач пропонував позивачу, зокрема, викласти п. 5.1. договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами в наступній редакції: «Вартість наданих послуг з транспортування теплової енергії визначається згідно тарифу на транспортування, що встановлюється у відповідності до чинного законодавства. До моменту набрання чинності постанови Національної комісії що здійснює державне регулювання ринку комунальних послуг "про встановлення тарифу на транспортування ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вартість послуги визначається на підставі кошторису, погодженого двома сторонами. Оплата за надані послуги проводиться на підставі виставлених теплотранспортуючою організацією рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим».
Опрацювавши отриманий від відповідача протокол розбіжностей, позивач повернув відповідачу підписаний примірник протоколу. Одночасно, супровідним листом № 496 від 17.09.2012р. надіслав два примірники протоколу узгодження протоколу розбіжностей (а.с.17-18).
В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази погодження сторонами змісту п.5.1 договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами ні в редакції, запропонованій позивачем, ні в редакції, запропонованій відповідачем.
17 вересня 2012 року в місцевий господарський суд поступила позовна заява ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" з вимогою прийняти рішення, відповідно до якого п. 5.1. договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами між ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" вважати укладеним у редакції позивача, а саме: "Оплата за надані послуги з транспортування теплової енергії проводиться на підставі тарифу на транспортування, що встановлюється у відповідності до чинного законодавства. Тариф на транспортування теплової енергії при розрахунках застосовується з моменту набрання чинності постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку комунальних послуг «про встановлення тарифу на транспортування ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Розрахунки проводяться на підставі виставлених теплотранспортуючою організацією рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим."
При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:
Відповідно до п. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Пунктом 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Судом встановлено, що 06.08.2012р. позивач надіслав відповідачу для укладення два примірники договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами.
В частині 4 статті 181 ГК України зазначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк насилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідач, розглянувши проект договору, підписав його з протоколом розбіжностей від 20.08.2012р., які стосувались, зокрема п. 5.1 щодо тарифу за транспортування теплової енергії, який має застосовуватись до моменту набрання чинності постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку комунальних послуг.
У відповідь позивач, підписавши протокол розбіжностей, надіслав відповідачу два примірники протоколу узгодження протоколу розбіжностей.
Частиною 2 статті 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сам факт підписання сторонами договору з протоколом розбіжностей не свідчить про наявність домовленості між ними щодо передачі спору на розгляд суду.
Разом з тим, незважаючи на відсутність домовленості про передачу спору на розгляд суду, позивач звернувся до місцевого господарського суду не з вимогою врегулювати переддоговірний спір, а з вимогою вважати укладеним спірний п. 5.1 договору про надання послуг з транспортування теплової енергії розподільчими мережами у редакції позивача.
Як встановлено судом, розбіжності редакцій п. 5.1 договору стосувались тарифу за транспортування теплової енергії, який має застосовуватись до моменту набрання чинності постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку комунальних послуг.
Однак, спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством України, а саме:
В частині 2 статті 19 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» зазначено, що до встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Крім того, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик до суду компетентного працівника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг для надання пояснень у справі, з огляду на те, що запропоновані позивачем питання не потребують спеціальних знань. В матеріалах справи міститься лист-відповідь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг щодо встановлення тарифів.
З наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставами для його скасування.
Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно положень ст.49 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2013р. у справі № 5010/1197/2012-21/63 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Хабіб М.І.
Якімець Г.Г.