права 22ц/775/258/13 Головуючий у 1 інстанції Лебеденко С.В.
Категорія 27 Доповідач Лоленко А.В.
21 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Лоленко А.В.
суддів: Солодовник О.Ф., Супрун М.Ю.
при секретарі Бакунець Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-
01 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на об»єкт нерухомого майна, посилаючись на те, що 23 березня 2009 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, який оформлений розпискою, підписаною сторонами, згідно якого відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 500000 грн. та зобов»язався повернути борг до 23.03.2011 року. Згідно вказаного договору позики відповідач зобов»язався відповідати усім рухомим та нерухомим майном: будівлею клубу загальною площею 1967,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.Оскільки борг не повернуто і відповідач ухиляється від його виконання, позивач просив визнати за ним право власності на будівлю клубу площею 1967,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та зобов»язати КП БТІ м. Донецька зареєструвати за ним право власності на будівлю клубу та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю клубу, загальною площею 1967,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2823 грн.
Судом встановлено, що згідно договору позики від 23 березня 2009 року ( а.с. 5-7) ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 суму в розмірі 500000 грн. та зобов»язався повернути вказану суму до 23.03.2011 року. Згідно з п. 8 вказаного договору позики сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання по поверненню боргу позикодавець задовольняє свої вимоги за рахунок майна, яке визначено в п. 5 вказаного договору: будівля клубу за адресою АДРЕСА_1, площею 1967,30 кв. м., шляхом передачі позикодавцю права власності на вказане нерухоме майно.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» просить рішення суду скасувати, відмовити в позові з тих підстав, що 20 червня 2006 року між ЗАТ «Про Кредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено Рамкову угоду № 283, відповідно до якої Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 100 тис. доларів США, а 07 березня 2008 року додатково 51 тис доларів США згідно до Договору про надання траншу № 4.22317/283. У зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов»язань 20 травня 2010 року Пролетарським районним судом м.Донецька постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Рамковою угодою в розмірі 702708,23 грн. Виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості були направлені в ВДВС Будьонівського РУЮ в м. Донецьку 14.07.2011 року , а потім переправлені до ВДВС Пролетарського районного управління юстиції та 26.07.2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. 03 вересня 2012 року був складений акт опису й арешту майна нежитлового приміщення літ А-2, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Рішення суду від 23.12.2011 року в КП БТІ не зареєстроване, рішення реєстратора про проведення державної реєстрації у реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутнє. Оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону , форма договору застави, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону.
Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності нез»явившихся ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які належним чином повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді. Так, на 21.01.13 року ОСОБА_1 повідомлений телефонограмою від 09.01.2013 року, яка зареєстрована в журналі № 2телефонограм за № 2587( а.с. 72), та на 21.01.13 року повідомлена представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 02.11.2011 року - строк дії довіреності три роки( а.с. 17). ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся судом про розгляд справи, повісток та повідомлень не отримує в зв»язку з не проживанням за визначеною ним адресою, про що свідчать залучені до матеріалів справи відомості. Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності ОСОБА_6, оскільки його представник ОСОБА_5 належним чином повідомлена про розгляд справи в суді.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Банку, який просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити, пояснення представника ВДВС, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення за таких підстав.
Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на будівлю клубу, суд першої інстанції посилався на те, що договором позики передбачено звернення стягнення на нерухоме майно боржника - будівлю клубу за вищезазначеною адресою та ст.. 526 ЦК України.
Разом з тим, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 березня 2009 року був укладений договір займу ( а.с. 5-7) в простій письмовій формі,який нотаріально не був посвідчений, в якому вказано, що відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 500000 грн. та зобов»язався повернути борг до 23.03.2011 року. Згідно вказаного договору позики відповідач зобов»язався відповідати усім рухомим та нерухомим майном: будівлею клубу загальною площею 1967,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки борг не повернуто і відповідач ухиляється від його виконання, позивач просив визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позивальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Такий договір укладається в простій письмовій формі.
Що стосується викладених в пунктах 5, 8 вказаного договору позики про звернення стягнення не нерухоме майно - будівлю клубу, то це не є умовами договору позики , які випливають з вимог ст.. 1046 ЦК України , між сторонами склалися інші правовідносини, які сторонами не визначені: які випливають або з договору застави, або з договору іпотеки.
Згідно ст.. 572 ЦК України в силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст.. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, як договір застави нерухомого майна, так і договір іпотеки повинен посвідчуватися нотаріально.
Оскільки договір позики нотаріально не посвідчений, сторонами не було укладено і нотаріально посвідчено договір застави або договір іпотеки нерухомого майна, то можна зробити висновок , що вимоги позивача про визнання права власності на нерухоме майно в зв»язку з неповерненням боргу на підставі укладеного договору позики не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та ухвалив рішення без дотримання вимог матеріального та процесуального законодавства.
Позивачем не було заявлено вимог щодо стягнення суми боргу за договором позики, тому справа розглянута в межах заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2011 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: