Головуючий у 1 інстанції - Епель О.В.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
29 травня 2013 року справа №257/2753/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
при секретарі: Іллінові О.Є.,
за участю: заявника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 27 березня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м.Донецьку ради про стягнення про визнання дій неправомірними, зобов»язання здійснити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року в адміністративній справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради у м. Донецьку про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані курортно-санаторні путівки за 2009-2010 року. На обґрунтування своїх вимог наголошує на тому, що виконання судового рішення є неможливим, оскільки у виконавчому листі не вказано про необхідність стягнення грошових коштів з УПСЗН, про що він і просив суд, тобто, фактично просив змінити спосіб виконання судового рішення.
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 27 березня 2013 року в задоволенні заяви відмовлено.
Позивач не погодився з таким рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його вимоги. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно розтлумачів його заяву, розцінивши її як заяву про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, в той час, як він просив прийняти додаткове рішення, визначивши спосіб виконання. Крім того, апелянт наголошує на тому, що відповідно до постанови КМУ від 03.08.2011 року № 845, Державна казначейська служба України може виконати лише ті виконавчі документи, в яких вказаний спосіб їх виконання, як «стягнення».
В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
По-перше, апелянт наполягає на тому, що він просив суд першої інстанції ухвалити додаткове рішення, оскільки в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
Проте, ці доводи апелянта спростовуються його заявою, адресованою Київському районному суду м.Донецька (а.с.136), яка і стала предметом даного судового розгляду.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.168 КАС України, додаткове рішення має право ухвалити той суд, який ухвалив основне рішення, тому заява про винесення додаткової постанови, у разі такої необхідності, мала бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив заяву ОСОБА_2 від 04.03.2013р., як заяву про зміну способу виконання судового рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, а також ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Відмовляючи у зміні порядку та способу виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявник фактично просить змінити судове рішення, що не передбачено законом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на неможливість прийняття судом рішення про зміну витратної частини держбюджету України на відповідний рік, в тому числі в порядку, встановленому статтею 263 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 92 Конституції України Державний бюджет України встановлюється виключно законами України. Виходячи з наведеного, суди не наділені правом своїми рішеннями здійснювати формування його витратної частини.
До того ж, відсутність коштів на рахунках боржника не свідчить про неможливість виконання цього судового рішення, тому немає підстав для застосування положень статті 263 КАС України в цій справі.
Крім того, при вирішенні справи слід враховувати позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 28 жовтня 2008 року, прийнятій у справі за позовом до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення сум виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якій Верховний Суд України, серед іншого, зазначив, що відповідно до статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і ухвалу прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Ухвала в повному обсязі складена 30 травня 2013 року.
Керуючись ст.ст.195,196,199,200,205,206,211,212,254,263Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 27 березня 2013 року в адміністративній справі № 257/2753/13-а- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі
Головуючий: Л.В.Губська
Судді: Т.Г.Арабей
І.В.Геращенко