Провадження № 22-ц/774/4306/13 Справа № 2/201/9/13 Головуючий у 1 й інстанції - Галічий В.М. Доповідач - Романюк М.М.
Категорія 20
29 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Романюк М. М.
суддів Петренко І.О., Котушенко С.П.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання правочинів удаваними, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 27.06.2006 року було вчинено два правочини - договори купівлі-продажу квартир між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Позивач зазначає, що насправді сторони вчинили договір міни квартирами, а після обміну квартирами мав місце договір дарування квартири. За таких обставин на підставі ст.235 ЦК України просив суд визнати вказані договори купівлі-продажу удаваними та визнати угоди, вчинені 27.06.2006 року договорами міни між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та договором дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_2
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його незаконності та недоведеності.
З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.06.2006 року укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_3, від імені якої, на підставі довіреності, діяв її син ОСОБА_2, продала ОСОБА_4, від імені якої, на підставі довіреності, діяв її батько ОСОБА_5, квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, 27.06.2006 року укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_4, від імені якої, на підставі довіреності, діяв її батько ОСОБА_5, продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2.
Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а також, що сторонами одного договору купівлі - продажу були ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а другого ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання апелянта на те, що доказами того, що ОСОБА_3 подарувала йому квартиру є надання на його ім'я довіреності, а також того, що фактично були укладені договори міні є укладання договорів з інтервалом 14 хвилин, не може бути прийнято до уваги, оскільки не має правового значення.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: