ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 травня 2013 року № 813/3622/13-а
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючої - судді Потабенко В.А.
за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,
з участю представників сторін:
позивача - Коропецької М.М., згідно довіреності,
відповідача - Дац Н.І., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,
встановив:
УПФ в Золочівському районі Львівської області звернулося до суду з позовом до ВВДФССНВ на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області про зобов'язання включити до актів звірки витрат суми пенсій, виплачені гр. ОСОБА_3, на загальну суму 550,80 грн., які не прийняті до відшкодування.
В обґрунтування своєї позиції покликається на те, що заявлені позивачем до ВВДФССНВ на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області вимоги про відшкодування заборгованості за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року по гр. ОСОБА_3 не прийнято до заліку, що підтверджено відповідними списками осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування УПФ в Золочівському районі Львівської області і не прийняті до відшкодування ВВДФ ССНВПЗ України в Золочівському районі Львівської області. Підставою для відмови про включення суми 550,80 грн. до щомісячних актів звірок є те, страховий випадок, що трапився із зазначеною особою, на думку ВВДФССНВ на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області, не пов'язаний з виробництвом, а тому такі витрати повинні покладатись на позивача. Вважає, що така позиція Фонду державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суперечить чинному законодавству, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні дала пояснення, аналогічні тим, що містяться в позовній заяві. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, які зводяться до наступного. В основу механізму відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України звірок витрат на відповідні витрати з відділеннями дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення. З допомогою актів цих звірок узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат, яка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України. Відповідно до Порядку № 5-4/4 від 04.03.2003 року, Фондом проводиться відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій. Однак, вказаний Порядок № 5-4/4 від 04.03.2003 року не врегульовує даних спірних відносин, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, вимоги про стягнення мають вирішуватись в судовому порядку, а не шляхом пред'явлення вимог про спонукання до вчинення дій. Крім того, зазначила, що страховий випадок стався з гр. ОСОБА_3 поза робочим місцем, а, отже, це не є трудовим каліцтвом. Просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до акту № 3 від червня 1994 року, копія якого наявна в матеріалах справи, 30.05.1994 року ОСОБА_3 отримав травму в механічній майстерні Золочівського цукрового заводу. У витягу з акту огляду МСЕК зазначено, що каліцтво є трудовим.
В судовому засіданні було встановлено, що УПФ в Золочівському районі Львівської області за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року понесло витрат на виплату та доставку цієї пенсії ОСОБА_3 на загальну суму 550,80 грн., в тому числі щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття 192,36 грн. (по 91,80 грн. щомісячно).
Вказаний розмір виплаченої пенсії позивачем подано до відшкодування органам Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області.
З списків осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування УПФ в Золочівському районі Львівської області і не прийняті до відшкодування, вбачається, що відповідач не включив до щомісячних актів звірки витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги по ОСОБА_3 на суму 550,80 грн. з тих підстав, що каліцтво не пов'язано з виробництвом, оскільки хоча і мало місце на Золочівському цукровому заводі, однак не на робочому місці.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.
- пенсійне страхування;
- інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними в частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (ст. 12 Основ).
Відповідно до п. 4 статті 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У ч. 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року (надалі - Закон № 1105-XIV), Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону №1105-XIV.
Відповідно до цієї статті ВВД ФСС зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів ВВД ФСС, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком № 5-4/4.
Відповідно до п.5 Порядку органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступним за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно пункту 6 Порядку передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду.
З наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних відносин, які виникли. Згаданий Порядок щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору.
У випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги по відшкодуванню таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 19.03.2012 року за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові про зобов'язання вчинити дії та інших аналогічних рішеннях, яку в порядку ч. 2 ст. 161 КАС України зобов'язаний врахувати суд.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі, і тому в задоволені позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.
Керуючись ст. ст. 7 - 14, 18, 19, 69, 70, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 31.05.2013 року.
Суддя Потабенко В.А.