29.05.2013 справа № 2/489/1269/13
Рішення
Іменем України
29 травня 2013 року м.Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого суддіКоваленка І.В.
при секретаріКоденко К.В.
за участю:
позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача -ДВС Долини Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції Ленінського району м.Миколаєва, Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, третіх осіб Першої Миколаївської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства «миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» про звільнення майна з-під арешту та стягнення моральної шкоди
У березні 2013 року позивачі звернулася до суду з вказаним позовом в якому просили звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 який накладено Ленінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС), та стягнення з останнього 2000,00 грн. моральної шкоди.
Позивачі вказали, що після звернення до державного нотаріуса їм стало відомо про накладення у 2003 році державним виконавцем арешту на квартиру, яка їм належить на праві спільної часткової власності.
При ознайомленні в МБТІ з архівними матеріалами вияснили, що арешт було накладено у зв'язку із примусовим виконанням вироку Заводського районного суду м.Миколаєва відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині конфіскації на користь держави майна останнього, який є однофамільцем позивача ОСОБА_4
У судовому засіданні позивачі позов підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача - Ленінського ВДВС позов визнав частково в частині звільнення майна з-під арешту, у частині стягнення моральної шкоди просив відмовити.
Інші учасники процесу в судове засідання представників не направили, до суду надали письмові заяви про слухання справи за відсутності їх представників та вирішення спору на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у 2003 році на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС знаходився виконавчий лист Заводського районного суду м.Миколаєва № 1-100 від 28.05.2003 про конфіскацію на користь держави майна, що належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
У межах виконавчого провадження державним виконавцем 22.09.2003 було зроблено запит до МБТІ про надання відомостей щодо реєстрації права власності за боржником. На підставі отриманих даних 08.11.2003 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.03.2011 підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частинах належить позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Вказані особи зареєстровані та проживають в квартирі з 08.06.1990, що підтверджується довідкою форми № 3 від 05.03.2013.
Із відмітки на витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та повідомлення МБТІ від 09.01.2013 вбачається, що арешт накладено постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ лише на ? частину квартири, яка зареєстрована за ОСОБА_4 Постанова про скасування арешту до МБТІ не надходила.
Згідно паспортних даних (паспорт серії НОМЕР_1) позивач ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2
З запитів державного виконавця, які знаходяться в архівних матеріалах МБТІ, вбачається, що арешт стосується ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З пояснень представника ДВС встановлено, що виконавче провадження відносно ОСОБА_4 у Ленінського ВДВС відсутнє, що унеможливлює винесення постанови про скасування арешту.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені даною нормою. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена свого права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Цією ж нормою передбачені конкретні випадки скасування арешту безпосередньо державним виконавцем чи його начальником лише у разі незавершеного виконавчого провадження.
Будь-яких інших положень, що дозволяли державному виконавцю скасувати арешт при завершеному виконавчому провадженні Закону України «Про виконавче провадження» не містить.
За таких обставин, враховуючи помилковість накладення арешту на ? частку квартири, що належить позивачу ОСОБА_4, а також відсутність у державного виконавця правових підстав для скасування арешту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині звільнення вказаної частки нерухомого майна з-під арешту.
Позову в частині заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог . задоволенню не підлягає, оскільки арешт на її частку квартири не накладався, а тому її право не порушено.
Задоволенню не підлягає позові в частині відшкодування Ленінським ВДВС моральної шкоди, оскільки позивачем ОСОБА_4 відповідно до статті 10 ЦПК України не доведено, що саме через оспорювану постанову державного виконавця було заподіяно моральну шкоду. Доводи іншого позивачки ОСОБА_3 суд не приймає, так як її права не порушені.
Оскільки накладення арешту на майно позивача ОСОБА_4 здійснено помилково на підставі постанови Ленінського ВДВС, тому саме з останнього на підставі статті 88 ЦПК України підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 114,70 грн.
Керуючись статтями 10,11, 14, 60, 62, 88, 212-214 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Звільнити з-під арешту майно, а саме ? частки квартири АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.11.2003 у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м.Миколаєва № 1-100 від 28.05.2003.
Стягнути з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114,70 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя
Повний текст рішення
підписано 31.05.2013.