Ухвала від 20.12.2012 по справі 1-4/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Дело № 11/0190/2334/2012 Доповідач : Соловйов М.В.

20.12.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоКапустіної Л.П.

СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.

За участю прокурораАблякімової З.В.

розглянувши матеріали кримінальної справи по апеляції прокурора прокуратури Білогірського району АРК Боголєпової А.І. на постанову Білогірського районного суду АР Крим від 12.11.2012,

ВСТАНОВИЛА:

12.11.2012 постановою Білогірського районного суду АР Крим, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального Кодексу України направлено прокурору АРК для організації додаткового розслідування.

Рішення суду мотивоване тим, що органами досудового слідства відповідних заходів щодо встановлення фактичного місця проживання обвинуваченого, і як наслідок необґрунтованого застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, що перешкоджає суду повно та об'єктивно розглянути справу з дотриманням встановлених законом строків.

В апеляції прокурор просить постанову скасувати та направити справи до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом вимог ст. 281 КПК України (далі-КПК 1960 року) та безпідставність висновків суду стосовно повернення справи з підстав не встановлення фактичного місця проживання обвинуваченого.

Заслухавши доповідача; вислухавчи думку прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.

Статтею 281 КПК України передбачена можливість направлення кримінальної справи зі стадії судового розгляду для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, яка не може бути усунена у судовому засіданні.

Згідно п. 8 Постанови пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» зазначено, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 64 КПК України визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі є дані, які характеризують особу обвинуваченого, у тому числі його постійне місце проживання.

Однак, органами досудового слідства зазначені вимоги належним чином виконані не були.

Так, з матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства встановлено місце проживання обвинуваченого ОСОБА_6: АДРЕСА_1, АРК та за вказаною адресою, органами досудового слідства був застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді підписки про невиїзд від 16.08.2006 (а. с. 70).

Як вбачається, обвинувальний висновок відносно ОСОБА_6 був затверджений 30.08.2006 (а. с. 86), однак копію обвинувального висновку засуджений не отримав.

Також встановлено, що ОСОБА_6 на виклики суду першої інстанції жодного разу не з'явився, про причини не явки суд не сповіщав та судом першої інстанції правильно зауважено, що копія обвинувального висновку обвинуваченим отримана не була, що перешкоджає підсудному підготуватися до захисту своїх конституційних прав при розгляді кримінальної справи по суті, а суду розглянути справу.

За цих обставин, 24.10.2006 судом першої інстанції підсудного оголошено у розшук та йому змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою (а. с. 106).

Виконання зазначеної постанови було доручено Білогірському РВ ГУ МВС України в АР Крим, але позитивного результату розшук підсудного ОСОБА_6 не дав.

Судом першої інстанції неодноразово: 04.01.2007, 18.04.2007, 21.09.2007, 06.01.2008, 27.06.2008, 05.12.2008, 24.02.2009, 14.05.2009, 28.08.2009, 22.10.2009, 17.02.2010 до Білогірського РВ ГУ МВС України в АРК направлялися запити про стан виконання постанови про розшук ОСОБА_6, однак на адресу суду надходили однотипні, формальні відписки, що комплексом оперативно-розшукових заходів, які проводяться органами внутрішніх справ, місцезнаходження підсудного не встановлено (109, 110, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129).

Також, 23.03.2010 суду першої інстанції Білогірським РВ було повідомлено, що розшук по ОРС справі відносно ОСОБА_6, доручено Ямпільському РВ ГУ МВС України в АРК в Сумський області, після чого судом також неоднаразово, а саме: 15.03.2010, 21.09.2010, 30.12.2010, 06.06.11. 02.09.2011, 29.12.2011, 07.02.2012, 16.05.2012, 16.10.2012, як на адресу Ямпільського РВ Сумської області, так і на адресу Білогірського РВ направлялися запити про стан виконання постанови про розшук підсудного, але до суду також надходили формальні відповіді (а. с. 131, 133, 137, 138, 141, 143, 145, 146, 149, 150, 152).

Згідно ст. 16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, та є неприпустимим, покладання на нього функцій, які властиві слідчим органам.

Враховуючи усе вищевикладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у ході досудового слідства допущена істотна неповнота, а саме не встановлене фактичне місце проживання обвинуваченого ОСОБА_6, та органами досудового слідства не обґрунтовано вибраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд із зазначеного обвинуваченим місця проживання, що перешкоджає суду повно та об'єктивно розглянути справу з дотриманням встановлених законом України строків.

Колегія суддів також відмічає, що згідно паспортних даних підсудного ОСОБА_6, вбачається, що підсудний ніде не прописаний (а. с. 58), а згідно довідки наданій Зуйською селищною радою АРК, за адресою вказаною у обвинувальному висновку, підсудний проживав без реєстрації (а. с. 55). Крім цього, згідно вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.20.2002, який міститься у матеріалах справи, ОСОБА_6 проживає в м. Запоріжжя (а. с. 62), однак слідчим зазначеним обставинам належна оцінка не була дана, також згідно пояснень громадян, які проживають за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_6 за вказаною адресою не проживав (а. с. 103, 104).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції переконливо мотивував необхідність додаткового розслідування, виконавши вимоги кримінально-процесуального закону, тому підстав для скасування постанови, як про це просить прокурор в апеляції, не має.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора прокуратури Білогірського району АРК Боголєпової А.І. на постанову Білогірського районного суду АР Крим від 12.11.2012 залишити без задоволення.

Постанову Білогірського районного суду АР Крим 12.11.2012, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального Кодексу України направлено прокурору Білогірського району АР Крим для проведення додаткового розслідування, залишити - без зміни.

СУДДІ: