29 травня 2013 р. Справа № 903/415/13
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Анастасія"до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" про стягнення 17 254,84 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: Коломейчук О.М. - представник (дов. № б/н від 12.03.2013 р.)
В судовому засіданні 29.05.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Анастасія" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" про стягнення 19 812,10 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу.
Ухвалою господарського суду від 16.04.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача подав витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В судовому засіданні та в клопотанні від 29.05.2013 р. позов визнає у повному обсязі.
Приватне підприємство "Анастасія" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" про стягнення 19 812,10 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу.
Позов мотивувало тим, що 03.01.2013 р. між ПП "Анастасія" та ТОВ "Торговий дім Луцькондитер" було укладено договір купівлі-продажу № 11/13, предметом якого є поставка (відпуск) товару (продукції) визначеного в накладних, рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною договору.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору відпустив, а відповідач прийняв по видаткових накладних товар, за який виникла заборгованість в сумі 19 273,00 грн.
Крім того, нарахував пеню в розмірі 539,10 грн. Всього просив стягнути із відповідача 19 812,10 грн. Однак, 07.05.2013 р. позивач зменшив суму боргу до 17 254,84 грн. з них: 16 773,00 грн. основного боргу та 481,84 грн. пені, які просить стягнути з відповідача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між ПП "Анастасія" та ТОВ "Торговий дім Луцькондитер" укладено договір купівлі-продажу № 11/13 від 03.01.2013 р. (а.с. 6).
Відповідно до р. 1 договору, постачальник зобов'язується поставити, відпустити, а покупець прийняти та оплатити товар в термін, зазначений в договорі, або в рахунку-фактурі, накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Предметом поставки є товари, зазначені в рахунку-фактурі, накладній.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 273,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, долученими до матеріалів справи (а.с. 9-13).
Відповідач не здійснив оплату отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 19 273,00 грн.
21.03.2013 р. на адресу відповідача направлялася вимога з проханням погасити суму боргу протягом 7 днів, однак остання залишена відповідачем без уваги (а.с. 14).
03.04.2013 р. відповідач частково оплатив суму боргу в розмірі 2 500,00 грн. (а.с. 26).
Тому, сума основного боргу становить 16 773,00 грн. Дана сума підтверджується матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.
Згідно п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату вартості відповідної партії товару, покупець (відповідач) зобов'язується сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки та неустойку, встановлену законодавством.
Як вбачається із розрахунку позивача (а.с.24) відповідачу слід сплатити 481,84 грн. пені. Дана сума пені перевірена судом, підставна та підлягає до стягнення з відповідача.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692. ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 173, 193, ч. 1 ст. 202, 230, 232, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" (вул. Володимирська, 57-а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35495109) на користь приватного підприємства "Анастасія" (вул. І. Гонти, 81, м. Житомир, код ЄДРПОУ 25309846) 17 254 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 84 коп. з них: 16 773,00 грн. боргу, 481,84 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено
31.05.13
Суддя І. О. Гарбар