24 квітня 2013 р.Справа № 2-а-2674/11/1470
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Постановою від 27 травня 2011 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11 липня 2011 року, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки дії, які зобов'язано вчинити ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року по справі № 2-а-927/09/2670, може вчинити тільки ДПА України, відповідно до п. 183,12 ст. 183 ПК України.
Відповідач не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що 24.01.2011 р. державним виконавцем прийнята постанова (а.с.7) про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа виданого 03.12.2010 року Окружним адміністративним судом м. Києва по справі № 2-а-927/09/2670 про зобов'язання ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відмінити анулювання реєстрації Миколаївської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, як платника податку на додану вартість, скасувати акт №21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 14.01.2009 р. та видати Миколаївській філії ДП «Інформаційний центр» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Постановою державного виконавця позивача зобов'язано добровільно виконати рішення суду у 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Постанова по відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 28.01.2011 року.
Листами від 02.02.2011 р. та 21.02.2011 р. (а.с.10, 13) позивач повідомив відповідача, що виконати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2011 р. неможливо, оскільки відповідно до наказу ДПА України №978 від 22.12.2010 р. формування та ведення Реєстру платників податку на додану вартість здійснює центральний орган державної податкової служби -Державна податкова адміністрація України. Підставою для анулювання реєстрації є рішення, яке набрало законної сили, яке надсилається на виконання Державній податковій адміністрації. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. позивач не отримував.
28.02.2011 р. державний виконавець прийняв постанову про накладання на позивача штрафу у розмірі 340,0 грн. за невиконання рішення суду, а 25.03.2011 р. державний виконавець прийняв постанову про накладання штрафу в сумі 680,0 грн., оскільки станом на 25.03.2011 р. рішення суду боржником не виконано, документальне підтвердження повного виконання рішення суду не надано.
25.03.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1360,0 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду, у визначений для добровільного виконання строк.
З урахуванням положень ст. 1, ч. 1 ст. 28,ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», невиконання позивачем без поважних причин вимог виконавчого листа, виданого 03.12.2010 року Окружним адміністративним судом м. Києва по справі № 2-а-927/09/2670, суд першої інстанції встановив правомірність оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що 31 березня 2011 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Миколаївській області, проте постановою від 27 травня 2011 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11 липня 2011 року, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є:
1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.
2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.
3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Таким чином, по цій справі відповідачем може бути лише Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївський області у зв'язку з тим, що структурний підрозділ органу державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - не визначений Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідачів у цій справі.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції визначивши відповідачем підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, та виключивши як відповідача Головне управління юстиції у Миколаївській області, допустив порушення норм матеріального права.
За правилами статті 52 КАС України суд першої інстанції може здійснити заміну первинного відповідача на належного або залучати належного відповідача як другого відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей встановлених главою 1 розділу IV КАС України.
Головною особливістю є те, що апеляційна інстанція не розглядає справу з початку, а переглядає рішення суду першої інстанції, тобто публічно-правовий спір вже вирішено.
Оскільки ст. 52 КАС України, як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони.
Таким чином, апеляційному перегляду підлягає справа, відповідачем по якій є неналежний орган, та публічно-правовий спір вже вирішено.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід було відмовити саме з тих підстав, що відповідач - Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області не є органом державної виконавчої служби, до якого може бути заявлені позовні вимоги, відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу».
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені адміністратвин6ого позову, проте з помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржена постанова має бути змінена в мотивувальній частині.
Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 207, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. МиколАпеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року змінити в частині підстав відмови у позові, зазначивши належною підставою для відмови - розгляд судом першої інстанції позовних вимог, заявлених до неналежного відповідача.
В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П. Шеметенко