Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
16 травня 2013 р. № 14459/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі - Пєнцові М.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Шляхта В.В.,
прокурора - Ковальчак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Індустріальної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування рішень ,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова (на час розгляду справи реорганізовано у Індустріальну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) про визнання дій відповідача по складанню акту №19/17-215/НОМЕР_1 від 09.01.2009 року та визнанню податкових повідомлень-рішень: №0000091700/0 від 27.01.2009 року; №0000101700/0 від 27.01.2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000111700 від 27.01.2009 року протиправними.
Згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог він просив скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000111700 від 27.01.2009 року та податкові повідомлення-рішення: №0000091700/0 від 27.01.2009 року; №0000101700/0 від 27.01.2009 року.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на висновки акту перевірки, надані письмові пояснення та уточнення розрахунків сум, що підлягають стягненню з позивача згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За заявою до участі у справі вступила прокуратура Фрунзенського району м. Харкова, представник якої в судовому засіданні проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в грудні 2008 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.02.2006р. по 22.12.2008р.
За наслідками перевірки складено акт №587/16-015/30357250 від 20.05.2008р. (а.с. 7-15 том 1), згідно висновків якого встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, чим порушено Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1269; перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку у ІІ кварталі 2006 року на суму 2004602,11 грн., чим порушено ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.1998р.; неподання декларацій про отримані доходи за ІІ квартал 2006 року, ІІІ квартал 2006 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартал 2007 року, чим порушено п.п. «а»п. 1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч.1 ст. 164-1 КУпАП; заниження чистого доходу на загальну суму 318763,88 грн.: за 2006 рік на 55300,36 грн., 2007 рік на 263463,52 грн., чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; неподання 29 декларацій з ПДВ за 07.2006р. - 11. 2008р., чим порушено п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»; заниження податкових зобов'язань на суму 1727131,00 грн. ( у 2006 році - 1483204 грн., у 2007 році - 243927 грн.) внаслідок порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 6.1 ст. 6, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»; не проведення розрахункових операцій через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій в період ІІІ квартал 2006 року - IV квартал 2007 року, чим порушено п.,п 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; здійснення готівкових розрахунків зі споживачами без придбання торгового патенту, чим порушено ч.1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
На підставі розгляду зазначеного акту відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення: №0000091700/1 від 27.01.2009р. щодо виявлення порушення Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий прибуток з громадян", п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47607,71грн.; податкове повідомлення-рішення №0000101700 від 27.01.2009р. щодо виявлення порушення п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами"№2181, п.4.1. ст.4 пп.7.3.1. п.7.3. ст.7, пп.3.1 ст.3, п.6.1., п.9.4. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних) фінансових санкцій в сумі 2595626,50грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000111700 від 21.01.2009р. щодо виявлення порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в зв'язку з чим застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 3021080900,00грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд вважає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000111700 від 27.01.2009 року підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням вимог законодавства.
При цьому суд враховує, що статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 цього Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;
За своєю суттю передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансові санкції є адміністративно-господарськими і їх застосування врегульоване нормами глави 27 ГК України.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України в редакції станом на 27.01.2009 року - (дату винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) було встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно акту перевірки готівкова виручка отримувалась позивачем на протязі часу з липня 2006 року по листопад 2007 року, тобто до 27.01.2008 року.
Тому застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Також суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000101700/0 від 27.01.2009 року підлягає скасуванню, враховуючи наступне.
Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України «Про податок на додану вартість» на платника податків можливе з моменту перевищення розміру виручки, зазначеного ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р., оскільки до цього часу він не є платником податку на додану вартість.
Відповідно до вимог підпункту 2.3.1. пункту 2.3. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації, як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. без урахування податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту «б» пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
За правилом підпункту «а» пункту 9.6. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням положень пункту 9.5. цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. ст.2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподаткованих операції, визначеної зазначеним пунктом.
Згідно висновків акту перевірки позивач отримував готівкову виручку у сумі 159296 грн. за 1 квартал 2006 року та 2345306 грн. за 2 квартал 2006 року., отже право застосовувати спрощену систему оподаткування позивач втратив з 01.07.2006 року.
З цього часу позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, але порушив відповідний обов'язок з причин, що ним пояснюються як поважні, але при дослідженні не визнані судом такими, що повинні бути прийнятими до уваги. В той же час настання у позивача обов'язку здійснити перехід на загальну систему оподаткування не можна ототожнювати з виникненням у нього, як у платника податків, обов'язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість.
Враховуючи таке, а також вимоги пункту 9.6. Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач при проведенні перевірки повинен був встановити дату, починаючи з якої позивачеві повинні були бути донараховані податкові зобов'язання з ПДВ. Така дата - це двадцять перший день після того, як позивачем була перевищена межа обсягу 300000 грн., після втрати останнім права на застосування спрощеної системи оподаткування.
Судом встановлено, що при проведенні перевірки відповідачем відповідна дата розрахована не була. Будь-які відомості про її розрахунок відсутні в акті перевірки №19/17-215/НОМЕР_1 від 09.01.2009 року. Відсутня дата виникнення у позивача зобов'язань з податку на додану вартість також і у додаткових розрахунках відповідача, наданих ним на адресу суду при розгляді справи. В той же час без чіткого встановлення дати виникнення у позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно й неможливо здійснити правильний розрахунок суми його податкових зобов'язань з ПДВ.
Відповідно до підпункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
За визначенням ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обумовлюють вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд відмічає, що дата настання події перевищення позивачем обсягу операцій з поставки товарів (дата виникнення була визначена відповідачем неправильно і вказаний недолік не може бути усунутий під час судового розгляду, що зумовлює неправомірність нарахування ПДВ в цілому та необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення, згідно з яким податковим органом помилково визначений розмір податкового зобов'язання.
Разом з тим суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000111700 від 27.01.2009 року.
Суд зауважує, що правова позиція позивача щодо незаконності вказаного податкового повідомлення-рішення зводиться до того, що позивач не повинен сплачувати прибутковий податок з громадян, оскільки від цього обов'язку він був звільнений, тому що знаходився на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок.
Крім того, позивач зазначає, що здійснював виключно посередницьку (комісійну) діяльність, та при цьому не включав до власного обсягу виручки суми грошових коштів (як у готівковій так і у безготівковій формі), які надходили до нього від покупців товару комітентів позивача та перераховувалися в подальшому (транзитом) на рахунок його комітентів.
Відповідні дії пояснюються ним з посиланням на листи від низки державних органів та судову практику, що існувала на той час, зокрема: листи ДПА України №14724/7/15-1317 від 07.11.2000 року, №6784/6/15-1316 від 07.12.2000 року, №1/2/15-1314 від 03.01.2001 року, №15700/5/15-0116 від 18.12.2009 року; лист Міністерства фінансів України №053-39136 від 04.10.2000 року; лист Комітету Верховної ради України з питань фінансів і банківської діяльності №06-10/206 від 11.04.2001 року; листи Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва: №5925 від 16.10.2003 року, №9375 від 26.10.2005 року, №2274 від 24.03.2006 року, №7520 від 17.10.2006 року, №9742 від 27.12.2007 року, №6057 від 14.05.2010 року; ухвалу ВАСУ від 26.05.2009 року по справі №К-4875/08 та від ухвалу ВАСУ від 23.07.09 року по справі №К1867/09.
В той же час з такою позицією позивача погодитись не можна.
Згідно з положенням п.4. статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» №727/98 від 03.07.1998 року, під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Указ №727/98 не містить жодних винятків для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють комісійну діяльність, як різновид посередницької діяльності, та отримують на власний розрахунковий рахунок або (та) в касу грошові кошти в інтересах третіх осіб.
До того ж, слід зазначити, що будь-які роз'яснення щодо трактування п.4 ст.1. Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» №727/98 від 03.07.1998 року, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідний указ Президента України є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішень задовольнити частково.
Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000111700 від 21.01.2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова;
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000101700/0 від 27.01.2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн. пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 16 травня 2013 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова