ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2013 року 09 год. 05 хв. № 826/3100/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № 0000052250, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» (далі - ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № 0000052250.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної виїзної перевірки від 13.02.2013р. № 453/2240/36558405 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» та його контрагентом - ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (ідентифікаційний код 37190531) є нікчемними правочинами (такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків), і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на додану вартість за серпень 2011 року, є протиправними, нормативно та документально необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договорів щодо надання послуг від 01.02.2011р. № 09-П та від 01.07.2011р. № 18, укладених між ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» (Замовник) і ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (Виконавець) підтверджуються належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди укладення та виконання вказаних Договорів обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відповідачем не доведено наявність умислу у ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» та його контрагента на порушення публічного порядку (тобто, не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових осіб ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» і ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ». Більш того, висновки відповідача про нереальність (безтоварність) господарських операцій між позивачем і названим контрагентом ґрунтуються лише на акті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ДПС від 07.11.2011р. № 853/23-204/37190531 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (код ЄДРПОУ 36558405) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період серпень 2011 року. Зважаючи на вищевикладене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму податку на додану вартість в сумі 95 833, 33 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з названим контрагентом-суб'єктом господарської діяльності.
Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 22.04.2013р. б/н і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» з питань з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (код ЄДРПОУ 37190531) за період діяльності з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складений Акт від 13.02.2013р. № 453/2240/36558405. Згідно висновку цього Акта перевірки встановлено порушення ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість за звітний період серпень 2011 року на суму 95 833, 33 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме - Акті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ДПС від 07.11.2011р. № 853/23-204/37190531.
За результатами перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 27 лютого 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000052250, яким Товариству донарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 791, 66 грн. (в т.ч. 95 833, 33 грн. - основного платежу та 23 958, 33 грн. - штрафних санкцій).
В судовому засіданні по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 16 квітня 2013 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та надав до канцелярії суду письмові заперечення проти позову з додатками.
16 квітня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 01.02.2013р. по 08.02.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 01.02.2013р. № 81-П і направлення на проведення перевірки від 01.02.2013р. № 104, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» (ідентифікаційний код 36558405) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (код ЄДРПОУ 37190531) за період діяльності з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складений Акт від 13.02.2013р. № 453/2240/36558405 (далі - Акт перевірки)(т. 1 а.с. 17 - 24).
Зазначеною перевіркою встановлено, що в серпні 2011 року ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (Виконавець): сума задекларованого ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з цим контрагентом - 95 833, 33 грн. Перелік первинних документів, які були предметом дослідження зазначеної перевірки, наведений на стор. 3 цього Акта перевірки.
При цьому в ході проведення перевірки перевіряючим до уваги був взятий Акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ДПС від 07.11.2011р. № 853/23-204/37190531 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (код ЄДРПОУ 36558405) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 року» (т. 1 а.с. 164-172).
Відповідно до тексту цього Акта від 07.11.2011р. № 853/23-204/37190531 провести зустрічну звірку ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (м. Харків, пров. Пластичний, 9), про що свідчить довідка ВПМ ДПІ у Ленінському районі про невстановлення місцезнаходження платника за податковою адресою від 19.10.2011р. № 556/26-006.
Крім того, ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» не було надано підтверджуючих документів щодо здійснення господарських операцій, руху активів в процесі господарської діяльності та змін майнового стану платника податків, що свідчить про нереальність господарських операцій такого суб'єкта господарювання.
З огляду на відомості, зазначені у згаданому вище Акті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ДПС від 07.11.2011р. № 853/23-204/37190531, працівник ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийшов до висновків про безпідставне формування ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником (ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ») в серпні 2011 року в розмірі 95 833, 33 грн.
В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 13.02.2013р. № 453/2240/36558405 перевіряючий встановив порушення ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 95 833, 33 грн.
Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 128 від 19.02.2013р.).
Відповідач своїм листом від 26.02.2013р. № 4334/10/22-406 «Про надання відповіді на заперечення до акту позапланово документальної виїзної перевірки…» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.
27 лютого 2013 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі Акта від 13.02.2013р. № 453/2240/36558405 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000052250, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 119 791, 66 грн., в т.ч. 95 833, 33 грн. - основний платіж, 23 958, 33 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
При вирішення даного спору суд виходив з наступного.
У розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).
В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.
Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).
Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом 2011 року між ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» (Замовник) та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (Виконавець) було укладено ряд договір, а саме:
- договір з надання послуг контролю за несенням охорони від 01.02.2011р. за № 09-П (т. 1 а.с. 41-44), згідно якого Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення надання Замовнику послуг з контролю якості за несенням охорони співробітниками замовника на об'єктах, що охороняються Замовником, відповідно до Плану перевірки та контролю охоронників під час служби на об'єктах, який є невід'ємною частиною цього Договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити Виконавцю надані послуги з контролю якості (виконання робіт) відповідно до умов цього Договору;
- договір з організації та проведення рекламної акції від 01.07.2011р. за № 18 (т. 1 а.с. 53-56), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з організації та проведення рекламної акції Замовника (розміщення реклами на транспорті Виконавця).
Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та здійснення оплати) за вказаними Договорами підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами (окрім самих Договорів):
- однотипними планами перевірки та контролю охоронників під час служби на об'єктах позивача (т. 1 а.с. 45-52);
- графіками проведення рекламних акцій (т. 1 а.с. 55-56);
- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 575 000, 00 грн. (з ПДВ)(т. 1 а.с. 57-58);
- зразками рекламно-інформаційних матеріалів, що виготовлялися вказаним контрагентом (т. 1 а.с. 131-148);
- випискою Відділення № 1 ПАТ «Сведбанк» (МФО 300164) по особовому рахунку позивача (т. 1 а.с. 64-67). Оплата за наданні товари здійснювалася ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку № 26006000624701 у вказаному вище банку на рахунок свого контрагента № 26006319105502 в ПАТ «Діамантбанк» (МФО 380054), що не заперечується відповідачем.
За результатами наданих послуг контрагентом позивача були виписані такі податкові накладні (т. 1, а.с. 59-60): № 487 від 12.08.2011р. на суму 280 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 46 666, 67 грн.). Всього на загальну суму 575 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 95 833, 34 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.
За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного вище Положення.
Відповідно до усних і письмових пояснень позивача від 19.04.2013р. № 13-04-19/01 (т. 1 а.с. 173-174), наданих в ході розгляду даної справи, за рахунок придбання послуг з організації та проведення рекламної акції, ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» в подальшому було укладено ряд договорів з іншими суб'єктами господарювання (клієнтами) щодо надання охоронних послуг.
Додатково на підтвердження економічної доцільності укладення з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» спірних договорів з надання послуг, позивач надав суду копії таких документів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 070773; довідки Відділу статистики у Дарницькому районі м. Києва серії АБ № 685931; ліцензії серії АВ № 507375 на право здійснення діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, виданої ТОВ «ГК «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» 28 грудня 2009 року Міністерством внутрішніх справ України (т. 1 а.с. 77, 78, 128-129).
Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в серпні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вказаний звітний (податковий) період, відповідають вимогам, встановленим нормами п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.
В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Так, безпосередньо в Акті перевірки від 13.02.2013р. № 453/2240/36558405 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавця), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.
Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.
В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ». Зокрема, в Акті перевірки від 13.02.2013р. № 453/2240/36558405 відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам зазначеного Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.
Зокрема, відповідно до листів ВПМ Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.4.2013р. № 4430/10/07-06 (т. 1 а.с. 126) та СУ ДПС у Харківській області від 10.04.2013р. № 1908/10/09-015 (т. 1 а.с. 151), наданих у відповідь на судовий запит від 01.04.2013р. № 826/3100/13-а, кримінальні справи (провадження) відносно посадових осіб ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» не порушувались, до провадження не приймалися та в розслідуванні не перебували.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 197, 92 грн.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000052250.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «БАР'ЄР. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» (ідентифікаційний код 36558405, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 16) 1 197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) грн. 92 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова