Справа № 40/119/13- ц
Провадження № 2/740/209/13
29 травня 2013 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Бережняка В.Д.
при секретарі Полторацькій В.М.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зобов"язання повернення земельної ділянки у попередній стан, зобов"язання знесення паркану та прибудови до веранди будинку та стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зобов"язання повернення земельної ділянки у попередній стан, усунення перешкод у користуванні господарськими спорудами та догляді за будинком,
Встановив:
Позивачами за первісним позовом пред"явлені вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов"язання відповідача ОСОБА_2 встановити вхід до двору, яким вона користується, на відстані 1 м від стіни будинку та перемістити "вбиральню" на земельну ділянку, виділену останній у користування; стягнення з відповідача ОСОБА_2 6083 грн., як 1/2частки витрат на встановлення межової споруди на земельній ділянці даного домоволодіння; стягнення з відповідачів 15000 грн. моральної шкоди; стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 454 грн. 79 коп матеріальної шкоди. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони є користувачами вищезазначеного будинку, власниками якого є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2; рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2012 року визначено порядок користування земельною ділянкою даного будинковолодіння; 06 вересня 2012 року ВДВС здійснено розмежування земельної ділянки, після чого, у зв"язку з неприязними стосунками сторін, позивачами встановлено паркан по лінії розмежування; 12 червня 2012 року відповідачі зруйнували частину паркану, відповідач ОСОБА_2 спричинила позивачу ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження; відповідачами встановлено "вбиральню" на земельній ділянці, яка виділена у користування позивачам; неправомірні дії відповідачів спричинили матеріальну шкоду у виді витрат на лікування ОСОБА_4, та моральну шкоду; вхід до двору відповідачів розташований впритул до належної позивачам частини будинку.
Позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 пред'явлені вимоги про зобов"язання відповідачів повернути вищезазначену земельну ділянку у попередній стан шляхом усунення перешкод у користуванні господарськими спорудами та догляді за належним будинком; зобов"язання знести паркан, що перешкоджає позивачам користуватись належними господарськими спорудами-хвірткою, що є входом до домолодіння, туалетом, душем "У1", навісом "М", та знесення прибудови "А1" до веранди, що перешкоджає обслуговувати належну частину будинку; стягнення з відповідачів 15000 грн. моральної шкоди. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що вищезазначене домоволодіння перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, фактичними користувачами земельної ділянки, яка не приватизована, є ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4; рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2012 року визначено порядок користування земельною ділянкою даного будинковолодіння; згідно акту ВДВС від 05 вересня 2012 року здійснено розподіл земельної ділянки шляхом встановлення кілків, розподіл здійснено за відсутності позивачів за зустрічним позовом і без попередження; відповідачі протиправно встановили по лінії межі металевий паркан із профнастилу, який унеможливлює користування належними позивачам господарськими спорудами і повнісю перекриває вхід позивачів до будинку; порядок користування земельною ділянкою та господарськими спорудами перейшов до позивачів як усталено складений за попередніх власників; позивачі здійснили часткове руйнування паркану у зв"язку з необхідністю доступу до належний господарських споруд; прибудова до веранди "А1", яка самовільно побудована відповідачами і розташована впритул до належної позивачам частини будинку, підлягає знесенню; відповідачі порушують права та законні інтереси позивачів у користуванні належними господарськими спорудами, здійснюють наклепницькі дії, що спричиняє моральні страждання і негативно впливає на здоров"я позивачів, як осіб похилого віку.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 пред'явлені вимоги про зобов"язання відповідачів повернути вищезазначену земельну ділянку у попередній стан, усунути перешкоди у користуванні господарськими спорудами та догляді за належним будинком; зобов"язання знести паркан, який перешкоджає ОСОБА_3, ОСОБА_5 користуватись належними їм господарськими спорудами-хвірткою, що є входом до домолодіння, туалетом, душем "У1", навісом "М", та знесення прибудови "А1" до веранди, що перешкоджає ОСОБА_3, ОСОБА_5 обслуговувати належну частину їх будинку; стягнення з відповідачів 15000 грн. моральної шкоди. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що вищезазначене домоволодіння перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, фактичними користувачами земельної ділянки, яка не приватизована, є ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4; рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2012 року визначено порядок користування земельною ділянкою даного будинковолодіння; згідно акту ВДВС від 05 вересня 2012 року здійснено розподіл земельної ділянки шляхом встановлення кілків, розподіл здійснено за відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_5 і без їх попередження; відповідачі протиправно встановили по лінії межі металевий паркан, який унеможливлює користування належними ОСОБА_3, ОСОБА_5 господарськими спорудами і повнісю перекриває вхід позивачів до будинку; порядок користування земельною ділянкою та господарськими спорудами перейшов до позивачів як усталено складений за попередніх власників; споруджений з ініціативи відповідачів металевий паркан не відповідає встановленим нормам, порядку встановлення і не є збитком чи майновою шкодою; ОСОБА_3, ОСОБА_5 здійснили часткове руйнування паркану у зв"язку з необхідністю доступу до належних господарських споруд та захисту свого порушеного права; прибудова до веранди "А1", яка самовільно побудована відповідачами і розташована впритул до належної позивачу частини будинку, підлягає знесенню; відповідачі порушують права та законні інтереси позивача, ОСОБА_3, ОСОБА_5 у користуванні належними господарськими спорудами, здійснюють наклепницькі дії, що спричиняє моральні страждання і негативно впливає на здоров"я позивача та ОСОБА_3, ОСОБА_5, як осіб похилого віку; вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди є безпідставними.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити, відмовивши у зустрічних позовах.
ОСОБА_4 в поданій до суду заяві просила задовольнити позовні розглянувши справу у її відсутність.
Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в суді підтримали свої позовні заяви і просили їх задовольнити і відмовити в позові ОСОБА_1 і ОСОБА_4.
ОСОБА_5 в суд подав заяву про розгляд справи в його відсутність. Він заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 і просить задовольнити його позов.
Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу користування земельною ділянкою домоволодіння, яке перебуває у спільній частковій власності.
Згідно положень ст.ст.15, 16, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Частиною 2 ст.152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Приписами ст.125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_1, яком уналежить 3/4частки будинку, виділено у користування 478,0 кв.м присадибної земельної ділянки, з яких: 63,0 кв.м під житловою забудовою, 24,0 кв.м під нежитловою забудовою, 391,0 кв.м під двором, у тому числі 68,0 кв.м лишків-у тимчасове користування до вирішення питання у встановленому законом порядку, як показано у додатку №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2012 року №С-278; ОСОБА_2, якій належить 1/4частка будинку, виділено у користування 159,0 кв.м присадибної земельної ділянки, з яких: 25,0 кв.м під житловою забудовою, 28,0 кв.м під нежитловою забудовою, 106.0 кв.м під двором та городом, в тому числі 23,0 кв.м лишків- у тимчасове користування до вирішення питання у встановленому законом порядку, як показано у додатку №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2012 року №С-278. Обставини щодо належності вищезазначеного будинку на праві власності в 3/4частках за ОСОБА_1 та 1/4частки за ОСОБА_2 з 12 листопада 2009 року, які встановлені даним рішенням, не підлягають доказуванню відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України.
05 вересня 2012 року ВДВС Ніжинського МРУЮ на виконання рішення суду від 12 червня 2012 року земельну ділянку під вищезазначеним будинковолодінням розмежовано.
Відповідно до Акту обстеження садиби АДРЕСА_1 від 06 вересня 2012 року по визначеній межі встановлено паркан висотою 2,0 м, внаслідок чого пергороджено вхід до вбиральні ОСОБА_2 та частини засадженого городу. Даний паркан збудований ОСОБА_1, як власником 3/4частки будинку, з використанням земельної ділянки. Докази на підтвердження будівництва даного паркану з відповідним дозволом на забудову, непорушення даним будівництвом прав ОСОБА_2, як власника 1/4частки будинку, відсутні, тобто будівництво ОСОБА_1 металевого паркану є неправомірним.
Відповідно до копії технічного паспорту (т.2 а.с.52-54) на житловий будинок індивідуального житлового фонту по АДРЕСА_1, який виготовлено 23 жовтня 2009 року, дане будинковолодіння має, зокрема, хвіртку Л2 та вбиральню У1, які перебувають у користуванні власника будинку ОСОБА_2 і щодо яких встановлений фактичний порядок користування відповідно до додатку №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №С-278 від 20 березня 2012 року (т.2 а.с.55-63), даний паспорт не містить відомостей про прибудову ОСОБА_1 "А1" до веранди. Докази на підтвердження самочинного будівництва даних хвіртки та вбиральні, підстав для їх перенесення відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин, правомірного будівництва прибудови до веранди, відповідного рішення суду про зобов"язання ОСОБА_1 провести відповідну перебудову в порядку ст.376 ЦК України, неможливості проведення такої перебудови чи відмови останнього від її проведення- відсутні. Висновок експерта Чернігівської торгово-промислової палати №С-76 від 10 квітня 2013 року в частині наявності самовільної збудованої вбиральні на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_1, спростовується вищезазначеним технічним паспортом, який виготовлений відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об"єктів нерухомого майна (без включення до розрахунку самочинно збудованих об"єктів нерухомого майна). Даний висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобовязань. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Постанова Ніжинського МВ УМВС №3714 від 05 листопада 2012 року, на яку посилається позивач за первісним позовом ОСОБА_4, не містить відомостей про протиправну поведінку ОСОБА_2, вину останньої у спричиненні шкоди, у зв"язку з чим підстави для відшкодування 454 грн.79 коп. витрат на ліки в судовому засіданні не встановлені.
Докази на підтвердження наявності моральної шкоди (втрат немайнового характеру внаслідок моральних, фізичних страждань чи інших негативних явищ) сторонам по первісному та зустрічних позовах, наявності протиправних дій сторін, як її заподіювачів, причинного зв"язку між шкодою та протиправними діями заподіювачів та їх вини, щодо порушення цивільного права позивачів-відсутні. Посилання позивачів за первісним та зустрічних позовах на безпідставні звернення відповідачів до органів державної влади, як підставу для відшкодування моральної шкоди, судом відкидаються, оскільки відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Також суд враховує, що норми Земельного Кодексу України, які регулюють спірні правовідносини з приводу користування земельною ділянкою домоволодіння, не передбачають такого способу захисту порушеного права, як відшкодування моральної шкоди.
Із врахуванням викладеного: вимоги за первісним позовом про зобов"язання відповідача ОСОБА_2 встановлення входу до двору, переміщення вбиральні, стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на встановлення межової споруди, стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 моральної шкоди, стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 витрат на лікування- задоволенню не підлягають повністю; вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково-зобов"язанням ОСОБА_1, як власника будинку, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення металевого паркану із профнастилу по межі розподілу земельних ділянок; вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 не підлягають задоволенню повністю, оскільки останні не є власниками будинку, власниками чи користувачами спірної земельної ділянки, докази на підтвердження порушення їх прав чи законних інтересів також відсутні.
Відповідно до положень ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Із врахуванням подання первісної позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, сплати позивачем ОСОБА_1 321 грн. 90 коп судового збору, недоплачений судовий збір по 11 грн. 10 коп (229,40 грн.+114,70 грн.=344,10 грн.-321,90 грн.=22,20 грн.:2=11,10 грн.) підлягає стягненню з позивачів за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 в дохід держави.
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 подала в суд клопотання про стягнення з позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_4 4715.97 грн.- витрати за надання юридичної допомоги, приїзд на судове засідання, добові витрати.
В підтвердження клопотання ОСОБА_2 наддала суду не копії, а ксерокопії договру про надання юридичної допомоги і платіжних доручень з яких незрозуміло яка юридична допомога надавалась, та ксерокопії квитків на приїзд до м.Ніжина, в той час коли необхідні оригінали даних доказів. В клопотанні позивачка вказує, що добові витрати її становлять 688грн.20 коп., але не вказує обгрунтованість даної суми. Тому підстави для задоволення даних вимог відсутні як необгрунтовані і непідтверджені належно.
Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.391 Цивільного кодексу України, ст.ст.125, 152 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.3, 10, 60, 82, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Вирішив:
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди-відмовити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_4 в дохід держави по 11 (одинадцять) грн. 10 коп. недоплаченого судового збору з кожного..
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зобов"язання повернення земельної ділянки у попередній стан, зобов"язання знесення паркану та прибудови до веранди будинку та стягнення моральної шкоди-відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зобов"язання повернення земельної ділянки у попередній стан, усунення перешкод у користуванні господарськими спорудами та догляді за будинком-задовольнити частково.
Зобов"язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1, шляхом знесення металевого паркану із профнастилу, висотою 2,0 м, побудованого ОСОБА_1 на земельній ділянці, розташованої по АДРЕСА_1.
В задоволенні інших зустрічних позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня ознайомлення з повним рішенням.
З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 31 травня 2013 року.
Суддя В.Д. Бережняк