Дело № 11/0190/2120/2012 Доповідач : Соловйов М.В.
22.11.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
ГоловуючогоКапустіної Л.П.
СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.
За участю прокурораЯрошенко Л.Д.
засудженої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції прокурора прокуратури Білогірського району АРК Боголєпової А.І. на вирок Білогірського районного суду АРК від 25.09.2012, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, урожденка м. Брянськ, Брянської області, Республіки Білорусь, громадянка України, така що має неповну середню освіту, не працююча, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2, яка раніше засуджена:
1. 23.07.2002 Центральним районним судом м. Сімферополя АРК за ч. 4 ст. 187 КК України, до 5 років позбавлення волі, звільнена умовно-достроково 04.01.2006 на 1 рік 2 місяці,
засуджена за ч. 2 ст. 297 КК України до трьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, строком на три роки.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 500 грн.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Згідно вироку, 22.04.2012 ОСОБА_5, близько 10 години 00 хв., знаходячись в с. Зибини Білогірського району АР Крим, з корисливих мотивів, маючи намір на крадіжку предметів, які знаходяться на могилах, шляхом вільного доступу, проникла на територію цвинтаря, де скоїла наругу над могилою, порушивши на неї огорожу і таємно викрала чавунну огорожу, яка належала громадянину ОСОБА_7, для подальшої ії здачі, як металевого лому, спричинивши своїми діями ОСОБА_7 шкоду на суму 500 грн., після чого з місця пригоди зникла, викраденим розпорядилася на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Білогірського району АРК, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та внаслідок його м'якості, та ухвалити новий, яким призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік, посилаючись на те, що ОСОБА_5 скоїла злочин у період не знятої та непогашеної судимості.
Заслухавши доповідача; засуджену, яка заперечувала проти задоволення апеляції; вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію; обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Засуджена ОСОБА_5 в судовому засіданні проведеному у порядку ст. 299 КПК України, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, визнала повністю, щиро розкаялась та підтвердила обставини скоєного нею злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході судового розгляду проведеному у порядку ст. 299 ч. 3 КПК України (в редакції від 28.12.1960)(далі-КПК України), суд визнав недоцільним дослідження доказів, оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову не оскаржувався, у тому числі засудженою, яка повністю визнала себе винною.
Виходячи із фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії засудженої за ч. 2 ст. 297 КК України, як наруга над могилою, а також незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, вчинена з корисливих мотивів.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд правильно врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винної і обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання особи, яка вчинила злочин, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу, яка раніше судима, судимість не знята та не погашена (а. с. 64), яка за місцем проживання характеризується задовільно, спиртними напоями не зловживає (а. с. 60), на обліку психіатра та нарколога не перебуває (а. с. 61, 62).
Згідно із ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Як убачається з матеріалів справи, призначаючи покарання, суд прийняв до уваги конкретні обставини справи, мотиви противоправних дій засудженої, а саме: тяжке матеріальне становище, врахував також дані про особу ОСОБА_5 - наявність на ії утриманні неповнолітніх дітей та їх стан здоров'я (а. с. 65-67), вік підсудної.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5 має двох малолітніх та одну неповнолітню дитину, які знаходяться на ії утриманні, а саме: доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4; сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5; доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, та двоє з яких, страждають стійким захворюванням, і потребують постійного догляду, і погоджується з призначеним покаранням. Також знаходячись на свободі засуджена у 2008 році народила доньку ОСОБА_8, що свідчить про ії позитивну соціальну поведінку та чесний спосіб життя.
За таких обставин суд правильно дійшов висновку, що виправлення засудженої можливе без реального відбування покарання, з встановленням іспитового строку в максимальних розмірах, а також покладання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання є достатнім для ії виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування вироку та призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік, як про це просить прокурор прокуратури Білогірського району АРК Боголєпова А.І, не має.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України (в редакції від 28.12.1960), п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції від 13.04.2012), колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Білогірського району АРК Боголєпової А.І. залишити без задоволення.
Вирок Білогірського районного суду АР Крим від 25.09.2012, стосовно ОСОБА_5, залишити - без зміни.