Категорія 46
Головуючий у 1 інстанції Стоілова Т.В. Доповідач Біляєва О.М.
29 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Біляєвої О.М.,
суддів Мальованого Ю.М., Папоян В.В.,
при секретарі Саєнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватне підприємство "Конкордія-Консульт", комунальне підприємство "Красноармійський центр єдиного замовника", Красноармійська міська рада Донецької області, державна реєстраційна служба Красноармійського міськрайонного управління юстиції, орган опіки та піклування Красноармійської міської ради, - про витребування майна, скасування державної реєстрації та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2013 року,
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2013 року позов задоволено частково: витребувано у ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь балансоутримувача комунального підприємства "Красноармійський центр єдиного замовника" та передано у користування ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру. У решті позовних вимог відмовлено.
Сторони не погодились з рішенням, звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами.
ОСОБА_1 в поданій ним скарзі посилається на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить рішення суду в частині відмови в позові змінити та ухвалити нове рішення про виселення відповідачів й скасування їх реєстрації у спірній квартирі.
В обґрунтування скарги позивач зазначає, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що його родина вселилася у квартиру на законних підставах; а відповідачі вселились та зареєструвались на підставі договору купівлі-продажу квартири, який є нікчемним, без згоди власника. Проживання відповідачів в квартирі порушує його законні права на користування житлом. Крім того, ОСОБА_2 не оплачують комунальні послуги, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у поданій ними апеляційній скарзі порушують клопотання про скасування рішення та відмову у позові в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідачі обґрунтовують скаргу тим, що суд безпідставно відмовив у прийнятті поданого ними зустрічного позову, оскільки вимоги за двома позовами є взаємопов'язаними, ст. 123 ЦПК України не регулює кількісний суб'єктний склад. Задовольняючи частково позов, суд не врахував, що вони є добросовісними набувачами, та неправильно застосував положення ст. 388 ЦК України, оскільки позивачем не доведено, що він є законним власником спірного майна. Отже, у ОСОБА_1 відсутні підстави для звернення з віндикаційним позовом. Крім того, відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним. Поза увагою суду залишилось, що договори купівлі-продажу не визнані в установленому порядку недійсними; власник житла Красноармійська міська рада з вимогою про витребування майна не звертався, а ОСОБА_1 не є належним позивачем.
У судовому засіданні сторони підтримали подані ними апеляційні скарги.
Представник державної реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 просив ухвалити рішення на розсуд суду.
Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, про час і місце якого повідомлені належним чином, не з'явилися.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.
Судом установлено, що в квартирі АДРЕСА_1 яка належала до житлового фонду Красноармійської міської ради, на підставі ордеру проживав ОСОБА_1 із сім'єю. Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року він та члени сім'ї - матір ОСОБА_5 й сестра ОСОБА_6 визнані такими, що втратили право користування спірною квартирою. Рішенням того суду від 22 грудня 2006 року визнано за ОСОБА_7 право на проживання в спірній квартирі та зобов'язано комунальне підприємство "Красноармійський центр єдиного замовника" укласти з ним договір найму. Розпорядженням органу приватизації комунального підприємства "Управління міського господарства" м. Красноармійська від 03 березня 2007 року квартиру передано у приватну власність ОСОБА_7, який 20 липня 2007 року продав спірну квартиру приватному підприємству "Конкордія-Консульт", а останнє - 15 жовтня 2007 року ОСОБА_2
Ухвалами Апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2007 року та від 27 вересня 2007 року заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року про визнання ОСОБА_1 та членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням, і рішення того суду від 22 грудня 2006 року про визнання права ОСОБА_7 на проживання в спірній квартирі та зобов'язання комунальне підприємство "Красноармійський центр єдиного замовника" укласти з ним договір найму скасовані, а в подальшому у задоволенні первісного позову відмовлено; позов ОСОБА_7 судом залишено без розгляду.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 26 постанови від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" також роз'яснив, що право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 393 ЦК).
У такому порядку слід вирішувати спори щодо договору найму в будинках державного і громадського житлового фонду, оскільки за своєю правовою природою право користування житлом має речовий характер, і особливості його реалізації встановлюються Житловим кодексом Української РСР.
Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена особою, яка не мала права її відчужувати, поза волею позивача, то він має право домагатися відновлення свого права на неї. Проживаючи в спірній квартирі на законних підставах з часу народження, ОСОБА_1 набув речові права на квартиру, яка належала до житлового фонду Красноармійської міської ради, - право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав.
Отже, рішення в частині витребування майна та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вищевказану квартиру є законним.
Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
У зв'язку з тим, що зазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані з реєстрацією та зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм житловим приміщенням, користувач має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши одночасно одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на це вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Відмовляючи у задоволенні вимог про виселення подружжя ОСОБА_2 та зняття їх з реєстраційного обліку, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не зазначив передбачені житловим законом підстави про виселення відповідачів, останні не втратили право користування жилим приміщенням.
Висновок суду є правильним. Суд відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених позовних вимогах і не має права з власної ініціативи змінювати предмет та підставу позову. Позивач як на матеріально-правову підставу свого позову про виселення та зняття з реєстраційного обліку не посилався на ст. 391 ЦК України, яка встановлює речово-правовий спосіб захисту порушеного права - усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, або на підстави виселення, передбачені Житловим кодексом (ас. 6-11).
Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в апеляційних скаргах доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскарженого судового рішення.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді