22 травня 2013 р.Справа № 2-а-5930/11/1470
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкової вимоги, -
08.08.2011 року ПАТ по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкової вимоги №63 від 15.07.2011р. про наявність податкового боргу в сумі 730 397,19 грн.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного Податковим кодексом України, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філії.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову ПАТ по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ПАТ по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» 17.10.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року і прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивачем, на підставі п.49.4. ст.49 Податкового кодексу України, 10.05.2011р. до органів державної податкової служби було подано електрону форму декларації з податку на прибуток підприємства за І-й квартал 2011 року на загальну суму 27 631 686,00 грн.
Згідно уточнюючого розрахунку, поданого 30.06.2011 року, податкові зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємства за І-й квартал 2011р. було відкореговано на 6 252 411 грн. Сума податку на прибуток з урахуванням переплати станом на 01.01.11р. (2247112 грн.) склала 19 132 163 грн.
У зв'язку із не сплатою позивачем суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, відповідач надіслав на адресу структурного підрозділу позивача - Баштанського управління експлуатації газового господарства податкову вимогу №63 від 15.07.2011р. про наявність податкового боргу в сумі 730 397,19 грн.
Не погоджуючись з вказаною податковою вимогою, позивач оскаржив її до суду.
Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що дії відповідача по надісланню на адресу структурного підрозділу позивача податкової вимоги, як і сама спірна податкова вимога, є правомірними та заснованими на законі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими та відповідаючими діючому на той час законодавству, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до вимог п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п.63.3. ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб.
У відповідності до п.3.9. розділу 3 Наказу ДПАУ від 22.12.10р. №979 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів ДПА України», з моменту взяття на облік згідно з цим Порядком юридичні особи - резиденти, їх відокремлені підрозділи вважаються зареєстрованими як платники податку на прибуток. Після взяття платника податків на облік за основним місцем обліку орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за ф.№4-ОПП.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.01.1995р. за №15221050020001230, включене до ЄДРПОУ за кодом 05410263 та перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві.
Структурний же підрозділ ПАТ «Миколаївга» - Баштанське управління експлуатації газового господарства, діє на підставі Положення, затвердженого позивачем, включено до ЄДРПОУ за №24791928, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Баштанському районі.
Таким чином, головне підприємство - ПАТ «Миколаївгаз» і його структурний підрозділ Баштанське УЕГГ є платниками податків відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.16 ПК України, обов'язками платників податків, зокрема, є надання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством декларацій, звітності та ін. (пп.16.1.3) та сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених ПКУ (п.16.1.4).
А згідно із п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
При чому, відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту.
Так, судовою колегією встановлено, що позивачем було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011р., в якій. В свою чергу, в гр.12 "Донарахована сума податку" було визначено суму податкового зобов'язання в сумі 27631686 грн., яке виникло у ПАТ «Миколаївгаз» за звітний період.
Поряд з цим, враховуючи, що позивачем обрано порядок консолідованої сплати податку на прибуток, в графі 13 даної декларації ПАТ «Миколаївгаз» зменшено нараховані суми податку на 26298317грн. та віднесено їх до графи 13.4 додатку К6, як суму податку, нараховану платником за місцезнаходженням його філій.
Податкові зобов'язання розподілені між структурними підрозділами, які стоять на обліку в податкових інспекціях за місцем їх розташування, пропорційно питомій вазі їх витрат в загальній сумі витрат ПАТ «Миколаївгаз». Так, Баштанське УЕГГ до ДПІ у Баштанському районі поданий розрахунок щодо сплати консолідованого податку та задекларовано до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1180895грн., які відображені в особовому рахунку, відкритому в ДПІ у Баштанському районі, та відповідають сумі, визначеній в додатку К6 до податкової декларації ПАТ «Миколаївгаз».
Відповідно до п.59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податку не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.4 ПК України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових декларацій у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до Розділу 3 Наказу ДПА України №1037 від 24.12.2010 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформації системи органів державної податкової служби.
Таким чином, оскільки, відокремлений підрозділ позивача - Баштанське УЕГГ перебуває на податковому обліку в ДПІ у Баштанському районі як платник податку на прибуток та подає розрахунки податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, який, відповідно до п.46.1 ст.46 ПКУ, є податковою декларацією, то податкова вимога була сформована та надіслана саме до Баштанського УЕГГ.
У зв'язку з вказаним, суд 2-ї інстанції зазначає, що посилання позивача на те, що ДПІ у Баштанському районі податкову вимогу повинна була направити саме до ПАТ «Миколаївгаз» є помилковим, оскільки, позивач - ПАТ «Миколаївгаз», на обліку в ДПІ у Баштанському районі як платник податку на прибуток не знаходиться та податковий борг з податку на прибуток за ним не рахується, про що відповідачем надано суду відповідну довідку.
Що ж стосується посилань позивача на лист ДПА України від 19.09.09р. №20375/7/15-0217 «Про порядок застосування штрафних санкцій при консолідованій сплаті податку на прибуток», то апеляційний суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що дане роз'яснення було надано ще до набрання сили Податковим кодексом України і стосується лише питань накладення штрафних санкцій, а не порядку сплати податків (направлення податкових вимог), а тому, відповідно, не може бути прийнято до уваги.
Таким чином, судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в даному випадку, діяв у відповідності до вимог ч.3 ст.2 КАС України, а позивач, в свою чергу, позивач, в свою чергу, належним чином не довів суду фактів порушення відносно нього податкового законодавства або його прав та законних інтересів.
До того ж, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко