04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" травня 2013 р. Справа№ 15/070-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Ільєнок Т.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Гончарук І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук В.А. - представник
від відповідача: ОСОБА_3 - директор
від третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. (дата складання рішення 14.03.2013р)
по справі №15/070-12 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком"
третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_3
про стягнення 102 999,99 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леком» про стягнення 102 999,99 грн. штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що в порушення умов договору оренди №1 від 24.12.2003р., укладеного між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), відповідачем без згоди позивача здано в суборенду об'єкт оренди, у зв'язку з чим на підставі п.9.1 договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 102 999,99 грн., який становить 100% від суми договору.
Також позивач зазначив, що рішенням суду від 06.06.2012р. у справі №К14/029-12 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс", оформлене протоколом б/н від 19.09.2007р., яким було надано згоду на передачу майна в суборенду, а отже, на підставі ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знов при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у справі №15/070-12 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013р. у справі №15/070-12 (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 15.04.2013р.
10.04.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. розгляд справи відкладено на 20.05.2013р. на підставі ст.77 ГПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б.
У судове засідання 20.05.2013р. з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача та третьої особи просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 24.12.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леком" (орендар) було укладено договір оренди №1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння наступну споруду (об'єкт оренди) для місцезнаходження ТОВ "Леком" (розділ 1 договору).
Відповідно до п.1.1 договору об'єкт, що орендується, являє собою приміщення у будинку, що стоїть окремо.
Згідно з п.п.1.2, 1.3 договору місцезнаходження, юридична адреса: АДРЕСА_1; загальна площа: 120 кв.м.
Відповідно до п.3.5 договору при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.
Згідно з п.3.6. договору об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта здачі-приймання.
Пунктом 4.1 договору зазначено, що термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.
Відповідно до п.4.2 договору якщо жодна сторона в термін 1 місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 1 (один) рік.
Пунктом 5.1 договору визначено, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 1000 (одна тисяча) грн. за 1 місяць.
Згідно з п.5.3 договору орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується, перерахувати орендну плату за 1 (один) місяць авансом.
Пунктом 7.2 договору визначено, що орендар має право, зокрема, здавати об'єкт, що орендується, у суборенду за умови згоди орендодавця.
Згідно з п. 9.1 договору орендар несе відповідальність, зокрема, за передачу об'єкта оренди, що орендується, або його частини в суборенду без письмової і попередньої згоди орендодавця у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми договору.
Як зазначає позивач, в порушення умов п.9.1 договору орендар без письмової згоди орендодавця передав об'єкт оренди в суборенду ФОП ОСОБА_3
Зазначений договір суборенди ні позивач, ні відповідач, ні третя особа місцевому господарському суду не надали, в зв'язку з чим ухвалами Господарського суду Київської області від 31.08.2012р., від 14.09.2012р. та від 02.10.2012р. суд зобов'язував сторін надати договір суборенди будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ухвалою господарського суду від 02.10.2012р. зазначений договір був витребуваний у ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції.
Господарським судом Київської області встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леком" (суборендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (суборендар) було укладено договір суборенди об'єкта нерухомості.
Відповідно до п.1.1 договору суборенди, в порядку та на умовах, визначених цим договором, суборендодавець зобов'язується передати за плату суборендареві у строкове користування, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове користування споруду, що визначена у цьому договорі (об'єкт суборенди), та сплачувати суборендодавцеві суборендну плату.
Згідно з п.1.2 договору суборенди право на передачу в суборенду встановлено договором оренди №1 від 24.12.2003р.
Відповідно до п.п.1.2.1-1.2.3 договору суборенди об'єкт суборенди являє собою будівлю загальною площею 120 кв.м., що стоїть окремо та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п.4.1 договору суборенди строк суборенди складає 1 рік з дати прийняття об'єкта, що суборендується, за Актом приймання-передачі.
В п.5.1 договору суборенди зазначено, що розмір суборендної плати за весь об'єкт, що суборендується, у цілому складає 12000 грн. за календарний рік + 1% прибутку за наслідками економічної діяльності суборендаря після закінчення дії даного договору.
Відповідно до акта приймання-передачі від 11.03.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Леком" передає, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 приймає приміщення, визначене у договорі суборенди від 11.03.2009р., а саме об'єкт, що суборендується, являє собою будівлю, що стоїть окремо. Адреса: АДРЕСА_1. Загальна площа: 120 (сто двадцять) кв.м.
Позивач посилається на те, що відповідачем без його згоди здано в суборенду об'єкт оренди, у зв'язку з чим на підставі п.9.1 договору оренди позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 102999,99 грн., який, на думку позивача, становить 100% від суми договору.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказував на те, що договір суборенди укладений на підставі рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" від 19.07.2007р., яким надавалося право орендарям Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" передавати орендоване майно у суборенду. Відповідачем неправильно вказана у відзиві дата рішення (19.07.2007р.), оскільки як вбачається з матеріалів справи, мова йде про рішення загальних зборів учасників ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" від 19.09.2007 р.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2012р. у справі №К14/029-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2013р., за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 про скасування протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс", що оформлені протоколом б/н від 19.09.2007р. позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс", яким надано право орендарям Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" передавати орендоване майно у суборенду.
Відповідач посилається на те, що на час укладення договору суборенди він керувався чинним на той час рішенням загальних зборів від 19.07.2007р. (19.09.2007р.) та не міг знати, що в наступному воно буде визнане судом недійсним.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, таке рішення є недійсним з моменту його прийняття. Крім того, рішенням суду у справі №К14/029-12 встановлено, що на позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс", що відбулись 19.09.2007р., з'явився лише єдиний повноважний учасник товариства - ОСОБА_3, якому належить вклад у статутному капіталі товариства у розмірі 73 500,49 грн., що становить 49% статутного капіталу товариства.
Оскільки ОСОБА_3 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" (відповідача), то відповідач не міг не знати про те, що рішення загальних зборів учасників позивача, яким надано право орендарям Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" передавати орендоване майно у суборенду, прийнято за відсутності кворуму, а отже загальні збори, на яких воно приймалося, є неповноважними та відповідно рішення зборів є недійсним.
Інших доказів наявності згоди орендодавця на укладення договору суборенди відповідачем не надано.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем укладено договір суборенди об'єкта нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 без згоди орендодавця (позивача) всупереч п.7.2 договору оренди №1 від 24.12.2003р.
Посилання відповідача на те, що спірний договір, на підставі якого позивач пред'явив позов, припинив свою дію з 01.01.2009р., що встановлено ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2009р. у справі № 9/208-09, правомірно не взято судом до уваги, оскільки відповідно до ст.35 ГПК України прєюдиційне значення мають факти, встановлені саме рішенням господарського суду, а не ухвалою. Крім того, в ухвалі суду від 22.09.2009р. вказано, що договір оренди №1 припинив свою дію з 01.01.2009р. з посиланням на ст.35 ГПК України, оскільки зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Київської області від 30.04.2009р., яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2009р. у справі №20/022-09.
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2009 р. у справі № 20/022-09, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2010р. у справі №20/022-09/15/14 за позовом ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" до ТОВ "Леком", за участю третьої особи - ОСОБА_3, про примусове виселення з приміщення, відмовлено в задоволенні позову. Зазначеним рішенням встановлено, що станом на 10.11.2010р. договір оренди №1 не припинив свою дію.
Зазначене рішення суду від 10.11.2010р. залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2011р., а отже є таким, що набрало законної сили.
Доказів того, що станом на час розгляду справи договір оренди №1 від 24.12.2003р. припинив свою дію, оскільки закінчився строк, на який його було укладено, або його було розірвано сторонами за взаємною згодою, матеріали справи не містять.
Позивач, посилаючись на п.9.1 договору оренди, просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 102 999,99 грн., що за твердженням позивача становить 100% від суми договору. Позивач вважає, що оскільки розмір орендної плати становить 1 000,00 грн. за один місяць, а договір укладено 24.12.2003р., тобто 103 місяці тому назад, то сума договору становить 102 999,99 грн. (1 000,00 грн. х 103 місяці).
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 5 ст.180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Згідно з ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та інші акти цивільного законодавства України, що регулюють орендні відносини, не містять визначення терміну "сума договору оренди", а містять такі терміни, як ціна договору, орендна плата, плата за користування майном.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов договору оренди №1, передбачивши відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми договору, сторони у договорі не надали визначення терміну "сума договору", не встановили, з чого складається сума договору, та не визначили ні її розміру, ні формули розрахунку.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Відповідач не погоджувався з тлумаченням позивача змісту п.9.1 договору оренди №1 від 24.12.2003р.
Договір було укладено 24.12.2003р. строком на один рік, при цьому позивачем не доведено, що при його укладенні сторони мали намір у разі пролонгації договору визначати штраф шляхом підсумку орендних плат за весь період дії договору.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (ст.213 ЦК України, ст.37 ЦПК України) в порядку позовного провадження.
Позивач не звертався до суду з вимогою про тлумачення змісту правочину, яка має розглядатися в порядку позовного провадження.
Таким чином, ні акти цивільного законодавства України, що регулюють орендні відносини, ні договір оренди №1 не містять визначення терміну "сума договору оренди", сторони мають різне уявлення щодо тлумачення зазначеного терміну, до суду з вимогою про тлумачення змісту правочину в цій частині сторони не зверталися.
Крім того, розраховуючи штраф позивач виходив з того, що оскільки договір укладено 24.12.2003р., тобто 103 місяці тому назад, то сума договору становить 102 999,99 грн. (1 000,00 грн. х 103).
Але зазначений розрахунок є невірним з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.3.5 договору при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.
Згідно з п.3.6. договору об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта здачі-приймання.
Позивачем не надано суду акта здачі-приймання майна за договором оренди №1 від 24.12.2003р.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Під час вирішення справи №2/213-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" про розірвання договору та виселення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" про визнання дій протиправними та стягнення збитків, господарським судом було встановлено, що акт здачі-приймання орендованого приміщення за договором №1 від 24.12.2003р. сторонами не підписувався.
Під час розгляду справи №2/213-08 відповідач стверджував, що приступив до використання об'єкта оренди з 31.08.2005р., що позивачем не було спростовано.
Рішення господарського суду Київської області від 24.12.2008 р. у справі №2/213-08 в цій частині залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.03.2009р.
Відповідно до п.4.1 договору термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.
Позивач вказує, що станом на час подачі позову (16.08.2012р.) договір оренди діє 103 повних місяця, тобто з 01.01.2004р. по 31.07.2012р.
Проте, з урахуванням приписів ст.795 ЦК України, положень п.п.3.5, 3.6, 4.1 договору №1 від 24.12.2003р., позивач не надав відповідних доказів того, що договір оренди почав свою дію з січня 2004р., тому доводи позивача про те, що договір діє 103 місяці є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищевикладене, оскільки розмір штрафу у договорі встановлений у відсотковому відношенні до невизначеної суми, при цьому розрахунок позивачем суми штрафу є невірним навіть за його тлумаченням змісту цього пункту правочину, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов про стягнення 102 999,99 грн. штрафу задоволенню не підлягає.
Щодо посилання відповідача на те, що зазначений позов вже був предметом розгляду господарським судом між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, та рішенням від 24.05.2011р. у справі №12/045-10 у позові відмовлено, то воно є помилковим, оскільки при зверненні з позовом у справі, що розглядається (15/070-12), позивачем однією з підстав позову зазначено те, що рішенням суду від 06.06.2012р. у справі №К14/029-12 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс", оформлене протоколом б/н від 19.09.2007р., яким було надано згоду на передачу майна в суборенду, тоді як звертаючись з позовною вимогою про стягнення 12 000,00 грн. штрафу у справі № 12/045-10, ця підстава позову позивачем заявлена не була.
Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині позову про стягнення 12 000,00 грн. штрафу на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду Київської області як законними, обґрунтованими обставинами та матеріалами справи та не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у справі №15/070-12 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у справі №15/070-12 залишити без змін.
3. Матеріали справи №15/070-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Ільєнок Т.В.
Михальська Ю.Б.