23.05.2013 року Справа № 912/63/13-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),
суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,
секретар судового засідання: Турбуєва А.О.,
від позивача: Данилевський О.М., довіреність №14-68 від 22.03.2013р.,
від відповідача: Волошина О.О., довіреність №07/01-107 від 19.12.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. по справі №912/63/13-г
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м. Кіровоград
про стягнення 3 541, 08 грн.
В січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" далі (ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (далі ВАТ "Кіровоградгаз") про стягнення 2 805, 00 грн. пені, 625, 82 грн. 3% річних, 110, 26 грн. інфляційних втрат та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. по справі №912/63/13-г (суддя Глушков М.С.) позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Кіровоградгаз" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 1 000, 00 грн. пені, 625, 82 грн. 3% річних та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач сплатив суму основного боргу з порушенням встановлених договором строків оплати, в зв'язку з чим підлягають стягненню пеня та 3% річних; відповідно положень п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України наявні підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню; інфляційні втрати за період заборгованості відсутні, наявна дефляція.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. по справі №912/63/13-г в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 805, 00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ВАТ "Кіровоградгаз" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 1 805, 00 грн. пені, в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд не виконав вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення вимог ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України; відповідачем не надано належних доказів наявності виняткових обставин, що давали б підстави для зменшення розміру нарахованої пені.
В відзиві на апеляційну скаргу ВАТ "Кіровоградгаз" просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. у справі №912/63/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
30.09.2011р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ "Кіровоградгаз" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2041/11, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. природний газ в обсязі до 190, 000 тис. куб. м., а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Додатковою угодою №2 від 11.10.2011р. до договору сторонами викладено в новій редакції положення договору щодо порядку та умов передачі газу.
Ціна природного газу погоджена сторонами в розділі 5 договору та в подальшому змінювалась додатковими угодами №1 від 30.09.2011р. та №3 від 31.01.2012р. до договору.
Пунктами 6.1. та 6.2. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Договір діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
На виконання умов договору позивач передав у власність покупцю протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-вересня 2012 року природний газ у обсязі 138, 697 тис. куб. м на загальну суму 162 781, 18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011р. на суму 3 174, 92 грн.; від 30.11.2011р. на суму 22 599, 25 грн.; від 31.12.2011р. на суму 23 497, 45 грн.; від 31.01.2012р. на суму 30 940, 85 грн.; від 29.02.2012р. на суму 47 485, 62 грн.; від 31.03.2012р. на суму 24 518, 70 грн.; від 30.04.2012р. на суму 6 161, 14 грн.; від 31.05.2012р. на суму 1 676, 40 грн.; від 30.06.2012р. на суму 2 478, 64 грн.; від 31.07.2012р. на суму 91, 84 грн.; від 31.08.2012р. на суму 70, 32 грн.; від 30.09.2012р. на суму 86, 05 грн.
Відповідач сплатив суму основного боргу з порушенням встановлених договором строків оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в розмірі 2 805, 00 грн. за період з 10.12.2011р. по 07.11.2012р., 3% річних в розмірі 625, 82 грн. за період з 10.11.2011р. по 07.11.2012р. та 110, 26 грн. інфляційних втрат з жовтня 2011р. по березень 2012р.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В п. 7.2 договору сторони погодили нарахування покупцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 та п. 6.2. договору.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Позивач, як вбачається з поштового штемпеля на конверті, звернувся з позовом до господарського суду Кіровоградської області 09.01.2013р. Отже, нарахування пені до 09.01.2012р. здійснено позивачем поза межами річного строку позовної давності.
Відповідно ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач в відзиві на позовну заяву зазначив про необхідність застосування строку позовної давності та надав власний розрахунок пені за період з 10.02.2012р. по 08.11.2012р. в розмірі 2 735, 00 грн.
Відповідачем в суді першої інстанції було заявлене клопотання про зменшення розміру пені з посиланням, зокрема, на повну оплату природного газу, на несвоєчасні розрахунки споживачів за спожиті обсяги природного газу (населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, релігійних організацій, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію).
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача, господарським судом враховано ступінь виконання боржником зобов'язання щодо оплати (повністю сплачено заборгованість за природний газ по даній справі); причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, а саме, несвоєчасність розрахунків споживачів за спожиті обсяги природного газу (станом на 01.02.2013р. заборгованість споживачів перед ВАТ "Кіровоградгаз" складає 76 426 775, 37 грн.); нарахування та стягнення 3% річних; часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем; строк прострочення виконання зобов'язання; вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача), в зв'язку з чим зменшено розмір пені до 1 000, 00грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто, метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами даної статті.
Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних втрат господарський суд дійшов висновку, що інфляційні втрати за весь період заборгованості відсутні, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р), тоді як наданий позивачем розрахунок інфляційних не враховує дефляційні процеси.
З урахуванням положень ст. ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 267, 551, 610, 611, 625, 655, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з ВАТ "Кіровоградгаз" на користь позивача 625, 82 грн. 3% річних та 1 000, 00 грн. пені.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. у справі №912/63/13-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.М. Герасименко
Суддя І.Л. Кузнецова
(Повний текст постанови складено 28.05.2013р.)