16 квітня 2013 року , о 16-18 годині,Справа № 0870/12286/12 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,
за участю секретаря Передерій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя
справу за адміністративним позовом ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»
до Запорізької митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про скасування рішення та стягнення фінансової гарантії,
позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що згідно з контрактом, укладеним ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (далі - ПАТ «ЗАК») з фірмою «STEUERMANN Investition und Handrlsgesellshaft mbh», Австрія, позивачем був отримай кокс нафтовий не кальцинований у кількості 1804,8 т, за ціною 238 доларів США/т, на умовах СРТ Запоріжжя, виробництва фірми «ROMPETROL RAFINARE SA», Румунія. Доставка здійснювалась залізничним транспортом із Румунії.
22.08.2012 для митного оформлення даного товару була подана до Запорізької митниці митна декларація № 112050000/2012/018877, відповідно до якої митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною контракту. Для підтвердження заявленої митної вартості позивач надав інвойс виробника, контракт продавця з виробником, інвойс на перевезення вантажу, платіжне доручення на оплату продукції продавцю, бухгалтерську виписку продавця про прийняття на баланс товару, бухгалтерську виписку продавця про зняття з балансу товару, платіжне доручення продавця на користь виробника на оплату товару, копію вантажної митної декларації країни відправлення.
Незважаючи на усі надані додаткові документи, митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості № 112050000/2012/000567/1 від 29.08.2012 за ціною 268 доларів США/т. При визначенні методу митної вартості товару відповідачем використана наявна в нього інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А. Окрім того, було проведено консультацію між митним органом та позивачем з метою визначення основи вартості товару. Відповідно до вказаного рішення, митну вартість товару визначено за методом 2А - за ціною ідентичних товарів.
З метою унеможливлення простою виробництва та підтвердження заявленої митної вартості 30.08.2012 позивачем була заявлена до Запорізької митниці митна декларація № 112050000/2012/019356 та сплачено 86 554,6 гривень грошової застави (фінансової гарантії). Після чого позивачем були надані відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості: висновок ДП «Держзовнішінформ» про ціну товару та прайс-лист виробника.
У висновку ДП «Держзовнішінформ» на запит позивача зазначено, що ціна товару, заявленого до митного оформлення, є прийнятною до рівня ринкових цін. Проте відповідач своїм листом № 07-04-23-24/10270 від 01.11.2012 відмовив у підтвердженні заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований через те, що використані позивачем відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно та подано не в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість.
Порівняння визначеної митним органом митної вартості з митною вартістю, заявленою позивачем, є таким, що здійснено при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення про визначення митної вартості товару.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2012/000567/1 та стягнути з Державного бюджету фінансову гарантію (грошову заставу) в розмірі 86 554,6 гривень.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримують, просять позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Запорізька митниця позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що під час митного оформлення на етапі перевірки заявленої митної вартості товару - коксу нафтового зеленого не кальцинованого - виникли сумніви щодо дійсної вартості товару.
За результатами оцінки ризику модулем АСАУР сформовано профілі ризику, імовірність виникнення ризиків, відповідно до Наказу Держмитслужби України № 435 від 27.05.2005 «Про затвердження Концепції створення, упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками та Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю». Відтак, за ВМД № 112050000/2012/018877 від 22.08.2012 системою згенеровано обов'язкова митна процедура за кодом 121 «можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. У разі визнання задекларованої митної вартості результати контролю фіксуються відповідно до п.5 розділу 2 Порядку, затвердженого Наказом Держмитслужби № 602 від 24.06.2009». Тобто, необхідно здійснити посилений контроль перевірки правильності визначення митної вартості товарів.
Запорізькою митницею були проаналізовані документи, подані до митного оформлення, що підтверджують митну вартість, та встановлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Проаналізувавши наявну у митного органу цінову інформацію, було виявлено, що попередні поставки ідентичного товару здійснювались за вищими інвойсовими цінами. Позивачем була заявлена митна вартість товару 238 доларів США/т, натомість на момент здійснення митних формальностей за даним товаром в ЄАІС ДМСУ містилась інформація про ціну для ідентичного товару, що становила 268 доларів США/т. У документах, наданих до митного оформлення, були відсутні будь-які відомості щодо причин зниження ціни на товар. Тому позивачу була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів (відповідні відмітки містяться на зворотньому боці декларації митної вартості ДМВ-1). Дана вимога передбачала подання позивачем наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших документів, що підтверджують правильність визначення митної вартості товару, за наявності та бажанням декларанта.
22.08.2012 представник позивача був ознайомлений з даною вимогою, а 29.08.2012 він надав такі документи: листи підприємства № 33/146 від 20.07.2012 та продавця № 325 від 31.07.2012, доручення про сплату від 17.08.2012, виписки по кредиторам № 1-67 від 13.08.2012, про надходження коштів від 17.08.2012, по дебіторам № 2967 від 20.08.2012. Інші затребувані документи декларант надати відмовився (через відсутність можливості), про що свідчить відповідний запис на зворотньому боці ДМВ-1.
Аналізуючи надані декларантом листи постачальника та покупця, виявлено, що існуюча ціна на товар складала 268 доларів США/т,й вона співпадала з наявною у митного органу інформацією щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких було вже здійснено.
Що стосується наданих виписок по кредиторам та доручення про сплату, то з цих документів можливо лише впевнитись про рух коштів на рахунках виробника та контрагента. Дані документи не мають обґрунтування для зниження інвойсових цін на товар. Крім цього, інші документи про стан рахунків відправника та одержувача також не дають можливості проаналізувати рівень цін на заявлений товар.
Відповідно до ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ 1947), в результаті аналізу наданих додатково документів митним органом встановлено, що відсутні підстави для підтвердження заявленої декларантом митної вартості та визнання її як «дійсної вартості» товару, оскільки надані документи не дають можливості остаточно впевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару.
З ПАТ «ЗАК» було проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення про застосування методу оцінки 2А при визначенні митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів, відповідно до ст. 59 Митного кодексу України. З обраним методом визначення митної вартості позивач погодився, про що свідчить відповідний запис на зворотньому боці ДМВ, засвідчений підписом та відтиском його печатки.
Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, 29.08.2012 митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 112050000/2012/000567/1. При визначенні митної вартості товару була застосована наявна у митного органу інформація про вартість операцій з ідентичними товарами (МД №№ 112050000/2012/013543 від 18.06.2012, 112050000/2012/013233 від 14.06.2012, 112050000/2012/011357 від 24.05.2012). Митну вартість товару було скориговано з 238 до 268 доларів США/т.
Відповідно до п.7 ст.55 Митного кодексу України, 30.08.2012 товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 112050000/2012/019356 шляхом надання фінансової гарантії, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Протягом дії гарантійних зобов'язань ПАТ «ЗАК» листом №33/130 від 26.10.2012 додатково надано прайс-лист виробника та висновок ДП «Держзовнішінформ». При розгляді прайс-листа виробника виявлено, що вказані ціни використовуються для зовнішньоекономічних операцій між третіми особами, що не дає змогу митному органу впевнитися в рівні остаточної ціни товару або складових її формування. Разом з цим в прайс-листі ціну на товар вказано за умовами поставки РСА-Ромпетрол, натомість умовами зовнішньоекономічного контракту, згідно з яким здійснювалась поставка товару, передбачено умови поставки СРТ-Запоріжжя.
У висновку ДП «Держзовнішінформ» зазначено, що ціни на кокс нафтовий зелений некальцинований є прийнятними, але висновок не містить даних про рівень цін на світовому ринку на зазначений товар та посилань на джерела інформації, тому порівняти заявлену ціну на товар з рівнем цін на світовому ринку неможливо.
Тому не було підстав щодо перегляду та скасування рішення № 112050000/2012/000567/1 , а скоригована митна вартість залишилась незмінною. Надана підприємством фінансова гарантія підлягала перерахуванню на рахунок митного органу.
Позивачем було направлено звернення до Департаменту митних платежів ДМСУ № 16/3530 від 15.11.2012, за результатами розгляду якого йому було надіслано лист ДМСУ № 15/1- 15.2-3/2413 від 25.12.2012, що також підтверджує відсутність підстав для скасування рішення Запорізької митниці № 112050000/2012/000567/1 від 29.08.2012.
Здійснюючи контроль за визначенням митної вартості, митниця керувалась Генеральною угодою з тарифів та торгівлі від 30.10.1947, розділом III Митного кодексу України, Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про ствердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», Наказами ДМСУ №362 від 13.07.2012 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та №602 від 24.06.2009 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».
Відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення він діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до нормативно-правових актів, які регулюють дії митних органів при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товару.
У судовому засіданні представники митниці просять відмовити у позові з підстав, зазначених в запереченнях.
ГУДКС України у Запорізькій області позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що вимога позивача щодо стягнення на його користь з Державного бюджету України фінансової гарантії у розмірі 86 554,6 гривень належним чином не обґрунтована та не може підлягати задоволенню, оскільки кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, перераховуються загальною сумою, тому органи ДКС України не мають можливості перевірити факт зарахування коштів до бюджету в розрізі платників.
Відповідно до платіжного доручення № 8504 від 20.08.2012, позивачем було перераховано на депозитний рахунок Запорізької митниці кошти у розмірі 773 000 гривень за митне оформлення. Позивачем не надано жодного доказу зарахування до Державного бюджету України коштів у розмірі 86 554,6 гривень в якості оплати фінансової гарантії (грошової застави).
Окрім того, повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами ДКС України на підставі висновку митного органу. Оскільки позивачем не надано належних доказів в обґрунтування вказаної позовної вимоги та у зв'язку з тим, що на адресу Головного управління не надходило від Запорізької митниці відповідного висновку щодо повернення позивачу фінансової гарантії у розмірі 86 554,6 гривень, підстави для задоволення позовної вимоги відсутні.
У судовому засіданні представник ГУДКС просить відмовити у позові з підстав, зазначених в запереченнях.
Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено, що 08.02.2011 між позивачем та фірмою «STEUERMANN Investition und Handrlsgesellshaft mbh», Австрія, укладено договір поставки № ПП 1323/69-11073, відповідного до якого та інвойсу № 264 RR ІМ/005/005 від 13.08.2012 позивачем отримано 1804,8 т коксу нафтового зеленого некальцинованого за ціною 238 доларів США/т на умовах СРТ Запоріжжя, виробництва фірми «ROMPETROL RAFINARE SA», Румунія.
22.08.2012 позивачем було подано до Запорізької митниці ВМД № 112050000/2012/018877, згідно з якою митна вартість товару була визначена за методом №1.
Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару митниці були надані: договір поставки №ПП1323/69-11073 від 08.02.2011 з додатоком №18 від 01.08.2012, інвойс № 264 RR ІМ/005/005 від 13.08.2012, інвойс виробника № 22047 від 11.08.2012, контракт продавця з виробником № ЕХР-008 від 19.03.2008, бухгалтерські виписки продавця від 13.08.2012 про прийняття на баланс та про зняття з балансу товару, платіжне доручення продавця на користь виробника на оплату товару від 13.08.2012, рахунок на перевезення вантажу № RR-25650494/12 від 13.08.2012, платіжне доручення на оплату продукції продавцю № 217 від 14.08.2012, копію вантажної митної декларації країни відправлення № 12ROCT1970E0099104 від 11.08.2012 та інші.
Судом встановлено, що, відповідно до платіжного доручення №8504 від 20.08.2012, позивач оформив зазначений товар під фінансову гарантію, сплативши 773 000 гривень передплати за митне оформлення.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості коксу було перевірено документи, подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, й проаналізовано рівень митної вартості вказаного товару.
За результатами проведеного аналізу митний орган виказав сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості коксу та запросив ряд додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, інші документи для підтвердження митної вартості товарів.
22.08.2012 представника позивача було ознайомлено з зазначеним переліком, про що свідчить підпис та відбиток штампу .
Судом встановлено, що 29.08.2012 ПАТ «ЗАК» додатково надав лист позивача №33/146, лист продавця №325, доручення про сплату від 17.08.2012, виписку по кредиторам №2967, виписку про надходження коштів від 17.08.2012, виписку по дебіторам №2967 від 20.08.2012. Також було зазначено, що відсутня можливість надати інші документи.
Судом також встановлено, що 29.08.2012 митним органом проведено консультацію з ПАТ «ЗАК» з метою визначення основи вартості товару, за результатами якої узгоджено метод визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2012/000567/1, відповідно до якого митна вартість імпортованого товару визначена за методом 2А - за ціною ідентичних товарів - 268 доларів США/т.
30.08.2012 для митного оформлення вищезазначеного товару позивачем була знов заявлена до Запорізької митниці митна декларація № 112050000/2012/019356.
Листом № 33/130 від 26.10.2012 позивач надав митниці додаткові документи для підтвердження митної вартості: висновок про ціну товару ДП «Держзовнішінформ» № 10/535 від 18.10.2012, прайс-лист виробника № 375/2012 від 11.10.2012. Відповідач листом № 07-04-23-24/10270 від 01.11.2012 відмовив у підтвердженні заявленої позивачем митної вартості, скориговану митну вартість залишив незмінною.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі - МКУ), «митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.»
Відповідно до ч.1 ст. 52 МКУ, «заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою».
Згідно з ч.1 ст. 53 МКУ, «у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення», а відповідно до ч.2 цієї статті, «документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».
Виходячи з даної правової норми, вищенаведені документи подаються митному органу обов'язково та беззаперечно підтверджують митну вартість товарів, що розмитнюються.
Відповідно до абз. 1 ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Із змісту даних норм вбачається, що право митниці вимагати додаткові документи виникає лише у разі, коли документи, перелічені у ч.1 ст. 53 МКУ, містять, зокрема, розбіжності. На думку суду, розбіжності повинні бути встановлені між цими документами, а не іншими документами, наданими митниці. І тільки після цього у декларанта виникає обов'язок надання додаткових документів (за наявності) на письмову вимогу митного органу.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на наявність розбіжностей, які містяться в поданих до митного оформлення документах, а саме: додаток №18 від 01.08.2012 до договору №ПП1323/69-11073 від 08.02.2011 містить іншу ціну - 238 доларів США/т - нижчу, ніж було заявлено позивачем раніше - під час попередніх поставок за цим договором; інвойси від 13.08.2012 та рахунок на перевезення вантажу № RR-25650494/12 від 13.08.2012 містять різні найменування місць відгрузки товару - Ромпетрол Рафинаре, Наводари, Румунія, та Капул Мидия, - відповідно.
В судовому засіданні представник позивача пояснив та надав відповідні докази - листи від контрагента - щодо ціни товару, який був заявлений до митного оформлення за ціною 238 доларів США/т: дана поставка була здійснена за вказаною ціною -238 дол. - з урахуванням світових цін та конюнктури на ринку, а також тривалого співробітництва з позивачем. Щодо розбіжностей в зазначеннях місць відгрузки пояснив, що Наводари - це місто в Румунії, а Капул Мидия - це порт в місті Наводари. Таким чином, розбіжностей немає в назвах.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення не містять розбіжностей, оскільки ціна товару може бути скоригована у відповідності до існуючих умов ринку на час купівлі-продажу. Зазначення «Капул Мидия» в рахунку на перевезення є уточненням місця відгрузки, знаходиться в м. Наводари, Румунія, а тому не є розбіжністю.
Відповідно до ч. 5 зазначеної статті, «забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.»
Посилання відповідача на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем, відповідно до приписів МКУ, надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість. Й митницею не було встановлено розбіжностей саме в цих - обов'язкових - документах.А тому у митниці не було підстав для витребування додаткових документів.
Суд також вважає, що посилання відповідача тільки на наявну у нього інформацію про вартість товару, з якою здійснювалось порівняння, також не може бути визнано підставою для прийняття рішення про визначення митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 54 МКУ, «контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.»
Судом встановлено, що у митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості були відсутні підстави для сумнівів щодо числового значення заявленої декларантом митної вартості, оскільки подані декларантом документи містили в числовій формі об'єктивні дані про митну вартість товару. Проте митницею безпідставно не було визнано заявлену декларантом митну вартість ввезеного товару та було прийнято рішення про її коригування.
З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за методом 2А не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі наявних документів, поданих позивачем.
Проте, в оскаржуваному рішенні зазначено, що заявлена позивачем митна вартість товару не може бути визнана, оскільки ним заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, відповідно до п.2 ч.6 cт.54 МКУ.
Відповідно до ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
З поданих при митному оформлені документів та прийнятого митницею рішення вбачається наявність додержання умов, зазначених в ч.1 ст. 58 МКУ, які дозволяють застосувати метод за ціною договору та відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.58 Митного кодексу України, які б свідчили про неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості за ціною договору, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Також відсутні законні підстави для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Відповідно до висновку ДП «Держзовнішінформ» № 10/535 від 18.10.2012, контрактний рівень цін (238 доларів США/т) на кокс нафтовий зелений некальцінований, що постачається навалом на умовах СРТ, Запоріжжя (ІНКОТЕРМС 2000) є прийнятним до світового рівня цін на кокс нафтовий на час підписання додатку до договору та терміну поставки.
Постановою Кабінету Міністрів України № 310 від 29.03.2001 ДП «Держзовнішінформ» передано до сфери управління Міністерства економіки України.
Відповідно до п. 6 ч. 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26.05.2007 року, Міністерство економіки України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України, аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.
Таким чином, вказаний висновок № 10/535 від 18.10.2012 року є належним доказом, що підтверджує правомірність ціни заявленої позивачем при митному оформленні коксу.
Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення щодо коригування митної вартості товарів за методом 2А, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування вказаного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Подання позивачем нової ВМД № 112050000/2012/019356 та сплата митних платежів на загальних підставах здійснено позивачем з метою підтвердження заявленої митної вартості та унеможливлення простою виробництва.
Суд вважає, що позиція позивача щодо повернення фінансової гарантії (грошової застави) у розмірі 86 554,6 гривень помилкова.
У разі постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається.
Відповідно до п.п. 1 - 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ № 618 від 20.07.2007, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Крім того, відповідно до п. 1.2 розділу 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 25/44 від 24.01.2006, «надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.»
Таким чином, митний орган в цій частині ніяким чином не порушив право або охоронюваний законом інтерес позивача, тому зазначені платежі не можуть повернені.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення щодо визначення митної вартості товарів за методом 2А.
Вимоги щодо повернення фінансової гарантії (грошової застави) як надмірно сплачені платежі у розмірі 86 554,6 гривень не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2012/000567/1 від 29.08.2012, прийняте Запорізькою митницею.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» судові витрати у розмірі 865 (вісімсот шістдесяти п'яти) гривень 54 копійок.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш