04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" травня 2013 р. Справа№ 5011-10/1865-2012-41/403-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Калатай Н.Ф.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від позивача: Ганіч Д.О. - представник (дов. №6109 від 09.12.2011р.)
Пух О.В. - представник (дов. №6109 від 09.12.2011р.)
від відповідача: Волошин О.М. - представник (дов. №11/47 від 15.03.2013р.)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012р.
у справі №5011-10/1865-2012-41/403-2012 (головуючий суддя Спичак О.М., судді Жагорнікова Т.О., Шаптала Є.Ю.).
за позовом Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»
про стягнення 36 688,58 доларів США
Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД» з позовом про стягнення з останнього основної заборгованості в розмірі 57 462,00 доларів США, 5 746,20 доларів США штрафних санкцій, 8 217,03 доларів США інфляційних витрат, а також покласти на відповідача судові витрати.
До прийняття рішення по суті позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД» грошову суму в розмірі основної заборгованості за Контрактом - 106 346,50 доларів США, нараховані штрафні санкції - 10 931,45 доларів США, інфляційні витрати в розмірі 14 180,07 доларів США, 5 268,04 доларів США 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) основного боргу в розмірі 106 346,50 доларів США, штрафу в розмірі 10 931,45 доларів США, витрат від інфляції в розмірі 11 073,05 доларів США, 5 268,04 доларів США 3% річних та судові витрати - 21 339,17 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. у справі №5011-10/1865-2012 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. у справі №5011-10/1865-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2012р. відмовлено Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) у допуску справи №5011-10/1865-2012 до провадження Верховного суду України.
За результатами нового розгляду Господарським судом міста Києва 10.12.2012р. прийнято рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД» на користь Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) 106 346,50 доларів США (еквівалентно849 495,84 гривням) основного боргу, 10 222,28 доларів США (еквівалентно 81 655,57 грн.) пені, 5 118,99 доларів США (еквівалентно 40 890,49 гривням) три відсотки річних та 19 898,10 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012р. у справі №5011-10/1865-2012-41/403-2012 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом матеріального та процесуального права, а також прийняттям рішення без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що повноваження представника позивача належним чином не підтверджені, так як довіреність, що є в матеріалах справи, не містить апостилю для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та автентичності відбитку печатки чи штампу. Крім того, як вказує скаржник, згідно поданої позивачем довіреності він має право представляти інтереси довірителя в Арбітражному та Верховному суді України, що не розповсюджується на Господарський суд міста Києва та зводиться до відсутності в останнього права подавати позовні заяви до Господарського суду міста Києва. Також, на думку відповідача, неврегульовані договором положення повинні регулюватися чинним цивільним та господарським законодавством України, що регулює поставку товару за договором поставки, в тому числі і факт передачі товару за договором поставки. При цьому правила Інкотермс до даних правовідносин повинні нести рекомендаційний характер, оскільки у Вступі цих Правил визначено, що вони відносяться тільки до договору купівлі-продажу. Відповідач по справі зазначає, що господарським судом не було повідомлено його про дату та час судового засідання, що позбавило останнього права надати витребувані докази, а також інші докази на підтвердження своєї позиції, чим порушено принцип законності та змагальності сторін - учасників судового процесу.
Компанія Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) надала суду відзив, згідно якого просить залишити без задоволення апеляційну скаргу. На думку позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки довіреність представників позивача засвідчена консульським відділом Посольства в республіці Індія від 29.11.2011р. з гербовою печаткою Міністерства закордонних справ Індії, то вона є легалізованою та легітимною відповідно до вимог законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів та надає право представникам позивача представляти інтереси в суді. Також позивач зазначає, що англійському терміну "commercial court", який міститься в довіреності, відповідає декілька значень української мови, а саме: 1) господарський суд, 2) комерційний суд, 3)арбітражний суд, 4) торгівельний суд. Позивач вказує на те, що він виконав вимоги Контракту з поставки товару на умовах СІР-Київ, а юридичний факт отримання товару слідує з належно оформлених товарно-транспортних документів, вантажних митних декларацій. Також відповідач підтвердив наявність факту кількох виплат за Контрактом та наявність основного боргу поданням Довідки про наявність кредиторського заборгованості, платіжними дорученнями, розрахунком боргу, наданим відповідачем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Дідиченко М.А. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД» та призначено розгляд справи на 18.03.2013р.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи №5011-10/1865-2012-41/403-2012 у складі колегії головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Дідиченко М.А.
Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи №5011-10/1865-2012-41/403-2012 у складі колегії головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Калатай Н.Ф.
Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 18.03.2013р., 01.04.2013р., 15.04.2013р., 13.05.2013р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01 квітня 2009р. між Компанією Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД», як покупцем, був укладений Контракт №2RВ/09-10, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар на умовах Контракту, за стандартними умовами продажу та у відповідності до Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно п. 2 Контракту ціна товару, що поставляється по даному Контракту, зазначена в Загальній Специфікації до Контракту і розуміється на умовах СІП-Київ авіа/море (згідно специфікації) /Інкотермс-2000/ і включає вартість упаковки, маркування, завантаження, укладки, оформлення митних формальностей у країні продавця, страховки та транспортування. Кількість товару, що поставляється по даному Контракту, вказана Загальною Специфікацією до даного Контракту. Загальна вартість Контракту складає 843 860,00 доларів США.
Пунктами 5, 6, 7 Контракту визначено, що товар має відповідати Сертифікату якості та зразкам, наданим продавцем. На кожній упаковці мають бути зазначені номер партії, дата виготовлення. Остаточний термін придатності товару має бути не менше 70% основного терміну придатності. Товар має поставлятися в експортній упаковці, яка відповідає характеру товару, що поставляється. Продавець несе відповідальність перед покупцем та зобов'язаний відшкодувати йому збитки, що виникли від псування, пошкодження чи поломки вантажу внаслідок його неналежної чи неякісної упаковки.
Відповідно до п. 4 Контракту товар, зазначений в даному Контракті, поставляється протягом 30 днів від дати інвойсу на кожну партію товару на умовах СІП Київ.
Отже, укладений між позивачем і відповідачем Контракт є зовнішньоекономічним контрактом на поставку товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) видання МТП №560, введені в дію 01.01.2000р., умова СІР (перевезення і страхування оплачені до (… місце призначення зазначене) означає продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна СІР на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
З умов Контракту та правил Інкотермс - 2000 вбачається, що місцем постачання є м. Київ.
Згідно положень А.8 Інкотермс - 2000 на підтвердження постачання продавець зобов'язаний надати покупцю за свій рахунок звичайний транспортний документ чи транспортні документи (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, доказ про перевезення внутрішнім водяним транспортом, повітряну накладну, накладну залізничного чи автомобільного повідомлення чи накладну змішаного перевезення) у відповідності зі статтею А.3.
Відповідно до авіа накладних, виданих компанією «САКОО», членом міжнародної повітряної транспортної асоціації, позивач передав товар перевізникові «Скайлайн Тріумф Лоджистік ПВТ. ЛТД», Мумбай. Згідно цих авіа накладних доставка товару здійснювалася до м. Київ через Аеропорт Мумбаї, а також за накладними передано всі товарно-транспорті документи.
Отже, поставка товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується товарно-транспортними документами.
Так, 29.10.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 62 400,00 доларів США та документи на нього, а саме: комерційний Інвойс №MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р., авіа накладна від 28.10.2009р., лист пакування від 26.10.2009р., сертифікати якості на медикаменти, сертифікат походження форми А№670376 від 26.10.2009р. 20 грудня 2009р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 51 852,50 доларів США та документи на нього, а саме: комерційний інвойс №MUM/2009-10/3049 від 18.12.2009р., авіа накладна від 20.12.2009р., лист пакування від 18.12.2009р., сертифікати якості на медикаменти, сертифікат походження форми А №669065 від 21.12.2009р. Всього позивачем передано, а відповідачем отримано товару на загальну суму 114 252,50 доларів США.
Крім того, факт отримання товару відповідачем за інвойсами №MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р., №MUM/2009-10/3049 від 18.12.2009р. підтверджується вантажними митними деклараціями від 03.11.2009р. №122000106/2009/20989 та від 29.12.2009р. №122000106/2009/25932, про які йде мова в листі Київської обласної митниці від 10.10.2012р. №12-45/14-7877 та листі від 29.10.2012р. №12-45/14/8358.
Також, в наданих суду платіжних дорученнях №07 від 26.01.2011р., №21 від 04.04.2011р., №35 від 04.08.2011р., №57 від 30.11.2011р. на оплату товару в призначенні платежу вказано, що оплачується Інвойс MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р. відповідно до Контракту №2 RB/09-10 від 01.04.2009р. та декларації №020989 від 03.11.2009р.
При цьому твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин правил Інкотермс і про необхідність керуватися чинним цивільним та господарським законодавством України, що регулює поставку товару за договором поставки, в тому числі і факт передачі товару за договором поставки, спростовується п. 4 ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Згідно п. 4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічні діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Таким чином матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачеві та отримання відповідачем товару згідно Контракту на загальну суму 114 252,50 доларів США.
У відповідності до п. 3 Контракту платежі по даному Контракту здійснюються в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (позивача по справі) в термін не пізніше 90 днів від дати, зазначеної в інвойсі (авіа поставка) та 120 днів від дати вказаної в інвойсі (поставка морем).
Матеріали справи свідчать, що відповідач неналежним чином виконав умови Контракту щодо оплати за поставлений позивачем товар, з огляду на що у нього перед позивачем рахується сума боргу в розмірі 105 252,00 доларів США. Так, відповідачем здійснені наступні проплати: платіжне доручення №07 від 26.01.2011р. на суму 1 000,00 доларів США, №21 від 04.04.2011р. на суму 3 000,00 доларів США, №35 від 04.08.2011р. на суму 2 000,00 грн., №57 від 30.11.2011р. на суму 3 000,00 грн.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Факт порушення відповідачем умов Контракту щодо оплати коштів за поставлений товар доведений та підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем на противагу не доведено зворотнього.
Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу в розмірі 105 252,00 доларів США.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання позивачем були заявлені вимоги про стягнення з нього штрафних санкцій в розмірі 10 931,45 доларів США, інфляційних витрат в розмірі 14 180,07 доларів США, 5 118,88 доларів США 3 річних.
Господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань.
Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівні цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, а тому норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити боржнику на вимогу кредитора також 3% річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахування суми 3% річних на суму заборгованості 105 252,00 доларів США, колегія суддів, відмічає, що дана сума складає 5 445,41 доларів США. Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення 5 118,99 доларів США, то підлягає стягненню з відповідача саме ця сума.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачена п. 10.1. Контракту неустойка за своєю правовою природою є пенею, яка на підставі цього пункту, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. Господарського кодексу України підлягає до стягнення з відповідача.
Згідно розрахунку суми пені, зробленого колегією суддів, дана сума складає 11 005,31 доларів США, але так як позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 10 931,45 доларів США, то з відповідача стягується 10 931,45 доларів США.
Таким чином, на підставі наведеного підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу в розмірі 105 252,00 доларів США, сума пені в розмірі 10 931,45 доларів США, сума 3% річних в розмірі 5 118,99 доларів США.
Стосовно твердження відповідача про те, що повноваження представника позивача належним чином не підтверджені, так як довіреність, що є в матеріалах справи не містить апостилю для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та автентичності відбитку печатки чи штампу, а також про те, що згідно поданої позивачем довіреності він має право представляти інтереси довірителя в Арбітражного та Верховному суді України, що не розповсюджується на Господарський суд міста Києва та зводиться до відсутності в останнього права подавати позовні заяви до Господарського суду міста Києва слід зазначити наступне.
Як вбачається, довіреність на представників позивача засвідчена консульським відділом посольства України в Республіці Індія від 29.11.2011р. з гербовою печаткою Посольства України в Республіці Індія, штампом та необхідними реквізитами, печаткою Міністерства Закордонних справ Індії.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 1 Гаазької Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка для України набрала чинності 22.12.2003р., встановлено, що Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Статтею 2 Гаазької Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Порядок консульської легалізації офіційних документів встановлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 року, ратифікованої ВР СРСР 23.03.1989р.
Згідно з п. Г статті 5 Віденської конвенції до консульських функцій належить виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану та інших обов'язків адміністративного характеру за умови, що це не протирічить законам та правилам держави перебування.
Згідно з п. 1.2. Інструкції Про порядок консульської легалізації офіційних документів в України і за кордоном №113 від 04.06.2002р. консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.
Відповідно до п. 2.2. цієї Інструкції консульська легалізація здійснюється уповноваженим представником Департаменту консульської служби МЗС України, Представництв МЗС на території України або консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України.
Відповідно до п. 7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2022р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України.
Відповідно до абзацу 3 статті 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994р. №127/94, консули України легалізують іноземні документи, що подаються до офіційних органів України, посвідчення консулами зазначених документів означає встановлення і засвідчення справжності підписів на цих документах і відповідності їх законам держави перебування.
Таким чином, довіреність на представників позивача є легалізованою та легітимною відповідно до вимог законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів.
Крім того слід відмітити, що в перекладі з англійської на українську мову довіреності позивача на представлення його інтересів, зробленому перекладачем Мазаєвою О.Ю., зазначається, що представники наділені повноваженнями забезпечувати юридичне представництво в господарських судах з усіх питань, представляти Компанію у Верховному Суді України, що спростовує доводи відповідача про неможливість представлення інтересів позивача в господарському суді згідно цієї довіреності.
Щодо вказаного відповідачем про те, що господарським судом було не повідомлено його про дату та час судового засідання, які зазначені в ухвалі суду від 12.11.2012р., що позбавило останнього права надати витребувані докази, а також інші докази на підтвердження своєї позиції, чим порушено принцип законності та змагальності сторін - учасників судового процесу, колегія суддів відмічає наступне.
Як вбачається, 12.11.2012р. в судовому засіданні суд повідомив сторін про те, що матеріали справи передаються керівництву суду для визначення складу колегії суду, після чого сторін буде повідомлено про дату та час наступного судового засідання.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. справу №5011-10/1865-2012-41/403-2012 було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Спичак О.М., судді Шаптала Є.Ю., Жагорнікова Т.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва колегія суддів призначила дану справу до розгляду на 10.12.2012р.
Зі штампу на зворотній стороні ухвали суду від 12.11.2012р. вбачається, що дана ухвала була надіслана сторонам поштою 21.11.2012р. за вихідним №41.
У відповідності до п. 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 р. у справі №5011-10/1865-2012-41/403-2012 змінити.
3. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД» (місцезнаходження: 04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 49, кв. 89, Код ЄДРПОУ 21525830) на користь Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) (місцезнаходження: 48, Кандівлі Інд. Естейт, Кандівлі (в) Мумбай 400 067, Індія) 105 252,00 (сто п'ять тисяч двісті п'ятдесят два долари США 00 центрів) доларів США основного боргу, 10 931,45 (десять тисяч дев'ятсот тридцять однин долар США 45 центрів) доларів США пені, 5 118,99 (п'ять тисяч сто вісімнадцять доларів США 99 центрів) доларів США три відсотки річних та 19 383,93 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят три грн. 93 коп.) грн. судового збору.».
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу №5011-10/1865-2012-41/403-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шевченко Е.О.
Судді Зеленін В.О.
Калатай Н.Ф.