25.04.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/988/2013р. Головуючий у першій
інстанції Шкірай М.І.
Категорія 46 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
25 квітня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,
при секретарі: Лашкевич Н.О.,
за участю: позивача ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» - Дубцової М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 21 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5, про визнання недійсним договору застави та визнання права спільної власності,
У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5, у якому просила визнати за нею право спільної сумісної власності з ОСОБА_5 на автомобіль марки «DАCIA», моделі Logan, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11200473000, укладений 17 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ «Укрсіббанк» в частині передачі в заставу названого вище автомобіля.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач та третя особа перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними на ім'я третьої особи був придбаний спірний автомобіль. У 2011 році ОСОБА_3 стало відомо, що спірне майно передано у заставу банку її чоловіком з метою забезпечення його кредитних зобов'язань, у наслідок чого частка позивача у спільному сумісному майні подружжя була обтяжена майновими зобов'язаннями, що перешкоджає позивачу розпоряджатися своїми майновими правами щодо цього майна. Крім того, банк не визнає право ОСОБА_3 на частку у спільному сумісному майні подружжя.
Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 21 січня 2013 року (з урахуванням додаткового рішення суду від 27 лютого 2013 року)у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладені на позивача.
ОСОБА_3 з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення вимог її позову у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 17 серпня 2007 року під час перебування у шлюбі із ОСОБА_3, на підставі Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11200473000, укладеного 17 серпня 2007 року між ним АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»), отримав кредитні кошти (кредит) в сумі 92 800 грн. та у забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі за цим договором передав в заставу банку рухоме майно, а саме - транспортний засіб марки «DАCIA», моделі Logan, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, який є власністю позичальника на підставі Договору купівлі-продажу від 17 серпня 2007 року, зареєстрований Севастопольською МРЕВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4.
Крім того, судом встановлено, що виявивши намір отримати кредит, третя особа ОСОБА_5 у Заяві/анкеті заявника на отримання кредиту від 10 серпня 2007 року зазначив, що не одружений (а.с.38-39).
Як вбачається з позову, ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11200473000 від 17 серпня 2007 року у частині передачі у заставу спірного автомобіля, оскільки він є спільною сумісною власністю подружжя її та чоловіка, а так як вона не надавала згоду на розпорядження спільним майном, договір у названій частині є недійсним.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір у оспорюваній частині відповідає вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору у частині передачі спірного майна у заставу відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права судом застосовані вірно.
Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом ст.65 СК України, не заслуговують на увагу, тому, що укладення ОСОБА_5 договору у частині передачі спірного майна у заставу банку не є розпорядженням майном, а тому відповідно відсутні підстави для визнання такого договору недійсним з підстав невідповідності його вимогам ст.65 СК України.
Передача майна в заставу є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майном. Договір укладений між банком та третьою особою не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому укладення такого договору не порушує прав позивачки.
Інші доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду не спростовують.
Крім того, колегія суддів погоджується з рішенням суду у частині залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею з ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на автомобіль марки «DАCIA», моделі Logan, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, із якими позивач звернулася до неналежного відповідача ПАТ «УкрСиббанк».
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 21 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.П.Клочко
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова