23.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/1185/2013р. Головуючий у першій
інстанції Семенуха Т.Б.
Категорія 5 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
23 травня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,
при секретарі: Пасічник Г.В.,
за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 27 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про реальний розділ домоволодіння з припиненням спільної часткової власності та визначення порядку користування,
У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позвом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, у якому просив провести реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1, припинивши право спільної часткової власності на нього та визначити порядок користування земельною ділянкою.
Вимоги позову мотивовані тим, що сторони є співвласниками названого вище житлового будинку, кожен із яких користується своєю часткою будинку з окремим входом та земельною ділянкою.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 27 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Позивач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення його позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що сторони по справі являються власниками об'єктів нерухомості, які розташовані у будинку АДРЕСА_1. Так, ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 16 серпня 1993 року являється власником квартири № 2, ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 31 серпня 1994 року являється власником квартири № 1, та ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2012 року являється власником 21/50 часток названого будинку, а саме: у житловому будинку літер А: кухня 2а-1 площею 6,9 кв.м., житлова кімната 2а-2 площею 10,4 кв.м., прибудова літер а2, яка складається з коридору V площею 5,0 кв.м., сарай літер С, сарай літер И, сарай літер М, літня кухня літер Р, прибудова літер р1, навіс літер П, навіс літер О, навіс літер Л, літній душ під літер Н, вбиральня літер К, ? частка сараю літер З, 21/50 часток огороджень та інших споруд (а.с.24, 25-26, 92).
Згідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про реальний розділ домоволодіння з припиненням спільної часткової власності, оскільки предмет виділу відсутній, позивач являється власником окремого об'єкту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, який не перебуває у режимі спільної часткової власності із об'єктами нерухомого майна відповідачів, оскільки колишньою власницею ОСОБА_8 ця квартири була приватизована та у подальшому подарована ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 16 серпня 1993 року (а.с.25-26).
Висновки судової будівельно-технічної експертизи від 14 січня 2013 року, судом першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги, обґрунтовано не прийняти до уваги, оскільки вони суперечать вказаним вище правовстановлюючим документам на об'єкти нерухомого майна, що належать сторонам на праві власності.
Відмовляючи в задоволенні вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст.125, 126 ЗК України, а також того, що ОСОБА_3 у порушення ст.60 ЗК України не довів належними доказами те, що земельна ділянка площею 1139 кв.м., на якій розташовано спірне домоволодіння, та порядок користування якою позивач просить встановити, виділялась сторонам у власність або у користування.
Крім того, з матеріалів справи видно, що рішенням Качинської селищної ради народних депутатів № 30 від 28 вересня 1997 року ОСОБА_5 передана у безоплатну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0530 га за адресою: АДРЕСА_1(а.с.37). Рішенням Качинської селищної ради народних депутатів № 6/7 від 06 липня 1998 року ОСОБА_9 передана у постійне користування земельна ділянка площею 0,041 га АДРЕСА_1 (а.с.23).
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновки суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 27 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.П.Клочко
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова