Справа № 22-ц/793/1053/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 27 Баранов О.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
23 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Нерушак Л. В.
суддів Пальонний В. С. , Карпенко О. В.
при секретарі Посипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» - Михайлової Олени Юріївни на заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
02 жовтня 2012 року представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» - Михайлова Олена Юріївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № U050 від 27 березня 2007 року, згідно якому ОСОБА_7 надано кредит в розмірі 9606,00 дол. США по курсу НБУ станом на 27.03. 2007 року становить 48510, 30 гривень у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для проведення розрахунків за договором купівлі - продажу транспортного засобу марки DAEWOO, модель Lanos,1,5. Кредитні кошти надаються терміном по 27 березня 2013 року з сплатою 13 % річних за користування кредитом.
Згідно умов даного договору, позивач зобов'язався надати відповідачу - ОСОБА_7 кредит, а відповідач - забезпечити повернення кредиту, сплачувати проценти за користування в строки та на умовах договору.
Позивач вказує, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № U050 від 29 березня 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов'язався в разі невиконання або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитодавцем погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, проценти по простроченому кредиту, штрафні санкції та інші платежі, передбачені кредитним договором.
Відповідно до п.2.5.1 договору кредиту, повернення кредиту має здійснюватися у готівковій формі щомісячно шляхом поповнення рахунку у сумі, не меншій суми погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат, встановлених в графіку, що є невід'ємним додатком договору до 10 числа кожного місяця.
Позивач зазначає, що частково заборгованість по кредитному договору позичальником погашена, а саме в сумі 5722,03 дол. США.
Згідно п.2.7. 1 договору кредиту передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором.
З 11 червня 2009 року відповідач ОСОБА_7 перестав сплачувати кошти на погашення кредиту щомісячно. Боржник і поручитель ухиляються від виконання зобов'язань, тому порушили взяті на себе зобов'язання щодо погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат, встановлених в графіку.
У зв'язку з порушенням договірних зобов'язань, нарахований штраф, що передбачено п. 4.5 договору: «за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів, сплату процентів позичальник сплачує кредитодавцю штраф в розмірі 20 % від суми неповерненого кредиту, несплачених процентів, строк виконання яких настав».
27 серпня 2012 року, відповідачам була направлена вимога за № 468 про оплату заборгованості по договору, однак ні позичальником, ні поручителем відповіді не надано, зобов'язання по поверненню кредиту, процентів, штрафних санкцій в повному обсязі не виконано.
Станом на 01 жовтня 2012 року сума простроченої заборгованості відповідача ОСОБА_7 по договору становить 75498,28 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6124,43 дол. США, що еквівалентно 48952,57 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 2744,72 дол. США, що еквівалентно 21938,55 грн., штрафу за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 4607,14 грн.
В зв'язку з даними обставинами представник позивача звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути солідарно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованість в сумі 75498,28 грн. та судовий збір у розмірі 754,98 грн. на транзитний рахунок в ПАТ «ВіЕйБіБанк» № 37396880020, код ЄДРПОУ (КЗПО) 19017842, МФО 380537.
Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 січня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ЄДРПОУ 19017842) 13225,54 грн. заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2007 року № U052.
Стягнуто з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ЄДРПОУ 19017842) 62272,74 грн. заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2007 року № U052.
Стягнуто з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ЄДРПОУ 19017842) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 377,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ЄДРПОУ 19017842) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 66,14 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» - Михайлова О.Ю. оскаржила рішення в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення безпідставне та необґрунтоване у частині щодо відмови позивачу у задоволенні частини позовних вимог про стягнення заборгованості із боржника та поручителя солідарно. Апелянт посилається, що суд першої інстанції зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, тому це призвело до порушення законності та права позивача на судовий захист. Просить змінити заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог солідарно з ОСОБА_8 в сумі 62272,74 грн. і стягненні цієї суми лише з ОСОБА_7 та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 62272,74 грн. заборгованості по кредитному договору. Змінити рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 січня 2013 року в частині стягнення судового збору в сумі 377,50 грн. з ОСОБА_7 та в сумі 66,14 грн. з ОСОБА_8 та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 754,98 грн. судового збору та 311,37 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір між сторонами, та, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що боржник належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, тому були порушені права позивача, які підлягають судовому захисту шляхом стягнення з боржника та поручителя солідарно частково суми заборгованості, а решту суми заборгованості стягнуто лише з боржника, оскільки суд першої інстанції вважав договір поруки припиненим, так як позивач не реалізував своє право звернутися до поручителя у встановлений законом шестимісячний строк.
Колегія суддів погоджується не повністю з висновками суду першої інстанції, оскільки висновок суду щодо відмови в стягненні солідарно з обох відповідачів заборгованості за кредитним договором є помилковим, таким , що не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № U050 від 27 березня 2007 року, згідно якому ОСОБА_7 надано кредит в розмірі 9606,00 дол. США по курсу НБУ станом на 27.03. 2007 року становить 48510, 30 гривень для проведення розрахунків за договором купівлі - продажу транспортного засобу марки DAEWOO, модель Lanos,1,5. Кредитні кошти надаються терміном по 27 березня 2013 року з сплатою 13 % річних за користування кредитом.
Взабезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № U050 від 29 березня 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов'язався в разі невиконання або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитодавцем погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, проценти по простроченому кредиту, штрафні санкції та інші платежі, передбачені кредитним договором.
Згідно до п.1.1, 3.1 договору поруки від 29 серпня 2008 року відповідальність поручителя та боржника є солідарною.
Відповідач ОСОБА_7 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував та допустив заборгованість станом на 01 жовтня 2012 року сума простроченої заборгованості відповідача ОСОБА_7 по договору становить 75498,28 грн. Сума заборгованості складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6124,43 дол. США, що еквівалентно 48952,57 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 2744,72 дол. США, що еквівалентно 21938,55 грн., штрафу за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 4607,14 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вищевикладені правові норми, та приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_7 порушив умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, що підтверджується наявними в справі доказами, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з нього та з поручителя на користь позивача суми заборгованості на користь позивача у визначеному позивачем розмірі суми заборгованості. Однак, помилковим є висновок суду першої інстанції про часткове стягнення суми заборгованості із боржника та поручителя, оскільки стягненню підлягає солідарно з обох відповідачів вся сума заборгованості, а не її розподілення між відповідачами.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників ( солідарних боржників ) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого з них окремо.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при чому поручитель відповідає у тому є обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, пені, неустойки.
Судом першої інстанції досліджувався договір поруки та не встановлено обставин його недійсності, а тому відсутні підстави для невиконання сторонами зобов'язань за договором.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивачем 27.08. 2012 року було направлено вимогу № 468 відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення простроченої заборгованості за кредитом та повідомлення про дострокове пред'явлення кредиту до стягнення та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет застави. Дана вимога отримана відповідачем ОСОБА_7 31.08. 2012 року . Також позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості 02.10.2012 року до обох відповідачів, як зазначено в рішенні суду першої інстанції копію позовної заяви відповідачу ОСОБА_8 вручено лише 12.11. 2012 року, оскільки він перебуває під вартою з жовтня 2011 року, так як обвинувачується у вчиненні злочину по кримінальній справі.
Як пояснив в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач ОСОБА_8 він уклав договір поруки в 2008 році з позивачем та мав намір викупити автомобіль в ОСОБА_7, тому від імені ОСОБА_7 протягом певного часу ОСОБА_8 вносив платежі на погашення кредиту . Він також пояснив, що передав автомобіль іншій особі, яка його замінила, як сторону в договорі поруки, тому вважає припиненими його обов'язки як поручителя.
Колегія суддів вважає дані доводи відповідача ОСОБА_8 безпідставними, оскільки згідно п.2.4 поручитель не має права передавати свої зобов'язання по даному договору поруки третім особам без письмової згоди кредитора, а відповідно п.3.5 сторони даного договору зобов'язуються письмово повідомити одна одній про зміну свого місцезнаходження та місця проживання та інших реквізитів протягом п'яти днів з моменту зміни таких обставин, що не виконано відповідачем.
Згідно п. 1.3, п.3.7 договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
При вирішенні питання про припинення договору поруки суд має враховувати, що згідно з вимогою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих коштів має обчислятися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про погашення боргу так і пред'явлення до нього позову. При цьому у разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи строк виконання основного зобов'язання визначений датою 27 березня 2013 року, а вимога до поручителя була направлена 29.08. 2012 року на його адресу, яку він вказав під час укладення договору поруки, інших адрес та їх зміну поручитель не надавав позивачу. Тому у суду першої інстанції не було підстав вважати договір поруки припиненим в зв'язку з пропуском шестимісячного строку від настання строку основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню повністю в сумі 75498, 28 гривень із відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь позивача.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню колегією суддів.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене рішення суду першої інстанції є незаконним, винесено з порушенням норм застосування матеріального права, а тому є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки районний суд ухвалив рішення без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, як передбачено вимогами ст. ст.212 - 213 ЦПК України .
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають стягненню судові витрати в сумі 754, 98 грн. судового збору та 311, 37 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, а всього 1066, 35 гривень на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог позивача та стягнення із відповідачів солідарно на користь позивача 75498, 28 гривень та судових витрат в сумі 1066, 35 гривень.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» - Михайлової Олени Юріївни задовольнити частково.
Заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, ухваливши нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ЄДРПОУ 19017842) 75498, 28 гривень заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2007 року № U052.
Стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ЄДРПОУ 19017842) 1066, 35 гривень судових витрат за сплату судового збору по 533 грн. 18 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :