25.04.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/919/2013р. Головуючий у першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 32 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
25 квітня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,
при секретарі: Лашкевич Н.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представників відповідача ДП «Санаторій «Зорі України» - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Санаторій «Зорі України», треті особи ОСОБА_8, Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія», про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Санаторій «Зорі України», треті особи ОСОБА_8, СТДВ «Гарантія», у якому просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 44 605 грн. 08 коп. та у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталося 06 січня 2010 року з вини працівника ДП «Санаторій «Зорі України» ОСОБА_8, позивачу були завдані тілесні пошкодження, та як наслідок матеріальна шкода у вигляді витрат на лікування у названій вище сумі. Крім того, у результаті винних дій третьої особи ОСОБА_3 була задана моральна шкода.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 грудня 2012 року (з урахуванням ухвали Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 грудня 2012 року) у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_4 з рішення суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про порушення норм матеріального права та ухвалення нового про задоволення позовних вимог його довірителя у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, що була спричинена позивачу, підлягає покладенню на страховика.
З такими висновками суду в частині відмови у відшкодування моральної шкоди колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах (ст.1167 ЦК України), тобто за принципом вини, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. З матеріалів справи видно, що 06 січня 2010 року сталося дорожньо-транспортна пригода за участю автотранспортних засобів під керуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_8, який керував автобусом ЛАЗ-699Р, державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу ДП «Санаторій «Зорі України», із яким він знаходився у трудових відносинах.
За наслідками цієї дорожньо-транспортної пригоди позивач був доставлений з місця події до Ялтинської міської лікарні для надання медичної допомоги, де йому був встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом правового стегна, гомілки зі зміщенням, рана лівого передпліччя, рана обличчя, у зв'язку з чим він був госпіталізований в реанімаційне відділення Ялтинської міської лікарні.
Викладене підтверджується постановою старшого інспектору відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди та дізнання з обслуговування адміністративної території м.Ялти і АТІ при УДАІ МВС України АР Крим від 19 червня 2010 року, якою відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_8 за ознаками ст.286 КК України, та у якій зазначено, що згідно висновку експертного дослідження № 899 дати оцінку діям водія ОСОБА_8 у відповідності до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, з технічної точки зору неможливо, зважаючи на те, що ОСОБА_8 під час керування автобусом знепритомнів (а.с.12-13).
02 серпня 2012 року по справі Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокарісуа була проведена судова автотехнічна експертиза № 517, відповідно до висновків якої з технічної точки зору, визначити експертним шляхом, чи знаходяться дії водія ОСОБА_8 в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою не уявляється можливим (а.с.146-149).
Також з матеріалів справи видно, що 29 травня 2009 року між СТДВ «Гарантія» у якості страховика та ДП «Санаторій «Зорі України» у якості страхувальника укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 04180001-1607, на підставі якого страховиком страхувальнику був виданий Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7960207 від 01 липня 2009 року, у якому у якості забезпеченого транспорту засобу зазначений автобус, яким ОСОБА_8 керував під час названої вище дорожньо-транспортної пригоди (а.с.35,40-41).
10 січня 2010 року відповідач звернувся до страховика із повідомленням про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(а.с.167).
Згідно ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як встановлено під час засідання колегії суддів, із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до СТДВ «Гарантія» лише у січні 2013 року. Відповідь на заяву позивача страховою компанією до сьогоднішнього часу не надана.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди з ДП «Санаторій «Зорі України» як володільця джерела підвищеної небезпеки задоволенню не підлягають, оскільки вирішення цього питання до надання страховиком відповіді на заяву позивача про виплату страхового відшкодування є передвчасним.
Разом з тим колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.1 ч.2 ст.1167, ч.1 ст.1172 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди на законодавчому рівні не визначений, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначений ст.3 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що згідно Акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 251, складеного експертом Ялтинського відділення КРУ «БСМЕ», наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження потягли небезпечний для життя стан (тривалу втрату свідомості, ретроградну амнезію, наявність шоку важкого ступеню) та відносяться до важких, як небезпечних для життя, тривале перебування на стаціонарі у період з 22 січня 2010 року по 02 квітня 2010 року(Виписка № 370 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого), та те, що наявність такого роду травм, сама по собі, свідчить про наявність як фізичних, так і душевних страждань, колегія суддів вважає, що оцінюючи моральну шкоду в сумі 17 550 грн. вказані вище вимоги будуть дотримані, а отже вимоги позову у названій частині підлягають частковому задоволенню (а.с.4, Відмовний матеріал № 88 за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_3 а.с.64-65).
Разом з тим, відповідно до п.23.1 ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Таким чином, враховуючи те, що цивільна-правова відповідальність ДП «Санаторій «Зорі України» застрахована у СТДВ «Гарантія», якою на час розгляду справи не надана відповідь на заяву позивача про виплату страхового відшкодування; розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7960207 від 01 липня 2009 року дорівнюється 51 000 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 15 000 грн. (17 550 грн. - 2 550 грн.). Вирішення питання про залишок суми моральної шкоди у розмірі 2 550 грн. (51 000 грн. х 5%) до надання страховиком відповіді на заяву позивача про виплату страхового відшкодування, як зазначено вище, є передвчасним.
Проте, викладене суд першої інстанції правильно не оцінив та дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 грудня 2012 року у частині залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Державного підприємства «Санаторій «Зорі України», треті особи ОСОБА_8, Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія», про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Санаторій «Зорі України», треті особи ОСОБА_8, Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Зорі України» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
У іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.М.Сундуков
/підпис/ В.П.Клочко
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова