Справа № 22-ц/793/1535/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 2,37 Коваль А.Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демченко В. А.
29 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоДемченка В.А.
суддівБородійчука В.Г., Василенко Л.І.
при секретаріБражнюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що відповідач ОСОБА_8 у 1972 році вступила до житлово-будівельного кооперативу АДРЕСА_1, у якій вона на цей час проживає. Вартість зазначеної квартири складала 5049 рублів, із яких вона 2500 рублів внесла при вступі до вказаного кооперативу.
08 липня 1977 року ОСОБА_8 уклала шлюб з їх батьком ОСОБА_9
У квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_9 офіційно зареєстрований згідно запису в домовій книзі з 07 червня 1977 року.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 квітня 2012 року ОСОБА_8 є єдиним власником усієї зазначеної квартири.
Згідно довідки, за кооперативну квартиру виплачували ОСОБА_8 та ОСОБА_9, при цьому ОСОБА_9, тобто батько позивачів, за спірну за цим позовом квартиру, сплатив ссуду у сумі 1275 рублів у березні 1990 року, за комунальні послуги вони платили обоє.
Сплачена їх батьком частина ссуди свідчить про набуття ним права власності на частку паєнакопичення у квартирі, яка складає 1275:50,49 = 25,25%.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.
31 травня 2012 року ОСОБА_8 подала позовну заяву до них про визнання заповіту на квартиру частково недійсним, у якій сама ж зазначила, що частка паєнакопичення їх батька складає 22,14 % та просила суд визнати за їх батьком частку паєнакопичення у вказаній квартирі 22,14 % замість 50 %. Вказану позовну заяву суд залишив без розгляду за заявою позивача. Вказана обставина вказує на те, що відповідач фактично визнає право власності на частку у цій квартирі за ОСОБА_9, спірним залишається лише розмір частки.
Оскільки відповідач не визнає право власності на частку паєнакопичення ОСОБА_9 у розмірі 25,25 % квартири АДРЕСА_1, вони змушені звернутися до суду.
Вартість квартири складає 61243 грн., відповідно 25,25 % від її вартості складає -15463,8575 грн.
Просили визнати частку паєнагромадження у квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_9, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі -25,25 %.
Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по 1/2 частці кожному на частку паєнагромадження ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1, яка складає 12,625 % кожному, як спадкоємців.
Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності у квартирі АДРЕСА_1, що відповідає 12, 625 % кожному.
Судові витрати стягнути з відповідача.
Позивач ОСОБА_6 у судовому засіданні суду першої інстанції в повному об'ємі підтримав позовні вимоги та пояснював, що його батько перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою по справі. На момент смерті батька шлюб розірвано не було. Коли батько одружився з відповідачкою, вона була членом ЖБК і проживала у спірній квартирі. Батько разом з ним і з його братом, який є іншим позивачем по вказаній справі, перейшли проживати до відповідача. Його батько членом кооперативу не був. Квитанцій про те, що батько проводив оплату в рахунок кооперативних внесків, він не має.
Позивач ОСОБА_7 у судовому засіданні суду першої інстанції в повному об'ємі підтримав позовні вимоги та пояснив, що батько та відповідач по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Зі слів батька йому було відомо, що коли вони одружилися, відповідач була членом житлового кооперативу і за квартиру заплатила 100 рублів, а уже коли вони одружилися, батько сплатив певну суму за кооператив зі своїх заощаджень, а в подальшому вони з відповідачкою проводили оплату за спільні кошти. Згідно довідки ЖБК сума першого внеску батька становила 1250 рублів. У 2005 році батько склав заповіт, згідно якого свою частку у квартирі заповів своїм синам, а саме йому та іншому позивачу по справі, а тому просив суд позов задовольнити.
Представник позивачів ОСОБА_10 у судовому засіданні в повному об'ємі підтримав позовні вимоги та пояснював, що згідно наданих доказів спадкодавець та відповідач по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Також із довідки ЖБК стало відомо, що відповідач та спадкодавець сплатили 1250 рублів - внесок за кооперативну квартиру. У відповідності пояснень відповідача вона сплатила 2500 рублів за вказану квартиру та за нею визнано право власності на 1/2 частину квартири, що підтверджується поданою нею позовною заявою до суду і провадження по справі відкрито. Тому, на його думку, вказана обставина не підлягає доказуванню. Спадкодавцем було складено заповіт на користь позивачів, вимоги заповіту було виконано і позивачі прийняли спадщину після смерті свого батька. Вважає, що квартира була придбана відповідачем та батьком позивачем у період шлюбу, а тому є достатньо підстав для задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_8 у судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги визнала частково та пояснювала, що у 1972 році вона внесла перший внесок члена житлового кооперативу у сумі 2500 гривень, що підтверджується записом у особовому рахунку. До сплати залишилася ссуда у сумі 2546 рублів. Після 1972 року вона сплачувала 45 рублів щоквартально протягом 1,5 року. У травні 1976 року вона почала проживати у цій квартирі, а 08 липня 1977 році вона уклала шлюб з батьком позивачів і вони усі разом почали проживати у спірній квартирі. Після укладення шлюбу вони мали спільні сімейні кошти, але через 8 років він захворів, коштів не заробляв, а навпаки, у зв'язку з лікуванням вимагав ще додаткових витрат. Вважає, що квартира належить їй, до кооперативу вона вступала разом зі своїм першим чоловіком, свідоцтво про право власності виписане на її ім'я, вона вносила усі внески за квартиру за свій рахунок, а тому не заперечує проти задоволення позову в частині, що стосується права позивачів на паєнакопичення.
Представник відповідача ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Вважає, що правовідносини у вказаному спорі не регулюються ЗУ «Про власність», а регулюються ст. 145 ЖК України, у якій зазначено, що особа, яка не проживала зі спадкодавцем у кооперативній квартирі, не набуває права власності на квартиру. Також, на його думку, правовідносини виникли у період дії ЦК України 1963 року, а тому і керуватися при вирішенні спору необхідно саме цим Кодексом. На момент коли відповідач та батько позивачів одружилися відповідач уже була членом житлового кооперативу та її особиста частка становила 81,55 % у паєнакопиченні, а тому частка у паєнакопиченні кожного із позивача становить 9,22 %. Не заперечують проти того, щоб відповідач сплатила на користь позивачів успадковану позивачами частку у паєнакопиченні.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 квітня 2013 року позов задоволено частково та визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по 1\2 частці кожному на частку паєнакопичення ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі АДРЕСА_1, яка складає 9,225 % кожного, в порядку спадкування.
Після набрання рішенням законної сили скасовано заходи забезпечення позову - арешт на квартиру АДРЕСА_1 згідно ухвали Уманського міськрайонного суду від 19 вересня 2012 року.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 сплачений судовий збір у сумі 221 гривня.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просять рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважають його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки по справі, апелянти, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду в засідання не з'явились, не повідомивши про причини неявки, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив правильне по суті рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання за позивачами право власності по 1\2 частці кожному на частку паєнакопичення ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі АДРЕСА_1, яка складає 9,225 % кожного, в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємці, які за життя спадкодавця в кооперативній квартирі не проживали, не набувають на неї права власності і ніякою перевагою на вступ у кооператив не наділені, а отримують лише паєнакопичення. Розділ кооперативної квартири можливий лише між особами, які перебували у зареєстрованому шлюбі.
Так, колегією суддів встановлено, що 08 липня 1977 року ОСОБА_8 уклала шлюб з їх батьком ОСОБА_9 ( а. с. 4). У квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_9 офіційно зареєстрований згідно запису в домовій книзі з 07 червня 1977 року.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 квітня 2012 року ОСОБА_8 є єдиним власником усієї зазначеної квартири ( а. с. 5 -6).
Згідно довідки ЖБК №17 від 07.08.2006 р. за кооперативну квартиру виплачували ОСОБА_8 та ОСОБА_9, при цьому ОСОБА_9, тобто батько позивачів, за спірну за цим позовом квартиру, сплатив ссуду у сумі 1275 рублів у березні 1990 року, за комунальні послуги вони платили обоє ( а. с. 9).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме копії позовної заяви, що 31 травня 2012 року ОСОБА_8 подала позовну заяву до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання заповіту на квартиру частково недійсним, у якій зазначила, що частка паєнакопичення їх батька складає 22,14 % та просила суд визнати за їх батьком частку паєнакопичення у вказаній квартирі 22,14 % замість 50 % ( а. с. 13 - 15).
Відповідно роз'яснень та п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995, № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вбачається, що при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.
Відповідно до п. 5-1 Постанови пленум Верховного Суду україни від 18 вересня 1987 року п. 9 « Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» судам слід мати на увазі, що згідно із ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.
Якщо квартира, пай за яку був повністю сплачений членом ЖБК, що помер до 1 липня 1990 р., не була заселена кооперативом, право на неї визнається за спадкоємцем, який не проживав із спадкодавцем.
Крім того, п.55. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу у випадках, передбачених підпунктами 4 і 6 у пункту 50 цього Примірного статуту, помер або вибув з нього з інших причин, чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім'ї, який виявив бажання вступити до кооперативу замість колишнього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами. Дружині члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім'ї. При відсутності дружини, що має право на частину паєнагромадження, а також при відмові її від вступу до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним. До кооперативу може бути прийнято стільки спадкоємців, скільки є ізольованих кімнат у квартирі.
Водночас, згідно правил абзацу 3 п. 55 даного статуту спадкоємці, які не мають права на вступ до кооперативу або відмовилися від цього права, успадковують паєнагромадження померлого члена кооперативу в установленому законом порядку.
А тому, висновки суду першої інстанції про частку у спадщині позивачів у вигляді паєнакопичення є вірними, як і висновок про те, що позовні вимоги про визнання права власності за позивачами по 1\2 частці кожному на частку паєнакопичення ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі АДРЕСА_1, яка складає 9,225 % кожного, в порядку спадкування підлягають до часткового задоволення.
При цьому, постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із загальних правил, передбачених ст. 145 ЖК, і на підставі цього проводив відповідні розрахунки, врахувавши докази відповідачки про сплату внесків до кооперативу за період до укладення шлюбу та її обов'язкову частку у спадщині померлого чоловіка.
Також, суд звернув увагу на те, що сума паєнагромаджень повинна враховуватись при визначенні в ній частки кожного з подружжя за правилами статей 22, 28 КпШС.
А тому, за даних обставин колегія суддів вважає, що висновок суду відповідає обставинам справи, і судове рішення, відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає до залишення без змін, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :